ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/26739/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада, про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Рагімової А.Н. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №62661508 від 05.10.2023 року, судові витрати покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП 62661508 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.002420, виданого 20.02.2020 року Львівським окружним адміністративним судом на примусове виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.002420, яким зобов'язано Київську міську раду надати Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу дозвіл на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території історико-культурного призначення щодо місць давніх поховань - Єврейське кладовище (кіркут) (Лук'янівське єврейське кладовище) у м.Києві між вул.Мельникова та Реп'яховим яром у м.Києві за власні кошти (відповідно до графічних матеріалів Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, орієнтовним розміром понад 25га.).Зазначає, що виконавче провадження ВП 62661508 було закінчено на підставі п. 11 ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження у спірному випадку відсутні. Позивач стверджує, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити.
Ухвалою від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у відповідача матеріали ВП №62661508.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали ВП №62661508 до суду не надав.
Ухвалою від 30.11.2023 залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду.
Третя особа пояснень по суті спору до суду не подала.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП 62661508 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.002420, виданого 20.02.2020 року Львівським окружним адміністративним судом на примусове виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.002420, яким зобов'язано Київську міську раду надати Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу дозвіл на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території історико-культурного призначення щодо місць давніх поховань - Єврейське кладовище (кіркут) (Лук'янівське єврейське кладовище) у м.Києві між вул.Мельникова та Реп'яховим яром у м.Києві за власні кошти (відповідно до графічних матеріалів Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, орієнтовним розміром понад 25га.).
Державним виконавцем 28.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржника зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.
18.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. У встановлений постановою про накладення штрафу строк боржником не було представлено документів щодо виконання судового рішення.
25.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі -10200 грн.
04.10.2023 на адресу слідчого управління ГУНП у м.Києві направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. 05.10.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62661508.
Позивач не погодився з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.10.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП №62661508, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Так, Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - “ЄСПЛ”) у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України” наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини в справі “Войтенко проти України” від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) зазначено про те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (994_535) до Конвенції (995_004).
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ч. 6 ст. 26 Закон № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закон № 1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно зі ст. 63 Закон № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII, можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме: накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Так, судом встановлено, що 18.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. У встановлений постановою про накладення штрафу строк боржником не було представлено документів щодо виконання судового рішення.
25.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі -10200 грн.
У подальшому, 04.10.2023 державним виконавцем скеровано повідомлення до Головного управління Національної поліції в м. Києві про вчинення боржником кримінального правопорушення та 05.10.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Разом з тим, суд вважає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання. Оскільки, накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, тому звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом №1404 заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16, від 08 грудня 2022 року у справі № 457/359/21.
Суд зауважує, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Однак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (пункт 14); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № ВП 62661508 від 05.10.2023 винесена передчасно.
Враховуючи вищенаведене, суд висновує, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.10.2023 № ВП 62661508 про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх необхідних вичерпних заходів з його виконання.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд, -
вирішив :
позов Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (вул. Кульчицької, 1/94, м. Львів, 79054; ЄДРПОУ 21720365) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Рагімової А.Н. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № ВП 62661508 від 05.10.2023 року про закінчення виконавчого провадження.
Стягнути на користь Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 к. сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2023.
Суддя Грень Н.М.