ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/16340/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕКО-ТОРГ” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕКО-ТОРГ” код ЄДРПОУ 43613919, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, буд. 4-В, кв. 46 (далі - позивач; ТзОВ “ДЕКО-ТОРГ”) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 № UA209000/2023/000062/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.03.2023 № UA209190/2023/000143, прийняті Львівською митницею.
Ухвалою від 24.07.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 14.12.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документи, подані позивачем, були достатніми для підтвердження ціни товарів та інших істотних умов договору, що вказує на необґрунтованість доводів митного органу в цій частині. Розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження заявленої митної вартості, не є тими розбіжностями, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи у своїй сукупності не викликають сумніви в достовірності задекларованої митної вартості. Позивач і перевізник частково змінили узгоджений маршрут слідування вантажу. Водночас, оскільки с. Явоже знаходиться ближче до м. Львів, ніж с. Ґуркі-Великі (459, 5 км і 462, 9 км відповідно), то вартість перевезення Товарів сторонами не переглядалася. Позивач звертає увагу на те, що законодавство України з питань митної справи не встановлює вимог щодо змісту прайс-листа. Отже, митна вартість товарів та числові значення її складових були підтверджені документами, поданими до митного оформлення. З огляду на це, твердження відповідача про те, що митна вартість, заявлена позивачем, не може бути визнана у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах та відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості, не відповідає дійсності. Відповідач, приймаючи рішення, не просто скоригував митну вартість товарів, заявлену декларантом, а визначив її у валюті, відмінній від тієї, що була узгоджена сторонами експортно-імпортної операції як валюта зобов'язання, в доларах США замість злотих.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що інформація про умови оплати товару є важливою при митному оформленні, оскільки за пропущення терміну оплати настають відповідні штрафні санкції, які впливають на числові показники. Аналізуючи подані документи до митного оформлення, зокрема банківський платіжний документ №1 від 07.03.2023, встановлено з гр.70, що оплата здійснена відповідно до контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 та рахунку-проформи №FPROJ/0045/2023 від 21.02.2023. Однак у контракті відсутні сторінки, які підтверджують умови оплати товару. Відповідно до рахунку-проформи №FPROJ/0045/2023 від 21.02.2023 оплата за товар має бути здійснена до 07.03.2023. Проте, відповідно до поданого рахунка-фактури №FEJ/007/2023/J від 08.03.2023 (тобто виставленого вже після здійснення оплати), вказано про необхідність здійснення оплати у такому ж розмірі до 22.03.2023. Тому у митного органу виник сумнів щодо можливих прихованих платежів з боку покупця за даною партією товарів, зазначених у рахунку-фактурі. Зміна позивачем і перевізником узгодженого маршруту слідування вантажу порушує положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
14.12.2023 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких щодо відмінності валюти при коригуванні, то зазначив, що під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація про які наявна в ЄАІС Держмитслужби. База даних цінової інформації Держмитслужби сформована таким чином, що відображає вартість товарів у дол.США за кілограм. Відповідно, з метою найбільш точного співставлення митної вартості оцінюваного товару здійснюється його коригування до вартості, що відображається в ЄАІС Держмитслужби у доларів США за кілограм.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 10.03.2023 № 23UA209190012361U0 на товари “світильники неелектричні, в яких у якості джерела світла використовуються парафінові свічки (лампадки з вкладами), торговельна марка “ADMIT””. Розрахована декларантом митна вартість товару - 65474,81 польських злотих.
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.
10.03.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000062/2 (далі - оскаржене рішення), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 30981,18 доларів США. Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000143.
Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Як видно з матеріалів справи, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача митну декларацію від 10.03.2023 №23UA209190012361U0, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила наступні документи:
1) Контракт купівлі-продажу від 01.02.2023 № 01/02/2023;
2) Рахунок-проформа від 21.02.2023 № FPROJ/0045/2023;
3) Платіжне доручення в іноземній валюті від 07.03.2023 № 1;
4) Рахунок-фактуру (інвойс) від 08.03.2023 № FEJ/0007/2023/J;
5) Транспортну специфікацію від 08.03.2023 № WZD/0050/2023/J;
6) Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.03.2023 № PL/MF/AS 0214137;
7) Митну декларацію країни відправлення від 06.06.2023 № 23PL335010E0210006;
8) Прайс-лист від 06.02.2023;
9) Договір на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.02.2023 № 14/02/23;
10) Договір-Заявку від 08.03.2023 № 08-03/23-П;
11) Рахунок-фактуру від 08.03.2023 № 08.03.2023;
12) Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 08.03.2023 № 839832.
В оскарженому рішенні зазначено, що до митного оформлення подано контракт №01/02/2023 від 01.02.2023, однак він поданий не повністю, адже відсутні сторінки із розділами 4, 5, 6, 10 (частина), що не дозволяє встановити умови оплати, а також інші істотні умови договору.
Щодо цієї підстави для витребування додаткових документів позивач пояснив, що за змістом пунктів 1.2, 2.1 та 3.2 вказаного Контракту умови поставки окремих партій Товарів узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі (інвойсі). Поставка Товарів здійснювалася на умовах, визначених Рахунком-фактурою (інвойсом) від 08.03.2023 № FEJ/0007/2023/J. Так, згідно з цим документом ціна Товарів становить 62749,72 злотих, які позивач зобов'язався сплатити експортеру до 22.03.2023. Також у Рахунку-фактурі (інвойсі) від 08.03.2023 №FEJ/0007/2023/J сторони погодили умови поставки Товарів і строк їх відвантаження. На думку позивача, ці документи були достатніми для підтвердження ціни Товарів та інших істотних умов договору.
Суд насамперед звертає увагу на те, що митна вартість товарів у спірній митній декларації визначена за основним методом - за ціною договору (контракту). Тому очевидно, що первинним документом, який підтверджує митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відтак саме в такому контракті повинні міститися умови щодо складових митної вартості товарів.
Таким чином, відсутність у поданому до митного оформлення контракті №01/02/2023 від 01.02.2023 всіх сторінок, а відтак і всіх розділів, в тому числі тих, які містять умови оплати, безумовно свідчить про не підтвердження декларантом митної вартості товарів. Більше того, суд акцентує увагу на тому, що і до позовної заяви позивач долучив контракт №01/02/2023 від 01.02.2023, який не містить сторінок із розділами 4, 5, 6, 10.
В оскарженому рішенні також встановлено, що відповідно до рахунку-проформи №FPROJ/0045/2023 від 21.02.2023 оплата за товар має бути здійснена до 07.03.2023. Відповідно до поданого платіжного доручення сплата була здійснена 07.03.2023 у повному обсязі. Проте відповідно до поданого рахунка-фактури №FEJ/007/2023/J від 08.03.2023 (тобто виставленого вже після здійснення оплати), вказано про необхідність здійснення оплати у такому ж розмірі до 22.03.2023, що свідчить про можливі приховані платежі за такою партією товарів.
Варто зауважити, що позивач не заперечив правильності встановлення вказаних обставин митним органом. Натомість з посиланням на практику Верховного Суду вказав, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження заявленої митної вартості, не є тими розбіжностями, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи у своїй сукупності не викликають сумніви в достовірності задекларованої митної вартості.
Суд не погоджується із такими доводами позивача, адже описані митним органом суперечності щодо оплати товару є істотними, а у сукупності з вищенаведеними обставинами щодо подання позивачем контракту з відсутніми умовами оплати викликають обґрунтований сумнів у достовірності задекларованої митної вартості за основним методом (за ціною договору).
В оскарженому рішенні митний орган також зазначив, що відповідно до наданого рахунка про вартість транспортних послуг №08.03.2023 та заявки №08-03/23-П від 08.03.2023 здійснено перевезення за маршрутом м. Gorki Wielkie - м. Львів, однак, відповідно до поданого ЦМР №А839832 від 08.03.2023 місцем завантаження товару було м. Jaworze.
Заперечуючи щодо такої підстави для витребування додаткових документів, позивач пояснив, що за правилом частини першої статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Скориставшись цим правом, позивач і перевізник частково змінили узгоджений маршрут слідування вантажу. Водночас оскільки с. Явоже знаходиться ближче до м. Львів, ніж с. Ґуркі-Великі (459, 5 км і 462, 9 км відповідно), то вартість перевезення Товарів сторонами не переглядалася.
Суд критично оцінює такі аргументи позивача та погоджується зі запереченням відповідача про те, що з огляду на норму частини першої статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, саме відправник наділений таким правом зміни місця, передбаченого для доставки вантажу. При цьому, згідно з ЦМР від 08.03.2023 №839832 відправником є фірма Admit Sp.zo.o.SP.k; перевізник - ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, посилання позивача на зміну за погодженням з перевізником узгодженого маршруту слідування вантажу прямо порушує частину першу статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Більше того, позивачем для підтвердження таких аргументів не подано жодних листів чи повідомлень про зміну маршруту.
Поряд з цим, суд вважає слушними зауваження позивача про необґрунтованість покликання відповідача в оскарженому рішенні на те, що прайс-лист, який виданий для ТзОВ “ДЕКО-ТОРГ”, суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог щодо змісту прайс-листа, а останній не є основним документом, який підтверджує заявлену митну вартість товарів.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, які містять очевидні розбіжності, які впливають на складові митної вартості товару.
Суд звертає увагу на те, що позивач жодним чином не заперечив та не спростував виявлених митним органом розбіжностей між поданими декларантом документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Натомість на вимогу митного органу позивач не надав документів, які б усунули виявлені розбіжності щодо заявленої митної вартості товару.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Із змісту оскарженого рішення видно, що підставою для його прийняття слугувало те, що у документах, поданих до митного оформлення наявні розбіжності, які позивач не усунув.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” рішення про коригування митної вартості товарів зазначається - у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
З оскарженого рішення видно, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 14.02.2023 №UA209230/2023/014427 (рівень митної вартості - 3,76 доларів США/кг).
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 30 “Коригування” зазначається визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи митна вартість товару.
Тобто митний органі при коригуванні митної вартості повинен визначити митну вартість товару виключно у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи, які декларант подав до митного оформлення.
Суд встановив, що митна вартість товару визначена позивачем у валюті польського злотого, що підтверджується рахунком-проформою №FPROJ/0045/2023 від 21.02.2023 та рахунком-фактурою №FEJ/007/2023/J від 08.03.2023.
Таким чином, відповідач у відповідності до вищенаведених Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів повинен був визначити митну вартість товару за результатами коригування у валюті польського злотого, а не у валюті долара США.
У цьому контексті суд критично оцінює покликання представника відповідача на те, що з метою найбільш точного співставлення митної вартості оцінюваного товару здійснюється його коригування до вартості, що відображається в ЄАІС Держмитслужби у дол.США за кілограм, адже такі доводи прямо суперечать вимогам Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.
З оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів видно, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом - митна декларація від 14.02.2023 №UA209230/2023/014427. Проте оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про його необґрунтованість. Більше того, відповідач не довів, що товар за певною митною вартістю згідно з митною декларацією від 14.02.2023 №UA209230/2023/014427 дійсно був увезений до України, що митна вартість за цією митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, враховуючи визначення митним органом митної вартості за іншою валютою, а також відсутність порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), суд приходить до висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 № UA209000/2023/000062/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000143 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5368,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 № UA209000/2023/000062/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000143.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕКО-ТОРГ” (код ЄДРПОУ 43613919, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, буд. 4-В, кв. 46) судовий збір у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.