ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/17333/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.05.2023 № 907550169772 про відмову в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу роботу в колгоспі “Комсомолець” Любешівського району Волинської області за 1978-1989 роки з 01.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі “Комсомолець” Любешівського району Волинської області за 1978-1989 роки як за повні роки, а не за фактичною тривалістю як було зроблено відповідачем 1 при призначенні пенсії. Однак, рішенням від 05.05.2023 ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці відсутні записи про відпрацьовані людино-дні на рік, уточнююча довідка відсутня.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вказує на те, що у його трудовій книжці містяться відповідні записи про відпрацьовані людино-дні та встановлені у колгоспі річні мінімуми для зарахування періодів роботи до трудового стажу. Звертає увагу на те, що у трудовій книжці містяться записи з посиланням на дату та номер протоколу загальних зборів колгоспу про зарахування до повного стажу роботи за 1978-1989 роки. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що оскільки в трудовій книжці відсутні записи про відпрацьовані трудодні за період роботи позивача в колгоспі з 1979 по 1989 роки, а уточнююча довідка відсутня, то йому правомірно було цей період зараховано до страхового стажу за фактичною тривалістю. З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 у поданому відзиві позовні вимоги заперечив з цих самих підстав, що і відповідач 1. Просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 03.05.2023 позивач звернувся із заявою до ГУ УПФ у Волинській області про зарахування стажу та перерахунку пенсії.
05.05.2023 ГУ ПФУ в м. Києві прийнято рішення № 907550169772 про відмову в проведенні перерахунку пенсії. У рішенні вказано, що в трудовій книжці відсутні записи про відпрацьовані людино дні. Уточнююча довідка відсутня (а.с.6).
До страхового стажу згідно розрахунку стажу (а.с.8), трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.9) період роботи позивача в колгоспі «Комсомолець» Любешівського району з 1978 року по 1989 роки зарахований за фактичною тривалістю.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , оформленої на ОСОБА_1 .
Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки позивача містить записи щодо його трудової діяльності у спірні періоди:
01.08.1975 прийнятий в члени колгоспу «Комсомолець».
03.11.1990 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням.
Розділ трудової книжки позивача «трудова участь у громадському господарстві» містить записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів трудової участі.
Так, на сторінках 18-20 трудової книжки є такі записи:
1. 1978 рік, прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 160, виконання річного мінімуму - 19, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано;
2. 1979 / 160 / 14, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано.
3. 1980 / 160 / 25, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано.
4. 1981 / 220 / 119, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано.
5. 1982 / 220 / 102, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №2 від 14.02.1983, зараховано.
6. 1983 / 220 / 74, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №2 від 27.01.1984, зараховано.
7. 1984 / 220 / 76, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №2 від 20.02.1985, зараховано.
8. 1985 / 220 / 72, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №9 від 03.11.1990, зараховано.
9. 1986 / 220 / 101, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №9 від 03.11.1990, зараховано.
10. 1987 / 220 / 100, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №9 від 03.11.1990, зараховано.
11. 1988 / 220 / 40, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано.
12. 1989 / 220 / 25, причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - проставлена відмітка з посиланням на протокол №12 від 31.12.1998, зараховано.
Дані записи засвідчені підписом відповідальної особи та скріплені печаткою.
Надаючи оцінку зазначеним вище доказам в межах спірних правовідносин, суд зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише при відсутності записів у ній необхідно досліджувати додаткові документи для підтвердження стажу роботи.
Період роботи позивача у колгоспі імені «Комсомолець» з 1978 року по 1989 року підтверджений належними записами трудової книжки. При цьому, у трудовій книжці містяться записи про встановлений мінімум для зарахування в стаж та скільки днів у кожному році було вироблено позивачем.
Із вказаних записів вбачається, що у вказаний період ОСОБА_1 дійсно не було вироблення мінімуму трудоднів для зарахування усього цього періоду до страхового стажу як повний рік.
Проте, у трудовій книжці містяться записи, з посиланням на відповідні протоколи загальних зборів, про зарахування періодів роботи з 1978 року по 1989 рік до стажу роботи повністю, тобто фактично підтверджують поважність причин невиконання мінімуму трудової участі у зазначені роки. При цьому, матеріали справи не містять доказів про відрахування позивача із членів колгоспу у ці роки та те, що він працював в іншому місці.
Суд зауважує, що норми статті 56 №1788-XII визначали, що періоди роботи у колгоспі після 1965 року по фактично відпрацьованому зараховуються до страхового стажу лише за умови невиконання встановленого мінімуму без поважних причин, чого в даному випадку немає.
Зважаючи на норми вказаної статті та наявні записи у трудовій книжці позивача спірні періоди повинні бути зараховані не за фактично відпрацьований час, а як за повні роки.
За вищевказаних обставин вимога пенсійного фонду про надання уточнюючої довідки не ґрунтується на вимогах закону.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що ГУ ПФУ в м. Києві протиправно не зараховано зазначені періоди до страхового стажу позивача як повні роки роботи.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у зарахуванні до стажу роботи спірних періодів повністю та перерахунку пенсії від 05.05.2023 №907550169772 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
У зв'язку з цим необхідно зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ці періоди роботи позивача та здійснити перерахунок пенсії.
Стосовно дати з якої повинно бути проведено перерахунок та виплату пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відтак, права позивача належать захисту саме з 01.05.2023, тобто з першого числа місяця, в якому позивач звернувся за перерахунком пенсії, оскільки заяву про проведення перерахунку пенсії з усіма необхідними документами подано позивачем до 15 числа - 03.05.2023.
Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.05.2023 №907550169772 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі “Комсомолець” Любешівського району Волинської області за 1978-1989 роки повністю та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням вказаного страхового стажу, з 01.05.2023.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого було відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та перерахунку пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно з квитанцією № 0.0.3064288151.2 від 23.06.2023 (а.с.4).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.05.2023 №907550169772 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі “Комсомолець” Любешівського району Волинської області за 1978-1989 роки повністю та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням вказаного страхового стажу, з 01.05.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявцева, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Р.С. Денисюк