ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/14235/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - позивач; Інспекція ДАБК) до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христини Анатоліївни (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.09.2022, постановлену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христиною Анатоліївною в межах виконавчого провадження ВП № 56508872.
Ухвалою від 18.10.2022 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 14.11.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 19.12.2022 суд залишив позовну заяву без руху, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 17.01.2023 суд залишив позовну заяву без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі №380/14235/22 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 та направлено справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 13.10.2023.
Ухвалою від 17.10.2023 суддя продовжила розгляд справи.
Ухвалою від 17.10.2023 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 24.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі та у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 24.10.2023 суд витребував докази від відповідача.
Ухвалою від 15.11.2023 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 13.12.2023 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) його правонаступником Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був позбавлений можливості виконати рішення суду з незалежних від нього причин, вживав усіх можливих заходів для добровільного виконання рішення суду, а також повідомляв державного виконавця про всі обставини, які унеможливлюють виконання такого рішення. У зв'язку з цим, постанова про накладення штрафу від 21.09.2022 ВП № 56508872 є протиправною та підлягає скасуванню.
12.12.2023 представник відповідача подала до суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що основні дії боржника спрямовані на виконання рішення суду вчинені ним після прийняття постанови про накладення штрафу від 21.09.2022, що свідчить про дієвість застосування цього заходу примусового характеру.
У судове засідання сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їз відсутності.
На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 02.11.2017 в адміністративній справі № 464/2638/17 у задоволенні позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 в адміністративній справі № 464/2638/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.06.2018, скасовано постанову Сихівського районного суду м.Львова від 02.11.2017 та задоволено позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Зобов'язано Інспекцію з державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові скасувати декларацію № ЛВ 14216118302 від 27.04.2016 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності.
27.04.2018 Сихівський районний суд м. Львова видав виконавчий лист у цій справі про зобов'язання Інспекцію з державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові скасувати декларацію № ЛВ 14216118302 від 27.04.2016 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-IІІ категорії складності.
01.06.2018 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 56508872 щодо виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова, виданого 27.04.2018 у справі № 464/2638/17.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №461/2638/17 внесено виправлення в описову, мотивувальну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі №461/2638/17 вказавши номер декларації “№ЛВ142161183024” замість “№ЛВ14216118302”.
21.09.2022 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийняв постанову про накладення штрафу у ВП № 56508872 (далі - оскаржена постанова), якою за невиконання рішення суду наклав на боржника (позивача) штраф у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України “Про виконавче провадження”) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У частинах першій, другій статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1, 10, 16 частини третьої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених вказаним Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У частинах четвертій, п'ятій статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В абзаці першому частини шостої статті 26 “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Як видно з матеріалів справи, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №56508872 (відкрито 01.06.2018) щодо виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова, виданого 27.04.2018 у справі № 464/2638/17, про зобов'язання Інспекцію з державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові скасувати декларацію №ЛВ14216118302 від 27.04.2016 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2018 №56508872 позивач повідомив державного виконавця про те, що згідно з доповідною запискою заступника начальника-начальника відділу виконання дозвільних та реєстраційних функцій Інспекції від 17.04.2018, декларації за № ЛВ 14216118302 не існує.
Суд встановив, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради у статусі позивача у справі № 464/2638/17 зверталася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про виправлення описки в судовому рішення в частині номера декларації.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 відмовлено в задоволенні заяви Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про виправлення описки в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018.
Надалі Інспекція ДАБК 28.07.2022 звернулась до Восьмого апеляційного адміністративного суду із такою ж заявою про виправлення описки в судовому рішенні в частині номера декларації.
За результатами розгляду заяви Інспекції ДАБК Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 20.09.2022, якою вніс виправлення в описову, мотивувальну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі №461/2638/17 вказавши номер декларації “№ЛВ142161183024” замість “№ЛВ14216118302”.
21.09.2022 відповідач прийняв оскаржену постанову, якою за невиконання рішення суду наклав на боржника (позивача) штраф у розмірі 5100,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності цієї постанови, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Здійснивши аналіз наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення.
Як пояснив представник позивача, отримавши копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 про виправлення описки, з метою виконання покладених завдань та належного виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 464/2638/17, позивач видав наказ № 1/22 від 29.09.2022 про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І - III категорії складності від 27.04.2016 № ЛВ 142161183024 на об'єкт “Реконструкція кв. АДРЕСА_1 ” (замовник будівництва: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ).
Описані вище обставини дають підстави для висновку про те, що позивач об'єктивно, з незалежних від нього причин не зміг виконати рішення суду (постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 464/2638/17) до моменту отримання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 про виправлення описки.
Суд зауважує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2018 №56508872 боржнику встановлено строк виконання рішення суду - 10 робочих днів.
У цьому контексті суд зазначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України “Про виконавче провадження” заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що прямо передбачено частиною першою статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відтак, відповідач не встановивши моменту отримання позивачем ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, та не дочекавшись закінчення строку у 10 робочих днів з моменту прийняття цієї ухвали, дійшов передчасного висновку про невиконання боржником рішення без поважних причин.
Таким чином, на думку суду, прийняття оскарженої постанови без дослідження вищенаведених обставин, свідчить про недотримання відповідачем таких засад виконавчого провадження як справедливість, неупередженість та об'єктивність.
З огляду на вказане, відповідач дійшов необґрунтованого висновку про невиконання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні №56508872, виконавчого листа №464/2638/17, виданого 27.04.2018 Сихівським районним судом м. Львова.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що постанова відповідача про накладення штрафу від 21.09.2022 ВП №56508872 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення судового збору суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 380/14235/22 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.07.2023 №212 (акр. справи 98).
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд зауважує, що за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 380/14235/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 19.09.2023, якою скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 та направлено справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. При цьому, у такій постанові не вирішено питання щодо повернення сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 2684,00грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 06.07.2023 №212.
Окрім цього, відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2481,00 грн, сплачений за подання цієї позовної заяви згідно з платіжним дорученням від 05.10.2022 № 309.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 21.09.2022 ВП №56508872.
Стягнути із Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (код ЄДРПОУ 40181003, місцезнаходження: 79034, м.Львів, вул. Угорська, 7а) судовий збір у розмірі 5165 (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя Мричко Н.І.