Справа № 304/1371/20
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2023 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Джуга С.Д., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Перечинської міської ради на ухвалу Перечинського районного суду від 31 травня 2023 року у справі № 304/1371/20 (Головуючий: Чепурнов В.О.), -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2023 року Перечинська міська рада звернулася в суд із заявою про відстрочку виконання рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 304/1371/20 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, про вселення, де зобов'язано Перечинську міську раду Закарпатської області скласти акт передачі ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , віддати ключі від вхідних дверей квартири та вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 , до вирішення питання щодо пошуку спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або переміщення з метою подальшого відповідального зберігання особистих речей належним особам, строком до шести місяців.
Ухвалою Перечинського районного суду від 31 травня 2023 року у задоволенні заяви Перечинської міської ради Закарпатської області про розстрочку виконання судового рішення від 25 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, про вселення відмовлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, Перечинська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що перешкоджають виконанню рішення, оскільки акт від 30.05.2001 року Перечинською РДА та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідчить про те, що квартира була порожньою, без предметів побуту та особистих речей, а актом від 13.02.2023 року засвідчено повне умеблювання даної квартири, а тому не зрозуміло, що робити з речами, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони нажили з моменту укладення договору купівлі продажу для них квартири Перечинської РДА від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , які просять ухвалу суду першої інстанції залишии без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Представник Перечинської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлим, про що свідчить довідка про доставку електронного листа Перечинській міській раді, і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що рішенням Перечинського районного суду від 25 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, про вселення задоволено повністю та зобов'язано Перечинську міську раду Закарпатської області скласти акт передачі ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , віддати ключі від вхідних дверей квартири та вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області залишено без задоволення, а вказане рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2021 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області залишено без задоволення, а рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року без змін.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Стаття 36 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.
При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
В обґрунтування поданої заяви та обставин, які ускладнюють виконання рішення, Перечинська міська рада зазначає, що станом на 09 лютого 2023 року дана квартира повністю умебльована та містить особисті речі покійних власників (мешканців) квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає, що виключних підстав у розумінні статті 33 Закону України “Про виконавче провадження” для надання відстрочки для виконання спірного рішення не має, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Крім цього, ОСОБА_1 та його представник Деяк у судовому засіданні суду апеляційної інстанції повідомили, що на даний час, рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2021 року є виконаним, а тому підстав для відстрочення його виконання немає.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, а ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, ЦПК України судова колегія,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Перечинської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Перечинського районного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 14 грудня 2023 року.
Головуючий
Судді: