КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 755/3324/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15786/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року представник ТОВ «ФК «Фангарант Груп» - Гаврилюк О.С. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 23 579,45 грн., з яких: 15 987,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням та 7 592,45 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору № 60200216629; стягнути судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 1-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 14 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 60200216629 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™. Цей договір укладений в електронний формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.Відповідач своїм підписом у договорі погодився з усіма його умовами, зокрема і з тим, що ознайомлений та повністю погоджується з Правилами, додатковий його підпис на самих Правилах не потрібен.
Згідно вказаних умов договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу «Планшетний ПК Apple iPad 9 10.2» 2021 Wi-Fi 64 GB Space Gray (MK2K3), Стілус Pencil for Планшет Pro», встановленою вартістю 22 837,33 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі. Умовами Пакету фінансування визначеними в договорі встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору. За умовами пакету фінансування: платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 2 283,73 грн.; кількість місячних платежів (крім першого): 9; розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 2 283,73 грн.; вид договору: прямий лізинг; перехід права власності до Клієнта: виплата всіх зобов'язань за Договором.
Також, згідно п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 2021110801 від 08 листопада 2021 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання договору - 14 грудня 2021 року. Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. договору.
Вказував, що станом на 15 березня 2023 року відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов Пакету фінансування та п. 10.4.2. договору зобов'язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 15 грудня 2021 року - 2 287,67 грн. (платіж при отриманні товару); 17 січня 2022 року - 2 283,30 грн.; 21 лютого 2022 року - 2 283,30 грн., 28 листопада 2022 року - 1 000 грн., 10 січня 2023 року - 1 000 грн. (а.с. 1-5).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 19 779,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та судовий збір в розмірі 2 254,56 грн. (а.с. 64-66).
Не погодившись з рішенням районного суду, 27 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маркова Т.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 73-80).
На обґрунтування скарги зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосування норм матеріального права, без застосування судової практики Верховного Суду, при неправильному встановленні обставин справи.
Вказувала, що 14 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 60200216629 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™. Згідно вказаних умов договору ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Планшетний ПК Apple iPad 9 10.2» 2021 Wi-Fi 64 GB Space Gray (MK2K3), Стілус Pencil for Планшет Pro», встановленою вартістю 22 837,33 грн.
Зазначала, що у зв'язку з введенням військового стану на території України та вивезенням сім'ї за кордон, відповідач своєчасно не сплачував кошти за придбаний товар. Проте, відповідач усвідомлював, що договір підписаний на невигідних для нього умовах, але, з урахуванням ситуації в країні, намагався сплачувати заборгованість, проте, не очікував нарахування суми неустойки. Апелянт заперечувала щодо нарахованого ТОВ «ФК «Фангарант Груп» розміру заборгованості.
Зазначала, що в суді першої інстанції заявляла клопотання про зобов'язання позивача надати розрахунок заборгованості від 18 липня 2023 року. Вказувала, що 22 серпня 2023 року з'явилась до Дніпровського районного суду м. Києва на судове засідання, проте, працівник суду повідомила, що слухання справи не відбудеться, оскільки позивач не надав до суду розрахунку та не пояснив, яким чином і на якій підставі був нарахований такий розмір заборгованості. Стверджувала, що повідомила секретаря судді, що повторно звернеться до суду з клопотання про зобов'язання позивача надати розрахунок заборгованості, на що помічник судді попросила подати вказане клопотання того ж дня. Проте, всупереч вказаному, Дніпровським районним судом м. Києва 22 серпня 2023 року було винесене судове рішення, яким задоволено заявлений позивачем розмір боргу та неустойки. Апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням порушено принцип рівності сторін судового процесу, принцип змагальності, можливості доведення необґрунтованості дій позивача. Суду було відомо, що представник відповідача з'явилась до суду для участі в судовому засіданні, натомість, суд, не відклавши судове засідання та не надавши відповідачу можливість висловитися, ухвалив судове рішення.
Зазначила, що позичальники звільняються від будь-якої відповідальності у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання за договором позики в період воєнного стану відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, тому в суду першої інстанції не було підстав для стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань по договору.
Вказувала, що позовна заява не містить чітких та зрозумілих розрахунків ціни позову, оскільки сума боргу вказана недостовірно, а сума неустойки не зрозуміло, яким чином була нарахована. (а.с. 73-80).
06 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора ТОВ «ФК «Фангарант Груп» Деревка Ю.О., на обґрунтування якого зазначав, що посилання апелянта на те, що укладений договір є несправедливим, не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки відповідач самостійно уклав даний договір на підставі вільного волевиявлення, та підписуючи даний договір, вважав його справедливим і всі його умови прийнятими для себе.
Крім того, вважає безпідставним посилання апелянта на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року, оскільки дія вказаного Закону поширюється на відносини між кредитодавцем та позичальником на підставі укладеного між ними кредитного договору, у зв'язку з нарахуванням кредитодавцем штрафних санкцій неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання умов кредитного договору на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні. В той же час, відносини, які виникли між сторонами у справі стосуються договорів лізингу, що не є тотожним з укладенням кредитного договору.
Також, не заперечував здійснення апелянтом оплат від 22 березня 2023 року, 06 червня 2023 року, 13 липня 2023 року, 21 серпня 2023 року, 21 вересня 2023 року, 30 жовтня 2023 року на загальну суму 6 800,00 грн. за вказаним договором. Враховуючи викладене, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення суми заборгованості з відповідача, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість за договором, яка станом на 01 листопада 2023 року становить 16 779,45 грн., з яких: 15 987,00 грн. - заборгованість з оплати вартості товару, 792,45 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору (а.с. 104-108).
01 грудня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Маркової Т.Л., в якій остання підтримала вимоги апеляційної скарги та зазначила, що відповідачем після подання апеляційної скарги було зроблено наступні оплати за вказаним договором: 30 жовтня 2023 року на суму 1 000,00 грн., 22 листопада 2023 року на суму 1 000,00 грн., 28 листопада 2023 року на суму 3 000,00 грн. та 28 листопада 2023 року на суму 6 983,06 грн. (а.с. 120-124).
За правилами частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 602000216629 про отримання товарів в системі ПлатиПізнішетм (далі - договір) (а.с.24).
Договір підписаний ОСОБА_2 як постачальником та ОСОБА_1 як клієнтом шляхом накладення електронного підпису, з зазначенням, що цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. При цьому, зазначено, що договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноруч.
На підтвердження підписання ОСОБА_1 вказаного договору електронним підписом, позивачем надано роздруківку протоколу електронного підпису (а. с. 25).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Таким чином, договір № 602000216629 підписаний з використанням електронного підпису відповідача, що підтверджується протоколом електронного підпису (а.с. 25), і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За умовами договору відповідачу було передано на умовах лізингу товар, а саме «Планшетний ПК Apple iPad 9 10.2» 2021 Wi-Fi 64 GB Space Gray (MK2K3), Стілус Pencil for Планшет Pro (а.с. 24-25).
В пунктах 2, 3 договору визначено загальну суму платежів у розмірі 22 837,22 грн. (вартість товару), в тому числі платіж при укладенні договору в сумі 2 283,73 грн., пакет фінансування - десять платежів +.
Пунктом 4 договору передбачені умови пакету фінансування, а саме: платіж при укладенні договору (від загальної суми платежів) становить 10 %, кількість місячних платежів (крім першого) - 9, розмір місячних платежів - щомісяця до 20 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 2 283,73 грн., вид договору - прямий лізинг, перехід права власності на товар до клієнта - виплата всіх зобов'язань за договором.
В пункті 7 договору зазначено Процесинг-центр - ТОВ «ФК «Фангарант Груп».
Згідно із пунктом 8.1 договору клієнт отримує товари (послуги) у постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання договору всі існуючі і майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центра.
Згідно із пунктами 8.2, 9.1 договору порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно наказу від 05 лютого 2018 року № 05/02-18, що є невід'ємною частиною цього договору. Клієнт ознайомлений з копією правил в електронній формі на сайті paylater.com.ua. Якщо, за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. У разі, якщо момент підписання цього договору на співпадає у часі з моментом надання клієнту товарів (послуг), клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). Підпис клієнта у цьому договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) належної якості, кількості та комплектації.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що передача товару ОСОБА_1 відбулася після підписання договору та засвідчена електронним підписом клієнта на договорі. Адреса експлуатації товару визначена у договорі: АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 10.4.2 договору клієнт зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі, передбачені пакетом фінансування та цим договором.
Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 12.2, 12.3 договору у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 % від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі десять відсотків від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.
Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного періодом та кількістю періодичних платежів, якщо інше не вказано в пакеті фінансування. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо зобов'язання сторін за цим договором на кінець строку його дії не є погашеними.
Відповідно пунктів 1.1, 1.3 договору № 22021110801 про участь постачальника в системі ПлатиПізнішетм (факторингу) від 08 листопада 2021 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору, були відступлені ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» в момент підписання договору від 14 грудня 2021 року (а.с. 16).
Про відступлення прав вимоги за договором ОСОБА_1 повідомлений у письмовій формі згідно пункту 8.1 договору (а.с. 24).
Відповідач шляхом накладення електронного підпису підтвердив ознайомлення та таким чином погодження з умовами, викладеними в пунктах 8.1, 9.1 договору щодо відступлення постачальником всіх існуючих та майбутніх прав за договором на користь позивача та щодо отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв'язку з набуттям лізингодавцем у власність об'єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об'єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У відповідності до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем ОСОБА_1 графіку щомісячних платежів, передбачених Договором, при цьому апелянт зазначав, що з дня укладення договору щомісячно сплачував передбачену плату за товар до лютого 2022 року включно, проте з березня 2022 року у зв'язку з початком активної фази бойових дій мав заборгованість, яку в подальшому погашав.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 12.2, 12.3 договору№ 60200216629 від 14 грудня 2021 року у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 % від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі десять відсотків від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.
Так, згідно розрахунку суми заборгованості за договором № 60200216629 від 14 грудня 2021 року, наданого позивачем, станом на 15 березня 2023 року заборгованість відповідача складає 23 579,45 грн., з яких: 15 987,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару; 7 592,45 грн. - сума штрафних санкцій (неустойка) (а.с. 16).
За розділом 3 Правил отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше, передбачено надання клієнту пакету фінансування, який містить істотні умови, за якими товари (послуги) надаються клієнту. Обраний клієнтом пакет фінансування зазначається в Договорі і є його невід'ємною частиною з моменту підписання Договору. Пакет фінансування містить: назву пакета; розмір платежу, який сплачується клієнтом при укладенні Договору та порядок його сплати (якщо передбачено пакетом фінансування); період, кількість і розмір (або порядок його визначення) періодичних платежів для погашення вартості товарів (послуг); вид Договору за яким клієнт отримує товари (послуги) згідно пакету фінансування; порядок переходу права власності та ціну, за якою товари можуть бути передані у власність клієнту; інформацію про сторону, яка забезпечує страхування ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товарів (якщо передбачено пакетом фінансування); розмір плати за надання фінансування та порядок її оплати. інші умови. що є складовою пакету фінансування (а.с. 10).
За пунктом 16.3 розділу 16 вищевказаних Правил, клієнт/поручитель надає згоду на передачу, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації щодо себе та згоду на зберігання і використання інформації з інших джерел. яка випливає на можливість виконання зобов'язань клієнта/поручителя відповідно до ст.ст. 9. 11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
За п.п. 3, 4 укладеного сторонами договору № 60200216629 від 14 грудня 2021 року сторони визначили умови пакету фінансування - прямий лізінг із розстроченням платежів (крім першого) - 9 платежів (а.с. 24).
Зважаючи на предмет договору (передано відповідачу на умовах лізингу товар, а саме «Планшетний ПК Apple iPad 9 10.2» 2021 Wi-Fi 64 GB Space Gray (MK2K3), Стілус Pencil for Планшет Pro) і вищенаведені обставини справи, на правовідносини, які виникли між сторонами поширюються положення ЦК України.
Проте, 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, який набув чинності 17 березня 2022 року та відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 наступного змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений й на час розгляду справи апеляційним судом.
З розрахунку суми заборгованості за договором № 60200216629 від 14 грудня 2021 року вбачається, що штрафні санкції (неустойку) позивач почав нараховувати з 20 квітня 2022 року по 15 березня 2023 року включно (а.с. 16).
З огляду на викладене, нарахування позивачем ТОВ «ФК «Фангарант Груп» штрафу (неустойки) за період з 20 квітня 2022 року по 15 березня 2023 року слід визнати незаконним, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період з 20 квітня 2022 року по 15 березня 2023 року у розмірі 7 592,45 грн.
Щодо стягнення заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару.
Як вбачається з розрахунку суми заборгованості згідно договору № 60200216629 від 14 грудня 2021 року, відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було здійснено платежі 28 листопада 2022 року на суму 1 000,00 грн. та 10 січня 2023 року на суму 1 000,00 грн., проте, позивачем зазначені платежі були враховані у рахунок погашення заборгованості по неустойці у зв'язку з простроченням платежів.
При цьому, після відкриття судом першої інстанції провадження у даній цивільній справі, відповідачем було сплачено заборгованість на загальну суму 3 800,00 грн., що підтверджується квитанціями № 36ММ-М323-6Х83-85В2 від 06 червня 2023 року на суму 1 800 грн.; № 0А11-133Т53Н5-1КРХ від 13 липня 2023 року на суму 1 000 грн.; № Х595-К55К-Е3Е6-517А від 21 серпня 2023 року на суму 1000 грн (а.с. 60-61).
Також, разом з апеляційною скаргою було подано квитанції № АС 11-2В44-5151-5ХЕН від 21 вересня 2023 року на суму 1000,00 грн., № 8Е6М-МС81-006Н-814А від 22 березня 2023 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 83-84).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не заперечував здійснення відповідачем оплат від 22 березня 2023 року, 06 червня 2023 року, 13 липня 2023 року, 21 серпня 2023 року, 21 вересня 2023 року, 30 жовтня 2023 року за вказаним договором. Тобто, позивач визнав, що відповідачем було погашено частину суми заборгованості, а саме: 15.12.2021 року - 2287.67 грн., 17.01.2022 року - 2283.30 грн., 21.02.2022 року - 2283,30 грн., 28.11.2022 року - 1000 грн., 10.01.2023 року - 1000 грн., 22.03.2023 року - 1000 грн., 06.06.2023 року - 1000 грн., 13.07.2023 року - 1000 грн., 21.08.2023 року - 1000 грн., 21.09.2023 року - 1000 грн., 30.10.2023 року - 1000 грн., а разом в розмірі 15 654,27 грн., що підтверджується завіреним директором ТОВ «ФК «Фангарант Груп» розрахунком заборгованості (а.с. 104-119).
До відповіді на відзив апелянтом було додано платіжну інструкцію від 28 листопада 2023 року на суму 3000,00 грн., квитанцію № 86СС-ЗАК0-В6КТ-МЕ9А від 22 листопада 2023 року на суму 1 000,00 грн., платіжну інструкцію від 28 листопада 2023 року на суму 6 893,06 грн., а разом на суму 10893,06 грн. (а.с.125-128).
Таким чином, враховуючи викладене, з урахуванням сплачених грошових коштів визнаних позивачем та наданих відповідачем доказів сплати коштів, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_1 сплачено передбачену Договором суму вартості отриманого товару. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що за договором № 60200216629 від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 мав сплатити за отриманий товар 22 837,33 грн., проте станом на день ухвалення оскаржуваного рішення районного суду відповідач сплатив лише 13 654,27 грн., залишок заборгованості в сумі 9 183,06 грн. відповідач ОСОБА_1 погасив здійсненням платежів 21.09.2023 року - 1000 грн., 30.10.2023 року - 1000 грн., 22.11.2023 року - 1000 грн., 28.11.2023 року - 3000 грн., 28.11.2023 року - 6983,06 грн., тобто після ухвалення оскаржуваного рішення районного суду (а.с. 111, 125-128).
Справу розглянуто судом першої інстанції без участі позивача та відповідача, при цьому, представник відповідача посилалась на порушення районним судом норм процесуального права, зазначивши, що з'явилась до суду 22 серпня 2023 року, проте отримала повідомлення від секретаря судового засідання, що засідання не відбудеться, а згодом дізналась про ухвалення судом рішення 22 серпня 2023 року. При цьому, у справі відсутні належні докази повідомлення відповідача ОСОБА_1 або його представника про розгляд справи районним судом 22 серпня 2023 року.
З огляду на наведене та положення ст. 367 ЦПК України, колегія суддів забезпечила право апелянта надати докази, які він не мав можливості надати в суді першої інстанції.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року апелянту ОСОБА_1 було відстрочено сплату 4026 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 95-96).
При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач ОСОБА_1 на час подання позову мав непогашену заборгованість, яку погасив під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом, тому, має сплатити судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача 2684 грн. (мінімальна ставка, яка підлягала сплаті позивачем за подачу вказаного позову) судового збору за розгляд справи районним судом сплата якого позивачем по справі підтверджується доказами (а.с. 6).
Крім того, слід стягнути із відповідача на користь держави 4026 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, сплату якого було відстрочено до ухвалення судового рішення по справі.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (код ЄДРПОУ - 38922870) - 2684 грн. судового збору за розгляд справи районним судом.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави - 4026 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова