КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/16073/21
провадження номер: 22-ц/824/11616/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.
за участю секретаря - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кобилянського Михайла Вікторовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року у складі судді Головчака М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Тетяна Валентинівна, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання довіреності та договору позики недійсними,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин А.А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В., ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання довіреності та договору позики недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2021 року невстановлена особа по підробленим документам від імені ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 на вчинення юридично-правових правочинів згідно довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В. та зареєстрована в реєстрі за №661.
Вказувала, що 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі вказаної вище довіреності від 22 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 , був укладений договір позики грошових коштів на загальну суму 4 800 000 грн 00 коп., внаслідок чого були створені боргові зобов'язання за цим договором позики, який вона не укладала та нікого не уповноважували укладати.
Вказувала, що 06 листопада 2021 року вона отримала від приватного виконавця виконавчого округу Турчина А.А. постанову про арешт майна боржника від 01 листопада 2021 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01 листопада 2021 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 листопада 2021 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01 листопада 2021 року, відповідно до яких приватним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового викоання виконавчого напису №379 від 28 вересня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 4 700 000 грн 00 коп.
Посилаючись на те, що вона не видавала довіреність на ім'я ОСОБА_3 , позивачка вважала, що довіреність від 22 квітня 2021 року, а також договір позики від 24 вересня 2021 року, підлягають визнанню недійсними, а виконавчий напис №379 від 28 вересня 2021 року, який виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. про стягнення заборгованості за договором позики є таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_1 просила: визнати недійсною довіреність, яка видана 22 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В. та зареєстрована в реєстрі за № 661; визнати недійсним договір позики, який укладений 24 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за №374; визнати виконавчий напис № 379, вчинений 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М., таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано виконавчий напис № 379 від 28 вересня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відомови у задоволенні позовних вимог про визнання довіреності та договору позики недійсними, представник ОСОБА_1 - адвокат Кобилянський М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання довіреності та договору позики недійсними, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на запит суду першої інстанції 16 листопада 2021 року було надано інформацію з Реєстру територіальної громади міста Києва про те, що ОСОБА_1 народилась: Дніпропетровська обл., Криворізький район, село Красівське. Відповідно до копії паспорту, який наданий позивачкою до позовної заяви, в графі місце народження зазначено село Красіно Криворізького району Дніпропетровської області.
Вказує, що відповідно до положень постанови Верховної Ради України від 17 березня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів» перейменовано такі населені пункти, зокрема, у Дніпропетровській області село Красіне Красінської сільської ради Криворізького району на село Красівське.
Зазначає, що в матеріалах справи наявний підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_1 , який не встановлена особа подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В., у графі місце народження зазначено місто Сквира, Сквирський район, Київської області. Отже, дійсний паспорт ОСОБА_1 та підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_1 , містять розбіжності.
Також вказує, що приватний нотаріус у тексті відзиву на позовну заяву зазначила, що 22 квітня 2021 року нею дійсно була проведена нотаріальна дія з посвідчення довіреності Кучміної А.М., яка уповноважила на вчинення юридично-правових правочинів ОСОБА_3 9 листопада 2021 року до неї за адресою розташування нотаріальної контори звернулись двоє громадян, які представились як ОСОБА_1 та адвокат Борисов М.П. із усним проханням надати для ознайомлення та копіювання документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а саме, довіреність, що була вчинена особисто ОСОБА_1 22 квітня 2021 року та була посвідчена приватним нотаріусом Шемлій Т.В. ОСОБА_1 було роз'яснено, що під час встановлення її особи 09 листопада 2021 року у нотаріуса виникли сумніви щодо достовірності її паспорту з причин наявності розбіжностей у відомостях, що містяться у наданому нею 09 листопада 2021 року паспорті та в паспорті, який був наданий особою під час вчинення нотаріальної дії 22 квітня 2021 року. Тому представник позивачки вважає, що у вказаному відзиві на позовну заяву приватний нотаріус фактично визнала той факт, що видана нею 22 квітня 2021 року довіреність видавалась не на підставі паспорту позивачки, а на підставі іншого документу, виданого на ім'я ОСОБА_1 .
На думку представника позивачки, вказаної вище інформації було достатньо для встановлення того, що приватним нотаріусом Шемлій Т.В. видана довіреність на підставі підробленого паспорта на ім'я ОСОБА_1 . Оскільки для перевірки цієї інформації не має необхідності у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, то стороною позивача клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось.
Таким чином, вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів для встановлення того факту, що приватним нотаріусом Шемлій Т.В. видана довіреність на підставі підробленого паспорта на ім'я ОСОБА_1 , а отже цей правочин є недійсним.
Враховуючи, що договір позики від 24 вересня 2021 року від імені ОСОБА_1 підписаний ОСОБА_3 на підставі довіреності від 22 квітня 2021 року, яку ОСОБА_1 ніколи не видавала та нікого не уповноважувала діяти від власного імені, тому такий договір позики є недійсним.
Крім того, зазначає, що засвідчена приватним нотаріусом Шемлій Т.В. довіреність була у подальшому підроблена шляхом заміни одних повноважень на інші, зокрема, щодо можливості уповноваженого укладати та підписувати договори позики, а відтак договір позики укладений не на підставі засвідченої приватним нотаріусом довіреності, а на підставі іншого підробленого документу.
Відповідач ОСОБА_2 , а також треті особи у справі, не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин А.А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В., ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В. була проведена нотаріальна дія з посвідчення довіреності Кучміної А.М., яка уповноважила на вчинення юридично-правових правочинів ОСОБА_3 , що зареєстрована в реєстрі за №661.
24 вересня 2021 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі вказаної вище нотаріально посвідченої довіреності від 22 квітня 2021 року (представник позичальника), був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а представник позичальника прийняв для передачі у власність позичальника грошові кошти у розмірі 4 800 000 грн 00 коп. Даний договір позики посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.Д. та зареєстрований в реєстрі за №374.
28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.Д. був вчинений виконавчий напис №379, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 700 000 грн 00 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання довіреності та договору позики недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірні договори недійсними, з підстав того, що позивачка не підписувала довіреність.
Доказів того, що підпис ОСОБА_1 , який міститься у довіреності від 22 квітня 2021 року, не належить останній, суду надано не було. Клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи стороною позивача не заявлялося.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ч.1 та 2 ст.11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 ч.2 ст.119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.2 ст.30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).
Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Як встановлено вище, 22 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В. була проведена нотаріальна дія з посвідчення довіреності Кучміної А.М., яка уповноважила на вчинення юридично-правових правочинів ОСОБА_3 , що зареєстрована в реєстрі за №661.
Позивачка вказує, що вказана довіреність від 22 квітня 2021 року, укладена нібито від її імені та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В., була підписана не нею, а відтак є недійсною.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) вказано, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
У справі за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а не нотаріус.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачка у цій справі щодо вимоги про визнання недійсною довіреності, у встановлений ст.51 ЦПК України строк клопотань до суду першої інстанції про залучення ОСОБА_3 відповідачем не заявляла.
Разом з тим, у суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених ст.367 ЦПК України.
Отже, встановивши, що до участі у справі у якості відповідача не залучено особу, права та обов'язки якого стосуються позовні вимоги про визнання недійсною довіреності, а саме, ОСОБА_3 , який є повіреним (особа, якій видано довіреність), а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати відповідачів до участі у справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності через неналежний суб'єктний склад.
Із зазначених підстав апеляційний суд не дає оцінки доводам позивачки щодо не підписання нею довіреності від 22 квітня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В., оскільки оцінка зазначених доводів та доказів на їх підтвердження можлива виключно у разі заявлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, яким є ОСОБА_3 .
В даному випадку вимог до належного відповідача у встановленому законом порядку позивачкою заявлено не було, а, відтак, обґрунтованість чи не обґрунтованість доводів позивачки в частині не підписання нею довіреності правового значення не має, оскільки не може вплинути на результат вирішення позову, пред'явленого до неналежного відповідача.
Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору позики, який укладений 24 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. та зареєсрований в реєстрі за № 374, позивачка вказувала на недійсність довіреності, що посвідчена 22 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т.В.
Оскільки підстав до задоволення позову в частині визнання недійсною вказаної вище довіреності немає, про що зазначено вище, вимога щодо недійсності договору позики також задоволенню не підлягає, так як є похідною від вимоги про визнання недійсною довіреності.
Разом з тим, позивачка не позбавлена права звернутися до суду із позовом до належного відповідача, тому право позивачки на судовий захист, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 504/2451/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності та визнання недійсним договору позики, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кобилянського М.В. підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кобилянського Михайла Вікторовича - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шемлій Тетяна Валентинівна, ОСОБА_3 , про визнання довіреності та договору позики недійсними, змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: