ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
справа №380/23030/23
провадження № П/380/23221/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 25; ЄДРПОУ: 08412340), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 2014 - 2021 роки станом на день звільнення 24.06.2021 та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень розміром 15% від посадового окладу та виплачених сум;
зобов'язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 79005, вул. Івана Франка, 25, м.Львів, код ЄДРПОУ 08412340) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), одноразової грошової допомоги за 2014 - 2021 роки станом на день звільнення 24.06.2021 та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень розміром 15% .від посадового окладу та виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Стрийському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки до 24.06.2021. При звільненні з військової служби позивачу було виплачено грошово компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки та грошову допомогу при звільненні за 2014-2021 роки. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/3426/22 відповідач провів нарахування та виплату позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2020 по 24.06.2021. Позивач вважає, що у зв'язку з цим у нього виникло право і підстави для здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допопомги при звільненні за 2014-2021 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток із врахуванням вказаної надбавки. Оскільки відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 09.10.2023 відкрито провадження у справі аза правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 23.10.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п. 2 наказу військового комісара Стрийського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 24.06.2021 № 121 позивача виключено зі списків особового складу з 24.06.2021. Згідно абз. 7 п. 2 цього наказу грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій тривалістю 56 календарних днів за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки отримав. Відповідно до абз. 5 п. 2 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2021 № 121 грошову допомогу при звільненні за 2014 - 2021 ОСОБА_1 отримав. Отже, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2018-2021 та грошова допомога при звільненні виплачені позивачу в повному обсязі, про що зазначено у наказі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2021 № 121, який позивачем у частині цих виплат не оскаржувався.
Також відповідач просив залишити позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду. На думку відповідача, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту набрання законної сили рішенням суду від 17.10.2022 у справі №380/3426/23 (24.01.2023), але звернувся до суду лише в жовтні 2023 року.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Стрийському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Наказом військового комісара Стрийського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 24.06.2021 №121, майора ОСОБА_1 , заступника військового комісара з територіальної оборони Стрийського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області, звільненого наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 травня 2021 року №175 з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), 24.06.2021 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/3426/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 зобов'язано Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки встановити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 01.01.2020 по 24.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 28.06.2023 провів нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 8843,72 грн.
17.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням вказаної надбавки. Відповідач вказаних дій не вчинив.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
З приводу доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року у справі №21-8а15 вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.
Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Водночас суд звертає увагу, що вказаний спір стосується грошового забезпечення, первинні спірні правовідносини щодо якого виникли у 2021 році, до внесення змін до статті 233 КЗпП України. Відтак, оскільки закон не має зворотної сили в часі, суд не вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин статтю 233 КЗпП України у новій редакції. Відтак у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Пунктами 1-2 Розділу XI Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов'язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.
Розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;
відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
Пунктом 3 Розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Пунктом 1 Розділу ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Суд звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/3426/22 було встановлено право позивача на отримання з 01.01.2020 по 24.06.2021 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу. Відтак вказаний вид грошового забезпечення належить до щомісячних додаткових видів, а тому мав враховуватись при розрахунку компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні. Відтак бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку позивачу вказаних виплат з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень є протиправною, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
ВИРІШИВ
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 2014-2021 роки, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
Зобов'язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 25; ЄДРПОУ: 08412340) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за 2014-2021 роки, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, з врахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу та з урахуванням раніше проведених виплат.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.