ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023м. ХарківСправа № 922/3742/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича, м.Кременчук (адреса: АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Фабрис Владислава Миколайовича, смт.Хорошеве Харківської обл. (адреса: АДРЕСА_2 )
про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Жаворонков П.Є. (адвокат, ордер серія ВІ №1162185 від 18.08.2023 року);
відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
24.08.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича до Фізичної особи-підприємця Фабрис Владислава Миколайовича, в якій просить суд ухвалити рішення, яким:
- встановити факт незаконного використання знака для товарів і послуг “ОПТОВИЧОК” за адресою: АДРЕСА_3 ;
- заборонити ФОП Фабрис Владислав Миколайович, РНОКПП НОМЕР_1 , використовувати для магазинів позначення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою “ОПТОВИЧОК” (свідоцтво на знак для товарів і послуг №129905 від 11.10.2010);
- припинити порушення прав ФОП Кривич К.В., як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № 129905 від 11.10.2010, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину “ОПТОВИЧОК”, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд.13.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 року позовну заяву залишено без руху.
08.09.2023 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№24337).
12.09.2023 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів до справи (вх.№24628).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 року відкрито провадження у справі №922/3742/23 та призначено підготовче засідання на 10.10.2023 року.
28.09.2023 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№26353), в якому проти позову заперечує.
02.10.2023 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№26556), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі.
03.10.2023 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№26765).
04.10.2023 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№26976).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 10.10.2023 року було відкладено підготовче засідання на 24.10.2023 року.
18.10.2023 року представник позивача надав до суду пояснення (вх.№28463) щодо долучення доказів до справи.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2023 року, яке було відкладено на 05.12.2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 05.12.2023 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 129905 від 11.10.2010 року, виданого на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності України, Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 року про передачу права власності на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак та виписки з Державного реєстру патентів України на промислові зразки (Продовження строку дії патенту) Кривич Костянтин Володимирович набув право власності на торговельну марку «ОПТОВИЧОК» для товарів і послуг.
Як зазначає позивач, 28.07.2023 року він дізнався, що ФОП Фабрис Владислав Миколайович (далі - Відповідач) в своїй господарській діяльності незаконно використовує знак для товарів та послуг «ОПТОВИЧОК».
Використання здійснюється шляхом позначення назви магазину (вивіска), розташованого за адресою: 49127, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, магазин «ОПТОВИЧОК».
В якості доказів вказаних обставин, позивач надав копії фотографій (фото фасаду магазину, та фото вивіски з відображенням торгівельної марки «ОПТОВИЧОК»), чеки щодо придбання товарів у магазині Відповідача.
Відповідно до пункту 4.3.2.6 Правил складання, подання та розгляду заяв на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Держпатенту України від 28.07.1995 року №116 (далі - Правила) при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетично), графічна (візуальна) та смислова (симетрична) схожість.
За твердженнями позивача, позначення «ОПТОВИЧОК», яке використовує у своїй діяльності відповідач, і торгівельна марка «ОПТОВИЧОК» за свідоцтвом України № 129905 є тотожними за двома критеріями, а саме: вони тотожні по звучанню (фонетиці) і мають тотожне смислове навантаження (симетрична тотожність).
Відповідно до пункту 4.3.2.4 Правил позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати із іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
Тому, на думку позивача, відповідач при здійсненні своєї діяльності у магазині продовольчих товарів «ОПТОВИЧОК» (м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13), використовує позначення, схоже до ступеня змішування із зареєстрованою для таких самих послуг торгівельною маркою «ОПТОВИЧОК» по свідоцтву України № НОМЕР_2 , права на яку належать позивачу, з огляду на те, що позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах; позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати із іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
Для досудового врегулювання спору позивач направив 04.08.2023 року Укрпоштою претензії на відомі йому адреси відповідача:
- 62466, Харківська обл., Харківський р-н, смт Хорошеве, провулок Сосновий, б.5;
- 49127, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, магазин «ОПТОВИЧОК»;
- 62473, Харківська обл., Харківський р-н, площа Шевченка, б. 1.
07.08.2023 року за адресою 49127, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, магазин «ОПТОВИЧОК» претензію було вручено особисто, що підтверджується роздруківкою трекінгу. Щодо інших відправлень, то Відповідач, з невідомих причин відмовився в отриманні претензій.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст.154 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами, зокрема Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». До цих відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативними актами.
Відповідно до ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Відповідно до ст.492 ЦК України одним з об'єктів права інтелектуальної власності є торговельна марка (знак для товарів і послуг). Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Для того, щоб порівняти зазначені об'єкти права інтелектуальної власності, потрібно проаналізувати сферу їх застосування.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом, як це визначено в статті 494 ЦК України.
Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знаку та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Свідоцтво дає його власнику право використання торговельної марки, а саме: право нанесення її на будь-який товар, для якого її зареєстровано, упаковку, яка містить такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет; право зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування його для продажу; право пропонування його для продажу, продажу, імпорту (ввезення) та експорту (вивезення); право застосування знаку під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої його зареєстровано; застосування його в діловій документації чи рекламі та в мережі Інтернет.
Відповідно до приписів Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг": свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Використанням знаку визнається, зокрема, нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, а також пропонування його для продажу, продаж. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знаку, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знаку лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знаку. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у відповідному свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених із наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (чч. 2, 4, 5 ст. 16).
Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторові належить виключне право на використання твору. Воно охоплює, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти відтворення твору, розповсюдження оригіналу або примірників твору будь-який спосіб, у тому числі шляхом продажу, право здавання у прокат оригіналу або примірників твору, надання оригіналу або примірників твору в тимчасове користування, а також право на імпорт, публічний показ, публічне виконання та інші дії, передбачені законом.
З огляду на вищевикладене нормативно-правове обґрунтування вбачається, що основною сферою використання знаку для товарів і послуг є господарська діяльність, оскільки він виконує функцію вирізнення товарів та послуг одного виробника від товарів та послуг іншого виробника, а основною функцією об'єктів авторського права, у свою чергу є естетичне задоволення, адже їх не використовують для позначення відповідних товарів і послуг у господарській діяльності.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається її зображенням та переліком товарів і послуг, наведеними у свідоцтві. Власник відповідного свідоцтва може використовувати його лише для позначення тих класів товарів та послуг, перелік яких наведений у свідоцтві. Свідоцтво дає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати торгівельну марку без його згоди, якщо інше не передбачене Законом, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати.
Виключне право на використання твору належить до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право). Водночас відповідно до чч.1, 2 ст.13 ЦК України особа здійснює цивільні права в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Здійснюючи свої права, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Таким чином, якщо особа, яка володіє об'єктом авторського права, маркує таким позначенням відповідні товари і послуги, перелік яких відображений у свідоцтві на знак для товарів і послуг, такі дії розцінюються як посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", у тому числі як вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, і, в свою чергу, є порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знаку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знаку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.
Частина 2 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає, що об'єктом знаку може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Крім того, загальні підходи до встановлення схожості чи тотожності позначень визначені в Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України №116 від 28.07.1995.
Відповідно до п. 4.3.2.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
Відповідно до п. 4.3.2.5. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.
Статтею 21 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачений судовий порядок для захисту прав на знак для товарів і послуг.
Стаття 495 ЦК України також відносить до майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку: право на використання торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки і виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
Відповідно до частини 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак - торгівельну марку ОПТОВИЧОК відповідно до свідоцтва України №129905 на знак для товарів і послуг. Цей факт також підтверджується рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 про опублікування в офіційному бюлетені Промислова власність та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до якого, право власності на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак, свідоцтво України 129905 передається Кривичу К.В.
29.05.2019 було продовжено строк дії свідоцтва НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг до 25.08.2029, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України. Відповідні дані були опубліковані у бюлетені №12 від 25.06.2019 Міністерства економіки розвитку і торгівлі України.
28.07.2023 позивач виявив факт використання відповідачем у своїй господарській діяльності торгівельної марки ОПТОВИЧОК.
Використання здійснюється шляхом позначення назви магазину (вивіска), розташованого за адресою: 49127, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, магазин «ОПТОВИЧОК».
В якості доказів вказаних обставин, позивач надав копії фотографій (фото фасаду магазину, та фото вивіски з відображенням торгівельної марки «ОПТОВИЧОК»), чек щодо придбання товарів у магазині Відповідача.
Відповідач до матеріалів справи також додав фото фасаду магазину (фото вивіски) з відображенням торгівельної марки ОПТОВИЧОК.
Отже ключовим моментом при доказуванні факту незаконного використання знаку для товарів і послуг є вирішення питання про схожість до ступеня змішуваності.
ФОП Фабрис В.М. - відповідач по справі здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі, переважно продуктами харчування та напоями. Торгівля здійснюється в магазині, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13.
Відповідач - ФОП Фабрис В.М. у відзиві на позовну заяву та запереченнях зазначає, що використовує у своїй господарській діяльності зовсім інший знак, з огляду на наступне:
- слово «ОПТОВИЧОК» написано абсолютно різними шрифтами, які мають зовсім не схожу та різну форму букв;
- на належному позивачу знаці літери відображені звичайним чорним кольором без будь-яких ідентифікуючих елементів, в той час як на порівнюваному знаці літери зображені за допомогою синього кольору, які мають обрамлення, контури жовтого кольору;
- іншим елементом знаку позивача є прямокутник червоного кольору навколо словесного позначення «ОПТОВИЧОК», в той час як на порівнюваному знаці такий елемент, як прямокутник взагалі відсутній;
- порівнюваний знак, на відміну від знаку позивача, по лівий та правий бік містить український графічний орнамент синьо-жовтих кольорів, в той час як позивачу відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 належить торгівельна марка "ОПТОВИЧОК", що на думку відповідача, позначення нанесене на вивісці магазинів суттєво відрізняється від знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України 129905.
Тому за твердженнями відповідача, позначення яке він використовує не схоже до ступеня змішування за візуальним критерієм зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України 129905, тому не асоціюється в цілому зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом позивача, у зв'язку із чим, позначення відповідача, неможливо сплутати із позначення позивача.
Позивач зауважує на завданій шкоді його діловій репутації через незаконне використання відповідачем позначення ОПТОВИЧОК для ідентичних послуг, яке призводить до змішування з діяльністю позивача і може бути розцінене, як використання заслуженої репутації мережі магазинів ОПТОВИЧОК.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Судом було досліджено надані позивачем та відповідачем фотографії фасадів магазину, у зв'язку із чим, суд оцінивши обставини справи з огляду на їх допустимість, дійшов висновку, що надані позивачем до матеріалів справи копії фотографій фасаду магазину із позначенням ОПТОВИЧОК, які ставить під сумнів відповідач, є схожими із наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву копіями фотографій фасаду магазину із позначенням ОПТОВИЧОК.
Проте, відповідачем не було надано до суду жодних доказів щодо наявності у нього свідоцтва або права використання щодо торгівельної марки ОПТОВИЧОК.
Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх заперечень щодо наданих позивачем фотографій фасаду магазину, відповідачем до суду не надано, а посилання відповідача, що його позначення на вивісках суттєво відрізняються від торгової марки позивача, - спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає посилання відповідача, що позначення останнього на вивісці фасаду магазину суттєво відрізняються від торгової марки позивача, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.
Крім того, позивач в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду по справі №922/2764/21.
З відкритих джерел ЄДРСР судом досліджено рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду у справі №922/2764/21.
Позивачем у справі №922/2764/21 був Фізична особа-підприємець Кривич Костянтин Володимирович, такий самий, як і у справі №922/3742/23.
Рішенням Господарського суду Харківської області та постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/2764/21 було встановлено дії відповідача щодо використання у своїй діяльності позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зі смайликом замість четвертої букви) схожими до ступеня змішування із торгівельною маркою "ОПТОВИЧОК" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 року, власником якого є позивач, задоволено позовні вимоги щодо заборони використовувати для магазинів позначення "ОПТОВИЧОК", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ОПТОВИЧОК" (свідоцтво на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 року) та припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) 129905 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ОПТОВИЧОК".
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене та наявні у матеріалах справи докази, суд визнає дії відповідача щодо використання у своїй діяльності позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ОПТОВИЧОК" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 року, власником якого є позивач.
Щодо позовних вимог про заборону ФОП Фабрис Владиславу Миколайовичу, РНОКПП НОМЕР_1 , використовувати для магазинів позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою «ОПТОВИЧОК» (свідоцтво на знак для товарів і послуг №129905 від 11.10.2010 та припинення порушення прав ФОП Кривич К.В., як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № 129905 від 11.10.2010, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину «ОПТОВИЧОК», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, зокрема позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; або позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» зокрема визначено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено.
Частиною 3 статті 157 ГК України визначено, що свідоцтво надає право його власнику забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, крім випадків, передбачених законом.
З аналізу вищевикладених норм, та наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що власник свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку.
Враховуючи вищевикладене, та встановлення судом дій відповідача щодо використання у своїй діяльності позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », схожого до ступеня змішування із торгівельною маркою "ОПТОВИЧОК" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 року, власником якого є позивач, та у зв'язку із тим, що відповідач в порушення вимог статей 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» без згоди власника свідоцтва на знак для товарів і послуг 129905 від 11.10.2010 року та належних документів використовує торгівельну марку «ОПТОВИЧОК», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині:
- заборони ФОП Фабрис Владиславу Миколайовичу, РНОКПП НОМЕР_1 , використовувати для магазинів позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою «ОПТОВИЧОК» (свідоцтво на знак для товарів і послуг №129905 від 11.10.2010;
- припинення порушення прав ФОП Кривич К.В., як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № 129905 від 11.10.2010, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину «ОПТОВИЧОК», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про встановлення факту незаконного використання знака для товарів і послуг «ОПТОВИЧОК» за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, суд зазначає наступне.
Способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання визначені ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем у даній справі вимога про встановлення факту незаконного використання знака для товарів і послуг «ОПТОВИЧОК» за адресою: м.Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 13, не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.
При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певних фактів, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.
Заявлені позивачем вимоги про встановлення певних фактів не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення.
Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
В постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №907/804/17 зазначено, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідна правова позиція викладена і в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Зазначене є підставою для відмови в позові в частині вимог щодо встановлення фактів. Оцінку відповідних фактів судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення.
Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, але, з урахуванням відмови щодо встановлення фактів, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 5368,00 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74-80, 86, 129, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Заборонити Фізичній особі-підприємцю Фабрису Владиславу Миколайовичу (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), використовувати для магазинів позначення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою “ОПТОВИЧОК” (свідоцтво на знак для товарів і послуг №129905 від 11.10.2010).
Припинити порушення прав Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № 129905 від 11.10.2010, шляхом зобов'язання відповідача -Фізичну особу-підприємця Фабрис Владислава Миколайовича (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд.13.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фабрис Владислава Миколайовича (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 5368,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" грудня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт