Справа № 490/3409/23
нп 2/490/1761/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Постолатій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей адміністрації Центрального району, про відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов зазначений позов, у якому позивач просив суд ухвалити рішення, яким:
відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення їх подальшої долі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 року визначено головуючого у справі суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.05.2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_3 30.05.2023 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.08.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин. Позивач просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяви у яких просили провести розгляд справи за їх відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (8 років), у графі батько вказано ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (3 роки), у графі батько вказано ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи. Відомості про батька записана відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження громадян №00039061910.
Відповідно до листа начальника служби у справах дітей Миколаївської міської ради від 03.12.2012 року родина ОСОБА_3 перебуває на контролі служби у справах дітей адміністрації Центрального району та вживаються заходи з метою здійснення захисту малолітніх.
Відповідно до висновку про стан здоров'я заявника від 03.04.2023 року ОСОБА_4 у зв'язку з основним захворюванням (інвалід по зору) може здійснювати догляд за малолітньою дитиною разом з матір'ю.
Відповідно до актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 22.03.2023 року інспектором СЮП ВП Миколаївського РУП Матвієнко О.В. 22.03.2023 року о 14-00 год. були виявлені діти біля будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом ГРВІ, Абдомінальний синдром; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з діагнозом ГРВІ, стан після ПХО (забійна рана лобної ділянки голови).
Наказами від 27.03.2023 року про постановку на облік таких, що опинилися у складних життєвих обставинах, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на облік у зв'язку із виявленням неналежного виконання батьківських обов'язків з боку матері.
Відповідно до наказів №55, № 56 від 12.05.2023 року малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано на тимчасове проживання в сім'ю ОСОБА_7 , як залишившихся без батьківського піклування.
Як вбачається з психологічного діагностування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання як свою сім'ю сприймає себе, брата, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 стосунки з рідними батьком та матір'ю є напруженими, емоційно важкими, конфліктними. Між ними відсутній будь-який зв'язок, який допомагає розвитку особистості дитини. З боку рідних батьків ОСОБА_9 не відчуває любові, прийняття, захисту та віри в неї.
З висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1335/02.02.01-22/06/14/23 від 19.04.2023 року вбачається, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та відібрати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення батьківських прав.
З характеристики на ОСОБА_4 від 29.03.2023 року слідує, що останній за адресою проживання характеризується задовільно. В конфліктні ситуації не вступає, в зловживанні спиртних напоїв та наркотичних речовин поміченим не був. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.
З характеристики на ОСОБА_3 від 29.03.2023 року вбачається, що остання зловживає спиртними напоями, була помічена у колі осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя. В оселі антисанітарні умови мешкання. Неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності правоохоронними органами за ст. 184 КУпАП.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо відібрання малолітніх дітей у батьків суд зазначає таке.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина 1 статті 151 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини 1-3 статті 157 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
У своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі HUNT v. UKRAINE, № 31111/04 (§54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції ( 995_004 ) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п. 78).
У §100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09 вказано на те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен , зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі ОСОБА_11 , зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до частини першої ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконують належним чином своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей. Родина ОСОБА_3 перебуває на контролі служби у справах дітей адміністрації Центрального району та вживаються заходи з метою здійснення соціального захисту малолітніх. Батько ОСОБА_1 за станом здоров'я може виконувати батьківські обов'язки по догляду за донькою тільки разом із її матір'ю, а проживає окремо, малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_12 залишаються фактично бездоглядними.
Також враховуючи той факт, що батьки малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_3 позовні вимоги про відібрання в них малолітніх дітей визнали в повному обсязі та просили їх задовольнити, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відзив на позов не містить доводів які б спростовували встанволені судом обставини.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідачі не піклуються належним чином про своїх малолітніх дітей, мати ОСОБА_3 свідомо ухиляється від своїх обов'язків по їх вихованню, не бажає змінити свою поведінку на краще, а тому малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід відібрати від батьків без позбавлення їх батьківських прав, що буде відповідати інтересам дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Що стосується вимоги позивача про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , на утримання ОСОБА_1 та з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, то слід зазначити наступне.
У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
У відповідності до ст.180 СК України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.182, ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника інших дітей та непрацездатних осіб, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Зважаючи на те, що згідно ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
За такого стягнути слід стягнути аліменти з ОСОБА_4 , на утримання ОСОБА_1 та з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, то слід зазначити наступне.
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав та стягнення з них на користь позивача аліментів на утримання дітей обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно зі статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 2 147 грн 20 коп. за подання позовної заяви до суду про відібрання дитини та стягнення аліментів з кожного.
Керуючись ст. ст. 18, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з 24 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з 24 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Передати дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення питання її подальшої долі.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2 147 грн 20 коп. за подання позовної заяви до суду з кожного.
Рішення в частин стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту складання повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Л.М. Шолох