ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокусправа № 380/26787/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» (79008, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 3205231) до Західного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8, ЄДРПОУ 40479801) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896), управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) про визнання протиправним та скасування висновку,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» до Західного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати вимоги Західного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, що викладені у листі від 10.10.2023 №131323-14/7411-23 «Щодо усунення порушень законодавства».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем протягом 2022 року та І півріччя 2023 року бюджетні кошти Львівської міської територіальної громади в сумі 992 893,73 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок ЛКП «Бюро спадщини» як внески у статутний капітал, правомірно використано на господарську діяльність, оскільки позивач самостійно може визначати напрями його використання. Стверджує, що позивач не допустив нецільового використання бюджетних коштів всупереч напрямків, передбачених п. 3.1.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затвердженої ухвалою міської ради від 26.12.2016 №1356. Вважає, що вимога відповідача є не обґрунтованою та не законною.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що за наслідками ревізії складено акт, у якому зафіксовано виявлені під час ревізії порушення. За результатами ревізії складено правомірну вимогу про усунення порушень законодавства, що призвели до втрат ресурсів на загальну суму, до яких відноситься нецільове використання бюджетних коштів на суму 992 893,73 грн. Позивач нецільово використав кошти, оскільки п. 3.1.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затвердженої ухвалою міської ради від 26.12.2016 №1356, передбачає спрямування коштів на капітальні видатки. Також цей пункт встановлює, що внески до статутного капіталу комунального підприємства є видатками бюджету розвитку спеціального бюджету. Вони, як видатки розвитку спрямовуються та отримуються комунальним підприємством на виконання бюджетної програми для використання на придбання основного капіталу, необоротних активів, що охоплюється поняттям «капітальні видатки» та регламентується нормами бюджетного законодавства (до яких відносяться усі наведені у відзиві нормативно-правові акти, в тому числі міської ради), а не господарського. Вважає, що органи державного фінансового контролю мають право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. При цьому, усунення порушень, якими завдано матеріальної шкоди (збитків) полягає у відшкодуванні таких збитків (надходженні (поверненні, перерахуванні) коштів до бюджету). Виявлені збитки відшкодовуються у добровільному порядку об'єктом контролю, або шляхом звернення органу Держаудитслужби з відповідним позовом про їх стягнення у судовому порядку. Правильність обчислення таких збитків перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Звернення ж об'єкта контролю з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення порушень, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки вимога органу державного фінансового контролю в частині зазначення в ній виявлених ревізією збитків (втрат коштів) спрямовує об'єкт контролю до забезпечення усунення (забезпечення відшкодування) таких в добровільному порядку, а відтак не створює для об'єкта контролю примусу, тому такий позов задоволенню не підлягає.
Ухвалою судді від 16.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівську міську раду та Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада та Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради пояснення на позов суду не надали.
З'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.
Західний офіс відповідно до п. 1.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2023 року провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.
Вказаною ревізією встановлено порушення, що відображено в акті ревізії від 03.10.2023 №131323-21/5.
Ревізією встановлено нецільове використання бюджетних коштів на суму 992,9 тис. гривень.
Зокрема, в порушення ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ЛКП «Бюро спадщини» протягом 2022 року та І півріччя 2023 року бюджетні кошти Львівської міської територіальної громади в сумі 992 893,73 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок ЛКП «Бюро спадщини» як внески у статутний капітал, Підприємством використано на господарську діяльність, а не у відповідності до напрямків визначених п. 3.1.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затвердженої ухвалою міської ради від 26.12.2016 №1356 та за відсутності погодження головами комісії фінансів та планування бюджету та комісії комунального майна, ресурсів та історичного середовища, чим в свою чергу недотримано п.3 ухвали Львівської міської ради від 31.12.2021 №1973, що відповідно до п.24 ст. 116, ст. 119 Бюджетного кодексу України є нецільовим використанням бюджетних коштів.
За результатами ревізії та на підставі складеного акту відповідач висунув вимогу про усунення порушень законодавства від 10.10.2023 № 131323-14/7411-2023, адресовану директору ЛКП «Бюро спадщини».
З метою усунення виявленого порушення вказаною вимогою було передбачено: забезпечити відшкодування враховуючи вимоги ст.22 та ст.1212 Цивільного кодексу України шляхом перерахування суми 992 893, 73 грн за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 "Інші надходження".
Не погоджуючись з виявленими порушеннями та висунутими вимогами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом дослідження у цій справі є оцінка дій та рішень суб'єкта владних повноважень в частині дотримання правомірності вимоги про усунення виявлених порушень.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-XII), частиною першої статті 1 якого установлено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, встановлено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну аудиторську службу України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» (далі - постанова КМУ №266) утворено, як юридичні особи публічного права, міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби, у тому числі Східний офіс Держаудитслужби (додаток 1 до постанови КМУ№ 266).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону №2939-ХІІ).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 3 Закону №2939-ХІІ державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Держаудитслужба та її територіальні органи мають право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, контролюючий орган має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не вжито заходів щодо усунення виявлених під час здійснення перевірки порушень законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону №2939-XII порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Згідно з приписами Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (пункт 45).
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46).
У разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних правопорушень, акти таких ревізій з додатками до акта ревізії у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів (пункт 48).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII передбачає обов'язок при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 35 Порядку №550 акт ревізії містить констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.
Судом та Актом ревізії встановлено наступне.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Частина 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет (ч.1 ст.64 цього ж Закону).
Видатки бюджету - кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).
Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів(п. 14 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).
Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).
Ухвалою 5-ої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 26.12.2016 №1356, затверджено Програму здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2021 роках.
Ухвалами від 29.12.2020 №19 та від 23.12.2021 №1801 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 26.12.2016 № 1356 «Про затвердження Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017 - 2021 роках» (далі - Програма). Зокрема, замінено слова з «у 2017 - 2021 роках» на «у 2017 - 2025 роках» та викладено Програму у новій редакції.
Згідно із п.1.1 Програми, така розроблена відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 № 148-р «Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни», ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
Розділом 3 «Фінансове забезпечення Програми» визначено підстави і напрями виділення коштів як внески до статутного капіталу.
Цим розділом розмежовано поняття «Внески до статутного капіталу» та «Фінансова підтримка».
Зокрема, у пп.3.1.1. п.3.1 Програми зазначено, що внески до статутного капіталу - капітальні видатки бюджету розвитку, які спрямовуються на цілі, перелік яких відповідає ст.71 Бюджетного кодексу України. У ст.71 Бюджетного кодексу України визначено перелік видатків, які відносяться до капітальних.
У пп.3.1.2 п. 3.1 Програми вказано, що внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання, визначено за кодами бюджетної програми класифікації видатків, а саме: 7670 “Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання“, 3210 “Капітальні трансферти підприємства, установ, організацій“.
Кошти, отримані суб'єктом господарювання як внески до статутного капіталу, використовуються ним відповідно до затвердженого фінансового плану на придбання основного капіталу, необоротних активів, відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333.
Внески до статутного капіталу комунального підприємства здійснюються для: зміцнення матеріальної бази комунального підприємства; придбання техніки та обладнання для виконання аварійних і невідкладних робіт, усунення наслідків надзвичайних ситуацій; оновлення виробничих потужностей та зниження рівня аварійності об'єктів; підготовки (виготовлення проектно-кошторисної документації) та проведення капітального ремонту, реконструкції та будівництва водопровідно-каналізаційних мереж, теплових мереж і об'єктів житлового фонду; запровадження енергозберігаючих технологій; проведення інших капітальних видатків (пп.3.1.3 п.3.1 Програми).
Обсяги фінансування за рахунок коштів бюджету Львівської міської територіальної громади в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів та комунальних підприємств, установ і організацій визначаються ухвалою про бюджет Львівської міської територіальної громади на відповідний рік (з урахуванням внесених протягом року змін та доповнень) (п.3.5).
Ухвалою Львівської міської ради від 25.03.2021 № 326 «Про внесення змін до розподілу коштів бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2021 рік» внесено зміни до: 1.1.Розподілу коштів бюджету розвитку на здійснення заходів із будівництва, реконструкції і реставрації об'єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об'єктами у 2021 році згідно з додатком 1; ухвалою Львівської міської ради від 31.12.2021 № 1973 «Про внесення змін до розподілу коштів бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2022 рік», яка винесена на виконання рішення виконавчого комітету від 03.12.2021 № 1067 «Про бюджет Львівської міської територіальної громади на 2022 рік», міська рада ухвалила: 1. Внести зміни до 1.1.Розподілу обсягів капітальних вкладень бюджету у розрізі інвестиційних проектів за об'єктами у 2022 році згідно з додатком1; Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.06.2022 № 393 «Про внесення змін до переліку об'єктів, що фінансуються з бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2022 рік», прийнятого відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», внесено зміни до: 1.1. Розподілу обсягів капітальних вкладень бюджету у розрізі інвестиційних проектів за об'єктами у 2022 році згідно з додатком1.
Отже, як висновується із ухвал міської ради та рішення виконкому, такими виділено кошти на капітальні вкладення у інвестиційні проекти.
В той же час, Програмою чітко передбачено, що внески до статутного капіталу - капітальні видатки бюджету розвитку (спеціальний фонд бюджету).
Таким чином, внески до статутного капіталу комунального підприємства є видатками бюджету розвитку та спрямовуються і отримуються комунальним підприємством на виконання бюджетної програми для використання на придбання основного капіталу, необоротних активів, що відноситься до капітальних видатків. та регламентується нормами бюджетного законодавства.
Окрім того, зі змісту оскаржуваної вимоги щодо забезпечення відшкодування враховуючи вимоги ст.22 та ст.1212 Цивільного кодексу України шляхом перерахування суми 992 893, 73 грн у дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади, вбачається, що у ній викладено висновки Західного офісу Держаудитслужби про виявлені під час ревізії порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків (втрат коштів) та визначено розмір цих збитків (втрат).
Водночас дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов'язків особи, а лише фіксують певні факти.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 820/339/17, від 11.02.2020 у справі № 804/2282/16.
Відповідно до Пункту 1.3 Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом від 19.10.2006 №346/1025/685/53, матеріальна шкода (збитки) - втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб; втрата активів - безповоротне зменшення активів через: перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства; розмір матеріальної шкоди (збитків) - вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.
Вказаний порядок є чинним, та застосовується Західним офісом ДАС в усіх випадках виявлення порушень законодавства та регламентує серед іншого порядок взаємного інформування органів державного фінансового контролю та правоохоронних органів.
Також, загальні поняття збитків передбачено в статті 22 Цивільного кодексу України та статтях 224, 225 Господарського кодексу України.
Отже, за результатами ревізії відповідач може пред'явити до об'єкта контролю вимогу. Вимога Держаудитслужби є рішенням суб'єкта владних повноважень пред'являється з метою усунення виявлених ревізією порушень законодавства.
Водночас іншої вимоги як усунути виявлені порушення законодавства Держаудитслужба пред'явити не може, оскільки Законом і Порядком іншого не передбачено.
Зміст вимоги полягає у викладенні переліку та короткого опису порушень законодавства, які виявлені під час ревізії та які слід усунути. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, слід зробити висновок про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У вказаній справі Держаудитслужбою висунуто вимогу про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії від 10.10.2023 №131323-14/7411-2023, адресовану ЛКП «Бюро спадщини».
У справі №820/3534/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Суд указує, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб'єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання суб'єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов'язковою до виконання. Однак, відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи суб'єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їх стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку. Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов'язального характеру для суб'єкта контролю, оскільки не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.
Таким чином, вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
При цьому, зміст оскарженої вимоги вказує на виявлені збитки (втрату коштів внаслідок їх нецільового використання) та їх розмір, які підлягають стягненню за позовом органу державного фінансового контролю.
Звертаючись до суду з позовом, ЛКП «Бюро спадщини» фактично не погодилося з висновками акта ревізії щодо допущених ним порушень та, як наслідок, з вимогою про відшкодування шкоди.
Водночас, шкода, щодо наявності якої зроблено висновок Західним офісом Держаудитслужби, може бути відшкодована у судовому порядку за позовом цього органу.
Зважаючи на те, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14, постанова від 18.09.2014 року у справі № 31-332а14, постанова від 07.10.2014 року у справі № 21-368а14, постанова від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14.
Відповідна практика продовжується Верховним Судом. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2020 у справі №826/14155/16, від 21.02.2020 у справі № 813/3905/14, від 28.02.2020 у справі №2040/6542/18 зазначив: «Аналіз законодавства вказує на те, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».
У наведеному вище контексті у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у справі № 160/13920/20, зазначено, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об'єкта про визнання вимоги протиправною».
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог а отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно зі статтею 139 КАС України відшкодування судового збору та витрат на професійну допомогу позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович