справа № 361/2580/23
провадження № 22-ц/824/16338/2023
головуючий у суді І інстанції Радзівіл А.Г.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2023 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 81 295,61 грн та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписала заяву б/н від 23 травня 2014 року. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву, сторонами відповідно до ст. 634 ЦК України було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок з початковим кредитним лімітом, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому збільшився до 66 000 грн.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах кредитного ліміту.
В порушення умов договору свої зобов'язання відповідач не виконувала, внаслідок чого станом на 13 березня 2023 року має заборгованість в розмірі 81 295,61 грн, з яких 66497,42 грн - заборгованість за кредитом, 14 798,19 грн заборгованість за відсотками.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 23 травня 2014 року в сумі 81 295,61 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 684 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бреус С. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що підписана відповідачкою у 2014 році анкета-заява не містить істотних умов договору, зокрема відомостей про розмір процентів за користування кредитними коштами, а також перелік та види неустойки (пеня,штраф), і як наслідок відсутність підстав для їх застосування. Вважає, що посилання банку на Умови та правила надання банківських послуг і Витяг з тарифів банку, які начебто визначають розмір процентів і неустойки, недоречні, бо вона з ними не знайома, їх не підписувала і не погоджувала, а тому вони не є частиною договору і не повинні враховуватися судом. На це звертав увагу Верховний Суд у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, а також у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З огляду на те, що вона не погоджувала розмір процентів, комісії та пені, а банк безпідставно зарахував сплачені нею кошти на погашення цих платежів, то у неї відсутня заборгованість за кредитом, що судом не враховано.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором щодо повернення отриманих коштів, має заборгованість, що у свою чергу свідчить про порушення прав АТ КБ «Приватбанк» як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23 травня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк.
Доводи апеляційної скарги не містять обставин, що спростовують факт підписання відповідачем указаної анкети-заяви.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову надано у суд першої інстанції виписку по рахунку за договором за період 23 травня 2014 року - 17 березня 2023 року (а.с. 61-79), яка відповідачем не спростована та є належним доказом, що підтверджує наявність боргу та його розмір.
Такого ж висновку про те, що виписка по рахунку є належним доказом розміру заборгованості, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18.
Таким чином, вимоги позову щодо стягнення 66 497,42 грн заборгованості за тілом кредиту є доведеними належними доказами, не спростованими відповідачем, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стягнувши із відповідача вказану суму заборгованості.
Так, у заяві позичальника від 23 травня 2014 року процентна ставка не зазначена. Разом з тим, до позову позивачем додано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем (а.с. 16-20).
Таким чином є необгрунтованими доводи апеляційної скарги про недоведеність обставини, що підтверджує досягнення у письмовому виді згоди між позивачем і відповідачем про ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Аналогічного висновку у подібній справі № 382/327/18-ц дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року та у справі №284/157/20-ц у постанові від 2 грудня 2020 року.
Таким чином, вимоги позову щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 14 798,19 грн є доведеними належними доказами та не спростованими відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як убачається із матеріалів справи, а саме підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту сторонами узгоджено, що максимальна сума ліміту - до 800 000 грн; строк договору та строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка в межах (0,00001% річних) та поза межами пільгового періоду (36% або 42% річних); тип процентної ставки - фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором, у т.ч.: - розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою відсутній; - процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (84%).
Отже, сторонами передбачено та погоджено сплату відсотків за користування кредитом.
Таким чином, позивачем доведено та відповідачем не спростовано наявність підстав для стягнення прострочених відсотків, розмір яких встановлено умовами узгодженого сторонами зобов'язання, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним та відповідає обставинам справи.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені права відповідача на подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач скористалась правом на апеляційне оскарження, у апеляційній скарзі виклала свої доводи, відтак її право на доступ до правосуддя дотримано.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач довів, що відповідачеві була видана кредитна картка, що вона використовувала кредитні кошти, що підтверджено поданими позивачем доказами, а саме заявою ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погашала кредит.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба