ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
13 грудня 2023 рокусправа № 380/18812/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу - ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата одноразової грошової допомоги при звільненні) за період дня звільнення 23.12.2016 по день фактичного розрахунку - 12.07.2023 у відповідності до пп. «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали) у спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати:
- привести вимоги у відповідність, зазначити ціну позову, надати докази у підтвердження здійсненого розрахунку ціни позову, або надати докази неможливості отримання таких доказів;
- надати документ про сплату судового збору за подання цього позову (позивачу слід самостійно обчислити суму судового збору як 1 відсоток від ціни позову (яку також слід обчислити на виконання цієї ухвали суду з врахуванням приведених у відповідність позовних вимог), але не менше 1073,60 грн);
- належним чином завірені письмові докази, долучені до позовної заяви (зазначивши, дату, ініціали та прізвище особи, яка засвідчує копії).
12.09.2023 на адресу суду провернувся конверт з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху. Причина - адресат відсутній за вказаною адресою.
Станом на 13.09.2023 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконала, недоліки позовної заяви не усунув.
Ухвалою суду від 13.09.2023 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/18812/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2023, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.11.2023 за вх.№83982 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.11.2023 за вх.№84736 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. На його переконання позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України. Вказав, що позивача було звільнено 23.12.2016 й видано наказ про звільнення та виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з позовом до суду звернувся 01.08.2023, тобто понад шість років з дня звільнення. Грошові кошти на виконання рішення суду у справі №260/82/22 позивачу було виплачено 12.07.2023. Звернувшись повторно 06.10.2023 до суду із позовною заявою позивач пропустив місячний строк з моменту фактичного розрахунку з ним. З огляду на наведене просить суд позов залишити без розгляду.
Вирішуючи заяву представника відповідача, суд виходить з наступного.
При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.
Крім того, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Водночас, суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Як встановлено судом, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №319 від 23.12.2016, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , старшого інструктора (начальника групи) на автомобілях взводу матеріально-технічного забезпечення 40го стрілецького батальйону, звільненого до підпункту «ґ» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом начальника ЗТУ НГУ від 15.12.2016 №72 о/с у запас ЗС України через сімейні обставини або інші поважні причини та направлено для постановки на військовий облік до Ужгородського ОМВК Закарпатської області.
При звільненні з військової служби (виключенні зі списків особового складу частини) відповідач не здійснив з позивачем повного розрахунку з грошового забезпечення (виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі №260/82/22 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні позивача .
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо проведення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування повного розміру місячного грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, враховуючи раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги при звільненні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 9419,61 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №260/82/22, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі № 260/82/22 - без змін.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі № 260/82/22, відповідач провів нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, а саме: 12.07.2023 в розмірі 9231,93 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку.
Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення є 12.07.2023 і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Даний позов позивачем подано 01.08.2023 (згідно штампу поштового відділення), а тому строк звернення до суду щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні на думку суду не пропустив.
Пунктом восьмим частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин у задоволенні заяви відповідача від 17 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна