ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/538/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до відповідача 1 Фермерського господарства "Відродження"
відповідача 2 ОСОБА_1
про: витребування у ФГ "Відродження" транспортних засобів: трактора New Holland-TD5, 110 (виробничий код TF11C4), зав. № HFD184062; культиватора передпосівного обробітку ґрунту КПГ-6, зав.№272; стягнення заборгованості у розмірі 119 006,40 грн
представники сторін не прибули.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів Фермерського господарства "Відродження" та ОСОБА_1 про витребування транспортних засобів та стягнення заборгованості.
Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов Договору фінансового лізингу №ТЕ33FLOWWC5SJ від 17.09.20218 у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 119 006,40 грн.
Представник позивача у судове засідання не прибув, разом з тим від останнього до суду надійшла заява №б/н (вх.№9829) від 05.12.2023 про розгляд даної справи без участі представника банківської установи.
Крім того, до матеріалів справи від АТ КБ "Приватбанк" 22.11.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява №б/н (вх. №9486) про зменшення розміру позовних вимог. Так, у заяві позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами до суми 74 006,40 грн.
Розглянувши подану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2 частини другої ст.46 ГПК України передбачено, що у справі, котра розглядається в порядку загального позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Всупереч цієї процесуальної норми, заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем під час розгляду справи по суті, тобто після закінчення підготовчого засідання
З даного приводу законодавець у частині 1 статті 118 ГПК України обумовив, що із закінченням встановленого законом строку, право на вчинення процесуальних дій втрачається. Як наслідок, заява про зменшення розміру позовних вимог №б/н (вх. №9486) від 22.11.2023 судом залишається без розгляду, за правилами ч.2. ст.118 ГПК України, а спір вирішується судом по суті за первісними позовними вимогами.
Відповідачі у жодне судове засідання не з'являлись, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання ухвал на адресу, яка зазначена у позовній заяві.
При цьому суд звертає увагу на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася обом відповідачам за адресами, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідач 1) та відповіді №183558 від 14.08.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідач 2), повернулася до суду із зазначенням про вручення останнім відповідних судових документів.
Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення ФГ "Відродження" та Дрозда П.П. про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що обидва відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
В ході судового розгляду технічна фіксація процесу не здійснювалася.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2018 між ФГ "Відродження" (Лізингоодержувач) та Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (Банк) було укладено договір фінансового лізингу №TE33FLOWWC5SJ (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ "Техноторг" (Продавець), а потім передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість майна складає 1126473,71 грн, ПДВ 225294,74 грн, усього до оплати 1351768,45 грн. Строк лізингу зазначено сторонами у п.11.1 Договору.
Відповідно до п.1.4 укладеного правочину авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок майна становить 511389,55 грн, та підлягає сплаті протягом 1 робочого дня з моменту підписання даного договору фінансового лізингу на рахунок, відкритий згідно п.1.5 цього договору.
У 2-му розділі сторони узгодили лізингові платежі. Так, загальна вартість майна становить 1351768,45 грн та складається з: суми авансового платежу 511389,55 грн у відповідності до п.1.4 ; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу майна, 840378,90 грн, згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (п.п. 2.1, 2.2 Договору ).
Згідно з п.3.1 спірного правочину передача Банком і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється за актом прийому - передачі майна (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше 10 календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п.1.4, на рахунок відкритий згідно п.1.5. Строк передачі майна може змінюватися в залежності від дотримання Продавцем строку поставки майна за договором купівлі - продажу, укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє Лізингоодержувача.
З моменту підписання сторонами акту, до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном (у тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання майна). З моменту підписання акту, Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
Протягом усього строку цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових платежів у строк, передбачений Додатком №2, а також інших платежів за цим договором, за умови відсутності простроченої заборгованості за всіма іншими укладеними з банком договорами (п.п.4.1., 4.3 Договору).
Банк має право, зокрема вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.10.1 цього договору (п.6.1.4 Договору); відмовитися від договору у випадку, передбачених п.п.10.1.2.1. - 10.1.2.4. цього договору (п.6.1.7 Договору).
Розділом 7 Договору визначені права та обов'язки Лізингоодержувача. Останній, зокрема, зобов'язаний: повернути майно Банку у випадках, передбачених п.10.1 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору; не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договором про внесення змін до цього договору; здійснювати лізингові платежі в розміри та строки, що зазначені в додатку №2.
Цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 днів (п.10.1.2 Договору).
У випадку розірвання цього договору, майно повинно бути повернуто протягом 3 днів по акту прийому-передачі майна в такому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п.10.3 Договору ).
Підпунктом 10.4.1 Договору обумовлено, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов'язуються за 3 дні письмово повідомити одна одну про це, із зазначенням причин дострокового розірвання. При цьому для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають.
Строк дії лізингу - з дати підписання Договору до 26.09.2023. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п.10.1. - 10.4.2 (п.11.1 Договору).
Відповідно до Акту прийому майна на відповідальне зберігання від 21.09.2018 (Додаток №5) Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у відповідальне зберігання майно, що є предметом договору.
Згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу, загальна сума лізингових платежів, яка включає суму кредиту та суму відсотків до погашення підлягає сплаті в період з 25.10.2018 по 26.09.2023.
Також 21.07.2022 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та ФГ "Відродження" було укладено договір про внесення змін до договору фінансового лізингу, згідно з підпункту 1) пункту 1 якого Лізингоодержувач підтверджує свої зобов'язання перед Банком щодо погашення заборгованості за договором, яка складається з: суми несплачених лізингових платежів в рахунок викупу переданого в лізинг майно - 369197,53 грн; суми нарахованої до 20.07.2022 та не сплаченої Лізингоодержувачем винагороди за користування майном - 34408,17 грн.
Погашення Лізингоодержувачем заборгованості за договором, розмір якої визначено згідно п.п.1) п.1 цього договору здійснюється в строки /терміни встановлені в Графіку лізингових платежів, що наведений в Додатку №1 до цього договору про внесення змін (п.п.2) п.1 Договору).
На виконання договірних зобов'язань Банк згідно з Актом прийому - передачі майна, який складений 27.09.2018 (Додаток №4), передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг трактор New Holland -TD5.110 (виробничий код TF11C4), зав. №HFD184062, вартістю 1 007 320,45грн та культиватор передпосівного обробітку ґрунту КПГ-6, зав. №272, вартістю 344 448 грн.
Окрім цього, банківська установа зазначає, що 17.09.2018 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки №PORTE33FLOWWC5SJ, предметом якого, згідно з п.1.1., є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання ФГ "Відродження" (Лізингоодержувач) зобов'язань за договором фінансового лізингу №TE33FLOWWC5SJ від 17.09.2018 по сплаті:
- вартості майна за договором фінансового лізингу, що становить 1351768,45 грн на взяття у лізинг майна, згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу Лізингоодержувача, що становить 511389,55 грн у строки, зазначені Договором фінансового лізингу;
- зі сплати винагороди за користування майном у розмірі 19% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки , зазначені у договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання договору фінансового лізингу зобов'язання Лізингоодержувача, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно з пунктом 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п.1.3 угоди, поручитель з умовами договору фінансового лізингу ознайомлений.
Згідно з п.1.5 укладеного правочину, у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні Лізингоогдержувачі.
У випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-яких зобов'язань, передбаченого п.1.1 цього договору, Банк має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Не направлення Банком вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Банка звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов'язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Банком, як солідарний Лізингоодержувач у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу незалежно від факту направлення чи не направлення Банком Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.2.1.2. договору поруки).
Відповідно до п.4.1 укладеної угоди, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання Лізингоодержувачем та/або Поручителем всіх зобов'язань за договором фінансового лізингу, цей договір припиняє свою дію.
Також 21.07.2022 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (Кредитор та/або Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір про внесення змін до договору поруки №PORTE33FLOWWC5SJ про наступне, зокрема:1. Укладенням цього договору про внесення змін Поручитель надає свою згоду на внесення змін до договору фінансового лізингу №TE33FLOWWC5SJ від 17.09.2018, укладеного між ФГ "Відродження" та Банком, згідно договору про внесення змін від 21.07.2022 до договору фінансового лізингу, та підтверджує надану Поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки №PORTE33FLOWWC5SJ від 17.09.2018, в забезпечення виконання зобов'язань Лізингоодержувача перед Банком за договором фінансового лізингу, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору внесення змін від 21.07.2022 до договору фінансового лізингу.
Позивач стверджує що в порушення умов договору фінансового лізингу Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування.
Також, Лізингоодержувач не сплачував винагороду за користування майном та за проведення моніторингу предмету лізингу, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати таких винагород. Лізингові платежі Відповідачем у визначеному розмірі та строки не вносилися. Вказане підтверджується копією виписки по рахунку.
23.12.2022 року та 23.01.2023 за №E.65.0.0.0/3-221219/5987 Банком на адресу Лізингоодержувача та Поручителя було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу №TE33FLOWWC5SJ з 16.01.2023. У повідомлені Банком також зазначено про необхідність повернення лізингового Майна у термін до 20.01.2023.
Таким чином з 16.01.2023 договір лізингу розірвано позивачем в односторонньому порядку. У термін до 20.01.2023 Лізингоодержувач зобов'язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Однак, транспортний засіб не було повернуто Лізингодавцю, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідачі 1 та 2 не сплатили.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із вимогами про витребування у відповідача 1 відповідного транспортного засобу та стягнення суми заборгованості солідарно з обох відповідачів, що, на думку позивача, відповідає належному та ефективному способу судового захисту в даному випадку зокрема, задоволення саме таких позовних вимог надасть можливість виконавцю реалізувати повноваження передбачені ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" (оголошення у розшук транспортного засобу).
Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються положеннями чинного на час їх виникнення законодавства про фінансовий лізинг.
Зокрема, частиною 1 статті 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У той же час, частина 2 статті 806 ЦК України передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції чинній на час укладення спірного договору - далі Закон ) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктами 3, 4 та 7 частини 1 статті 10 цього ж Закону передбачено, що лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
В свою чергу, пунктами 3 та 7 частини 2 статті 11 Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі та у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно ж із статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Як стверджує позивач у позовній заяві, останній лізинговий платіж Лізингооднржувач здійснив 06.04.2023. Після цього лізингові платежі відповідачем 1 не вносились.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Приписами частини 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. У свою чергу договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Враховуючи особливість регулювання правовідносин лізингу договором та законом, право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем до повної сплати його вартості лізінгоодержувачем. Наслідком припинення договору лізингу у зв'язку з його розірванням за ініціативою лізингодавця є залишення за ним права власності на об'єкт лізингу та відсутність обов'язку передати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що між АТ КБ "Приватбанк" та ФГ "Відродження" укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання вносити у погоджені Графіком лізингових платежів строки лізингові платежі - кошти в рахунок погашення майна разом із щомісячної винагородою за користування майном та щомісячної винагородою за обслуговування операції фінансового лізингу.
У той же час, Лізингоодержувач прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів в обумовлені строки не виконав, у зв'язку із чим ним допущено прострочення.
Як зазначалось вище, 23.12.2022 року та 23.01.2023 за №E.65.0.0.0/3-221219/5987 Банком на адресу Лізингоодержувача та Поручителя було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу №TE33FLOWWC5SJ з 16.01.2023.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
При цьому частини 2 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" 16.12.1997 № 723/97-ВР (в редакції чинній на час укладення договору) передбачають, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Матеріалами справи підтверджено порушення ФГ "Відродження" взятих на себе зобов'язань із своєчасного внесення лізингових платежів протягом більш ніж 30 календарних днів. В свою чергу, АТ КБ "Приватбанк" реалізовано передбачене як договором, так і Законом України "Про фінансовий лізинг", право на розірвання укладеного договору в односторонньому порядку шляхом надсилання письмового повідомлення. Відтак з 16.01.2023 укладений між сторонами Договір розірвано.
Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи викладене, те, що договір фінансового лізингу є розірваним, до моменту його розірвання ФГ "Відродження" не набуло у власність передане майно, останнє підлягає вилученню на користь власника.
У позовній заяві позивачем зазначено, що останній платіж внесено його контрагентом 06.04.2023, в подальшому лізингові платежі не сплачувались.
Разом з тим, матеріали справи вказують на те, що до звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду Фермерським господарством був проведений лізинговий платіж. А саме 28.07.2023 на суму 10 000 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку. З наведеного слід прийти до висновку, що на час подання позову основний борг Товариства по лізингових платежах складав 109 006,40 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за його безпідставністю.
Крім того, враховуючи наявну в матеріалах справи банківську виписку по рахунку, суд констатує, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі його контрагентом здійснено оплату коштів на загальну в сумі 35 000 грн, за період з 18.08.2023 до 25.10.2023. З огляду на це, відповідно до п.2 ч.1ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутністю предмету спору.
Окрім цього суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами факт несплати лізингових платежів не заперечений. Водночас, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного суду, викладений в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, для вирішення питання щодо стягнення заборгованості суд аналізує не лише структуру лізингового платежу, а й інші умови Договору, зокрема ті, що стосуються випадку розірвання договору та долі лізингових платежів після такого розірвання.
Так, пунктом 7.2.8 Договору на лізингоодержувача покладено обов'язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Таким чином, сторони в Договорі досягли взаємної домовленості про те, що заборгованість за лізинговими платежами, що існувала на дату розірвання договору також підлягає перерахуванню банківській установі.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій справі, за своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджені сторонами умови не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
З наведеного суд констатує, що позивач має право на отримання лізингових платежів, заборгованість за якими виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу.
Відтак, здійснивши перерахунок заборгованості за лізинговими платежами, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість по лізингових платежах в сумі 74 006,40 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо солідарного обов'язку відповідача 2 суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Частиною 4 статті 559 ЦК України обумовлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
За таких обставин та з урахуванням умов Договору поруки, суд констатує, що позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за укладеним 12.10.2020 ТОВ "БМБУД" кредитним договором у розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд частково задовольняє вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про витребування майна та стягнення заборгованості.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З приводу судового збору суд зазначає, що його солідарне стягнення ГПК України та Законом України "Про судовий збір" не передбачено. Адже, солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України). Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність у зобов'язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
Судом встановлено, що позивачем заявлено дві майнові позовні вимоги про витребування майна та стягнення заборгованості.
Пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відтак, з врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір", позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою, що підлягала сплаті при поданні позову, виходячи із вартості майна, а саме з 1 351 768,45 грн та із заявленої суми заборгованості 119006,40 грн. Разом ціна позову склала 1 470 774,85 грн.
Отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 22061,62 грн, що ним самим вказано у тексті позовної заяви.
Разом з тим, згідно платіжного доручення №ZZ422B1UIL судовий збір сплачено у розмірі 19 377,62 грн. Таким чином, позивачем не доплачено судовий збір в розмірі 2 684 грн. Ця недоплачена сума підлягає до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з АТ КБ "Приватбанк" в дохід Державного бюджету України недоплачену суму судового збору в розмірі 2 684 грн.
Судовий збір в сумі 525 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Решта судових витрат розмірі 21386,62 грн, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідачів порівну пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.4 ч.1 ст.231, ст.ст. 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Витребувати у Фермерського господарства "Відродження" (вул. Лисенка, буд.1, кв.1, с. Дзвиняч, Чортківський район, Тернопільська область, 48650, ідент. код 37399700) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), ідент. код 14360570) транспортні засоби: трактор New Holland-TD5, 110 (виробничий код TF11C4), зав. № HFD184062; культиватор передпосівного обробітку ґрунту КПГ-6, зав.№272.
3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Відродження" (вул. Лисенка, буд.1, кв.1, с. Дзвиняч, Чортківський район, Тернопільська область, 48650, ідент. код 37399700), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), ідент. код 14360570) - заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 74 006 (сімдесят чотири тисячі шість) грн 40 коп.
4. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження" (вул. Лисенка, буд.1, кв.1, с. Дзвиняч, Чортківський район, Тернопільська область, 48650, ідент. код 37399700) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), ідент. код 14360570) - 10 693 (десять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 31 коп. в повернення сплаченого судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), ідент. код 14360570) - 10 693 (десять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 31 коп. в повернення сплаченого судового збору.
6. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), ідент. код 14360570) в дохід Державного бюджету України (ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA668999980313131206083019751, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
7. Закрити провадження у справі в частині солідарного стягнення з Фермерського господарства "Відродження" та ОСОБА_1 основного боргу в сумі 35 000 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 15.12.2023.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко