ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/780/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
представники учасників провадження:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної фірми "НІК АН" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 (суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро) у справі №904/780/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича, м. Дніпро
до відповідача-1: Приватної фірми "НІК АН", м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і КО", м. Дніпро
про скасування рішень державних реєстраторів
ВСТАНОВИВ:
Додатковим рішенням від 05.09.2023 заяву Приватної фірми "НІК АН" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на користь Приватної фірми "НІК АН" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Приватна фірма "НІК АН" подала апеляційну скаргу, в якій просить це додаткове рішення скасувати, ухвалити нове додаткове рішення та стягнути на її корить 90000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вказує, що сума витрат відповідає діям, вчиненим представником відповідача-1.
Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без руху через неподання останнім доказів направлення скарги позивачу та відповідачу-2 листом з описом вкладення. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
27.09.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 19.09.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано докази направлення скарги позивачу та відповідачу-2.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми "НІК АН" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі №904/780/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.12.2023 на 16:20 год.
30.10.2023 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 13.12.2023 підписано вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду не підлягає задоволенню, а скаргу на додаткове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Фізична особа-підприємець Кузьмінов Володимир Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватної фірми "НІК АН" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і КО", в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Колесник Інги Миколаївни Комунального підприємства "Будинок Юстиції" Дніпропетровської обласної ради, індексний номер: 36874234 від 01.09.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Приватною фірмою "НІК АН", номер запису про право власності: 22132156 від 01.09.2017;
- скасувати рішення державного реєстратора Третяк Тетяни Василівни Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, індексний номер: 40870034 від 27.04.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю "Коваленко і КО", номер запису про право власності: 25938952 від 27.04.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.04.2023.
06.04.2023 відповідач-1 надав до суду відзив на позов.
07.04.2023 позивач надав до суду відповідь на відзив.
01.05.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 10.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання в режимі відеоконференції відкладено до 16.05.2023.
Ухвалою суду 16.05.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 12.06.2023.
Ухвалою суду від 12.06.2023 розгляд справи відкладено на 12.07.2023.
Ухвалою суду від 12.07.2023 розгляд справи відкладено на 09.08.2023. Представника позивача зобов'язано надати до суду належні докази щодо поважності причин неявки в судове засідання 12.07.2023.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у позові Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича до відповідача-1: Приватної фірми "НІК АН", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і КО" про скасування рішень державних реєстраторів відмовлено.
Приватна фірма "НІК АН" 11.08.2023 подала до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 17.08.2023 прийнято заяву Приватної фірми "НІК АН" про розподіл судових витрат до розгляду та призначено в судове засідання на 05.09.2023.
05.09.2023 від Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням від 05.09.2023 заяву Приватної фірми "НІК АН" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на користь Приватної фірми "НІК АН" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи частково заяву відпоідача-1, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/780/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення відповідачем-1 судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 90 000 грн, тому обґрунтованими визнані судом витрати в розмірі 10 000 грн, які і покладені на позивача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000 суд не розподілив та поклав на відповідача-1.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складності справи; значення розгляду справи для сторін, часу, необхідного для вчинення тих чи інших дій, розміру судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Згідно з матеріалами справи, відповідач-1 просив стягнути з позивача: 90000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано копію Договору про надання правової допомоги від 03.08.2020; копію Акту від 09.08.2023 виконаних робіт (наданих послуг); копію додаткової угоди від 01.03.2023.
Так, 03.08.2020 між адвокатом Алексєєвим Олександром Євгеновичем (адвокат) та Приватною фірмою "НІК АН" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату правову допомогу щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта, в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо з усіх питань щодо захисту його прав та інтересів, що можуть бути пов'язані з ним, як юридичною особою, з повним об'ємом повноважень без будь-яких обмежень.
Розмір винагороди (гонорару) Адвоката визначається окремою додатковою угодою, що підписується Сторонами (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору клієнт зобов'язується сплатити Адвокату узгоджений розмір винагороди (гонорару) на підставі виставленого рахунку та підписаного акту приймання-передачі.
Додатковою угодою від 01.03.2023 до договору сторони погодили, що дана додаткова угода, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 03.08.2020, визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги Клієнту в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/780/23.
Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що вартість послуг (фіксована ставка адвокатського гонорару): 90 000 (Дев'яносто тисяч) грн. До вартості послуг не входять транспортні витрати, витрати на відрядження та поштові витрати.
Оплата гонорару здійснюється Клієнтом протягом 40-ти календарних днів з дня ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі за позовом у справі № 904/780/23, яким у задоволенні позовних вимог до Клієнта буде відмовлено або ж провадження за даним позовом буде закрито. Даний спосіб оплати узгоджується із правозастосовчою практикою (постанова ОП ВС у складі суддів КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; № в ЄДРСР 85211544) (пункт 3 додаткової угоди).
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Адвоката або шляхом готівкового розрахунку.
Відповідно до Акту від 09.08.2023 Адвокат на підставі усних завдань-доручень Клієнта надав останньому такі послуги:
- склав відзив на позов;
- склав клопотання/заяву щодо закриття підготовчого провадження.
За наполяганням Клієнта:
1. Адвокат не приймав особистої участі в розгляді справи № 904/780/23 в Господарському суді Дніпропетровської області;
2. Всі підготовлені Адвокатом процесуальні документи надсилались Клієнту на адресу електронної пошти, які потім самостійно Клієнтом надсилались до Господарського суду Дніпропетровської області з використанням ЄСІТС чи на електронну пошту суду.
Актом встановлено, що робота Адвокатом виконана у повному обсязі та на належному рівні. За виконану роботу (надану послугу) Клієнт, станом на дату підписання даного Акту, має сплатити Адвокату фіксовану ставку адвокатського гонорару в розмірі 90 000 (Дев'яносто тисяч) грн.
Підписанням Акту Сторони погодили, що претензій один до одного щодо виконання робіт (наданих послуг) не мають.
Квитанцією № 0.0.2889800494.1 від 07.03.2023 ПФ “Нік Ан” перераховано за надані адвокатські послуги 40 461, 45 грн.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
ФОП Кузьмінов В.О. заперечує проти задоволення витрат правничої допомоги в розмірі 90 000 грн. Позивач стверджує, що заявлений розмір правничої допомоги є завищеним, а розмір витрат не є обґрунтованим для цієї справи.
Колегія суддів, констатує, що:
- витрати на правничу допомогу позивачем документально підтверджені і пов'язані із веденням даної справи,
- процесуальні документи у цій справі підтверджують надання правничої допомоги позивачу адвокатом Алексєєвим Олександром Євгеновичем,
- судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, здійснена оцінка рівня адвокатських витрат в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, а також врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що заявлені до стягнення відповідачем-1 витрати на правничу допомогу лише частково відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, відповідно, частково задовольнив вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, додаткове рішення господарського суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватної фірми "НІК АН" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі №904/780/23 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі №904/780/23 - залишити без змін.
Судові витрати Приватної фірми "НІК АН" за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.12.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко