КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/24329/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10235/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28 листопада 2018 року у розмірі 51 759,60 грн. станом на 04 серпня 2021 року, у тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом 51 759,60грн., загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн., заборгованість за пенею та комісією 0 грн., та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. (т. 1 а.с. 1-8).
Свої вимоги мотивував тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Вказував, що особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Зазначав, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Вказував, що 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим власноруч підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Зазначав, що положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Вказував, що відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Зазначав, що АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 04 серпня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 51 759,60 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитним лімітом 51 759,60 грн. (т. 1 а.с. 1-8).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року узадоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (т. 1 а.с. 57-59).
Не погодившись з рішенням районного суду, 16 травня 2023 року представник АТ «Універсал Банк» - Піхотенко А.С. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 1 а.с. 62-69).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.
Вказувала, що особливістю проекту «Monobank»є те, що банківське обслуговування, що здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Активація картки здійснюється за допомогою мобільного додатку через смартфон клієнта, який встановлює код доступу/пін код. Зазначала, що до апеляційної скарги додано фото клієнта в точці видачі, яке підтверджує, що він з'явився для отримання платіжної картки та пред'явив свій паспорт.
Судом неповно з'ясовано обставини справи та не взято до уваги, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті Банку, та ОСОБА_1 ознайомлений саме з Умовами та правилами, які діяли на дату підписання анкети-заяви.
Крім того, зазначила, що Умови були затверджені Рішенням Правління банку, протокол № 44 від 31 жовтня 2018 року та діяли починаючи з 01 листопада 2018 року, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією Рішення Правління та інформацією з офіційного веб-сайту, а підписуючи анкету заяву 28 листопада 2018 року відповідач не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.
Вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідач, підписавши анкету-заяву не був ознайомлений з умовами та правилами фізичних осіб є недостовірними, оскільки підтвердженням факту ознайомлення є підпис позичальника в анкеті заяві до договору про надання банківських послуг від 28 листопада 2018 року, яка подавалася до суду разом з позовною заявою.
Також зазначала, що суд першої інстанції помилково посилався на судову практику у справах з АТ КБ «ПриватБанк», оскільки проект «Monobank»не є ідентичним кредитним карткам виданим АТ КБ «ПриватБанк», так як в Правилах останнього відсутні дати прийняття Правил, дати затвердження правил, що позбавляло суди можливості визначити часовий діапазон дії таких правил чи внесення змін, та такі правила не надавалися у мобільному додатку.
Крім того, зазначила, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів чітко встановленого розміру кредиту, оскільки Умовами передбачено можливість коригування встановленого кредитного ліміту на платіжну карту до 100 000,00 грн. Так, з 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 користувався платіжною карткою з власними коштами, проте, 13 грудня 2018 року останньому було надано кредитний ліміт в розмірі 1 000,00 грн.
Також, відповідач додатково скористався послугою «Переведення витрат у розстрочку», за якою банк надає клієнту кредит з метою здійснення платежу на строк, визначений у заяві клієнта, а клієнт зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів. Тобто, відповідач скористався не лише сумою наданого кредитного ліміту, але і постійно користувався послугою «Переведення витрат у розстрочку», що і призвело до утворення значної суми заборгованості. Вказувала, що усі платежі щодо погашення заборгованості за кредитом відображені у розрахунку, наданому до позовної заяви (т. 1 а.с. 62-69).
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження задоволення заяви відповідача, відкриття поточного рахунку, надання відповідачу кредиту та видачі кредитної картки, встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо руху коштів по рахунку.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Відповідно до матеріалів справи, 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» в АТ «Універсал Банк» (т. 1 а.с. 10).
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться фото паспорта ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 анкети-заяви відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник договору у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. Також, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п. 3)
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банк долучив Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток «Мonobank», додатками якого є Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» від 14 липня 2021 року, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (т. 1 а.с. 21-34).
До позовної заяви позивач долучив розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 листопада 2018 року станом на 04 серпня 2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за наданим кредитом (залишок за тілу кредиту) у розмірі 51 759,60 грн. (т. 1 а.с. 16-20).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У справі, що переглядається, 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» (т. 1 а.с.13).
У позовній заяві позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором посилався на положення Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2).
Згідно з п. 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Примірник Умов та правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 листопада 2018 року шляхом підписання анкети-заяви.
Звертаючись з позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за наданим кредитом (залишок за тілом кредиту) у розмірі 51 759,60 грн. станом на 04 серпня 2021 року, на підтвердження чого надав до суду розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 16-20).
Розрахунок заборгованості не є первинним фінансовим документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Разом з тим, доказів того, чи було задоволено анкету-заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму - матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому банківському рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості.
Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Оскільки на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за договором від 28 листопада 2018 року в сумі 51 759,60 грн, позивач надав лише відомості щодо загального залишку заборгованості, без надання доказів встановлення розміру кредитного ліміту, в межах якого відповідач міг користуватися кредитними коштами, та суми використаних коштів, а відтак суд апеляційної інстанції позбавлений можливості навести свій розрахунок заборгованості.
Таким чином, колегія суддів погодилась з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ «Універсал Банк».
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До суду апеляційної інстанції Банк надав банківські виписки по особовому рахунку відповідача за період з 28 листопада 2018 року по 04 серпня 2021 року, заява клієнта № 20.30.0000569099 від 02 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000569122 від 02 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000569113 від 02 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000569086 від 02 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000572702 від 04 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000581000 від 04 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000583100 від 05 січня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0000744233 від 10 лютого 2020 року, заява клієнта № 20.30.0001181870 від 25 травня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0001238466 від 06 червня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0001338640 від 25 червня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0001521039 від 02 серпня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0001684610 від 06 вересня 2020 року, заява клієнта № 20.30.000183477 від 06 жовтня 2020 року, заява клієнта № 20.30.0002014139 від 08 листопада 2020 року, копію Рішення Правління ПАТ «Універсал Банк» від 31 жовтня 2018 року, копію витягу з протоколу засідання Правління № 44 від 31 жовтня 2018 року, фотокартку відповідача з точки видачі, копію довідки про наявність рахунку від 10 травня 2023 року, виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 28 листопада 2018 року по 02 липня 2021 року (т. 1 а.с. 75-241).
В обґрунтування обставин неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції апелянт вказував, що всі погашення, заборгованість, нарахування були відображені та підтверджені розрахунком заборгованості, а відповідачем не висловлювалось жодних заперечень щодо виниклої заборгованості.
Разом з тим, апелянт є позивачем у справі, тому мав об'єктивну можливість подати докази до позовної заяви або в суді першої інстанції. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавались позивачем, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався та не зазначав підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова