Справа № 308/16817/23
Закарпатський апеляційний суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді контрольне провадження 11-кп/4806/702/23 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023.
Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12.01.2024 з визначенням застави - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покладено на нього обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 27.05.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023078030000460 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.
16.11.2023 прокурор подав клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтував наявністю ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду; незаконного впливати на свідків, потерпілих; вчинення іншого кримінального правопорушення. Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, його вік, відсутність міцних соціальних зв'язків, незадовільний майновий стан та стан здоров'я, відсутність постійного місця проживання та те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що останній після засудження належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через невеликий проміжок часу повторно обвинувачується у вчиненні двох епізодів корисливих кримінальних правопорушень.
-2-
Продовжуючи ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що обставини у кримінальному провадженні з часу обрання запобіжного заходу не змінились, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились і продовжують існувати, докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі,у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину (ч. 2 ст. 186 КК), під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, у зв'язку з чим щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та у разі внесення застави поклав на обвинуваченого передбачені ст. 194 КПК України обов'язки, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вказує на те, що він заволодів мобільним телефоном потерпілого шляхом обману, який потім повернув, тому матеріальна шкода відсутня і претензій потерпілий до нього не має. Зобов'язується не порушувати покладені на нього обов'язки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги проводиться у відсутності прокурора, оскільки останній не заявляв клопотання про його участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, вирішуючи питання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
-3-
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до спливу двомісячного строку, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання останнього під вартою. Судом встановлено, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, натомість останнім не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні;
-4-
вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, судом об'єктивно враховано всі обставини та ризики передбачені ст. 177 КПК України, для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного у виді тримання обвинуваченого під вартою.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, за ч. 2 ст. 186 КК України (позбавлення волі на строк від 4 до 6 років); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.
Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені в апеляційній скарзі мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків - переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на потерпілого та свідків з метою зміни ними показів на його користь, вчиненні іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися.
Колегія суддів вважає, що матеріали контрольного провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. Не були вони надані й обвинуваченим та стороною захисту і під час судового та апеляційного розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
-5-
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують продовження існування заявлених прокурором ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у тому числі й домашній арешт.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції немає, а тому ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказувалось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023, щодо нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді