ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5396/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5396/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 02.10.2023 за вих. №б/н до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 350.505,10 грн, з яких 71.971,67 грн трьох процентів річних, 278.533,43 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5396/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023.
Ухвалою від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 надсилалася відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , за трек-номером 4930022315147.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 26.10.2023 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання”.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними з Єдиного демографічного реєстру (відповідь №274111 від 16.10.2023).
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 16.10.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 24.10.2023.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 16.10.2023 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 08.11.2023.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
На виконання укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, однак відповідач його вчасно не повернув, а тому позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість за процентами та інфляційними втратами.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання кредиту; строку дії договору; настання строку повернення кредиту; повернення кредиту; правомірності нарахування процентів та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 25.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.01.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим) (банк, позичальник) та Фізичною особою-підприємцем Янишевим Денисом Олександровичем (позичальник, який припинив свою підприємницьку діяльність 03.02.2010) було укладено кредитний договір № 19-056.
За приписами пункту 3.1 вказаного договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2.000.000,00 грн., строком по 24.04.2009 зі сплатою 26% річних.
Кредит надається позичальнику для ведення поточної діяльності (пункт 3.2 договору).
Відповідно до підпункті 3.3.1 пункту 3.3 Договору кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні відповідно до умов укладених договорів шляхом: перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в ВАТ «Банк «Демарк» код 2907808272 МФО 353575 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку Позичальника.
Позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк по 24.04.2009, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.8 цього Договору. Строки, передбачені цим Договором, є обов'язковими для Позичальника (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору Кредитний Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Позичальника та Банку.
Цей Договір залишається чинним до дати повної сплати Позичальником Банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього Договору.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі перерахувавши на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 2.000.000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка залучена до матеріалів справи (а.с.16).
В подальшому, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), які проводилися у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою продажу майна неплатоспроможного банку (протокол електронних торгів № UA-EA-2019-04-02-000005-b від 110.04.2019), 13.05.2019 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 19-056.
Відповідно до умов вказаного Договору Правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", яке набуло право вимоги заборгованості за Кредитним договором № 19-056 від 25.04.2008.
Відповідно до п. 2.2 договору визначено, що сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договором забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги про нарахування та стягнення процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсним договорів, права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення боргу, мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредиторів, права учасників в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів, права на отримання повернених (невикористаних) авансових внесків, сплачених судових зборів тощо.
Згідно договору відступлення права вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 1. 954. 933,44 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань рішенням Господарського суду Діпропетровської області від 07.07.2021 у справі № 904/2237/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" 3% річні за період з 03.12.2017 по 02.12.2020 в сумі 175.956,74 грн., інфляцію грошових коштів за період з 03.12.2017 по 02.12.2020 у сумі 391.937,20 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8.518,41 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви рішення суду не виконано, існуюча прострочена заборгованість позичальника за кредитним договором перед кредитором не сплачена та складає 1.954.933,44 грн, заборгованості за тілом кредиту - 1.601.140,00 грн, заборгованість за процентами - 353.793,44 грн.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язанням, позивачем було нараховано 3% річних за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 в сумі 71.971,67 грн та інфляційні втрати за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 у сумі 278.533,43 грн., за неналежне виконання умов кредитного договору № 19-056 від 25.04.2008.
Позивач також зазначає, що у відповідності до положень ст. 162 ГПК України на поштову адресу відповідача було направлено досудову вимогу за вих.№29-29/1 від 29.08.2023, яка залишилися без задоволення, вимогу було направлено засобами поштового зв'язку листом з описом вкладення.
Заборгованість за наданим кредитом відповідач не виконав, а тому позивач нарахував до стягнення 3% річних за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 в сумі 71.971,67 грн та інфляційні втрати за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 у сумі 278.533,43 грн., за неналежне виконання умов кредитного договору № 19-056 від 25.04.2008 та звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є 3% річних за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 в сумі 71.971,67 грн та інфляційні втрати за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 у сумі 278.533,43 грн.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст кредитного договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, за яким позивач відповідачу видав кредит у загальному розмірі 2.000.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
03.02.2010 відповідачем припинено господарську діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення із реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості у сумі 1.954.933,44 грн. за кредитним договором № 19-056 від 25.04.2008.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 03.12.2020 до 23.02.2022 на загальну суму 71.971,67 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних у розмірі 71.971,67 грн суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2020 року до лютий 2022 року на загальну суму 278.533.43 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 278.533.43 грн суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду позивачем із позовними вимогами про стягнення 350.505,10 грн заборгованості згідно платіжної інструкції № 5584 від 29.08.2023 сплачено судовий збір у розмірі 5.262,38 грн.
Сума судового збору за позовними вимогами становить 5.257,58 грн (350.505,10 грн х 1,5% = 5.257,58 грн).
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання позивача про повернення йому з держаного бюджету 4,80 грн суми судового збору матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5.257,58 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 77-А; ідентифікаційний код 38962392) 71.971,67 грн (сімдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят одну грн 67 к.) три проценти річних, 278.533,43 грн (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять три грн 43 к.) інфляційних втрат, 5.257,58 грн (п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім грн 58 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк