ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/33244/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати як військовослужбовцю, який перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії, додаткової винагороди у період з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023; стягнення 316 129 грн 03 коп. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою військовою частиною НОМЕР_1 в належному розмірі додаткової винагороди внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2022 Дарницьким районним у місті Києві територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було мобілізовано ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 відповідно до статті 20 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» призначено - командиром взводу спеціального призначення роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення, ВОС - 0210003, з 10.04.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2022 №49 з 01.05.2022 ОСОБА_1 вважався таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №491 від 30.05.2022 ОСОБА_1 було присвоєно чергове військове звання - лейтенант.
24.07.2022 під час виконання бойового завдання у складі третьої штурмової роти першого штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі позиції Вуглегірської ТЕС Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником, ОСОБА_1 отримав бойову травму спини (в подальшому за результатом проведеного службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2023 №2429-ОД видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № НОМЕР_2 від 03.08.2023.
Позивач у зв'язку із відсутністю інших офіцерів у підрозділі продовжив виконувати бойові завдання у складі третьої штурмової роти першого штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Лише 25.08.2022 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я був госпіталізований до ПХГП м. Добропілля Донецької області, де отримав невідкладну медичну допомогу. В подальшому був евакуйований до закладів охорони здоров'я, де був прооперований і перебував на стаціонарному лікуванні: з 26.08.2022 по 30.08.2022 - КНП «Міська клінічна лікарня №6» (м. Дніпро) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 9); з 31.08.2022 по 01.09.2022 - КП «Волинська обласна клінічна лікарня» (м. Луцьк) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 10); з 01.09.2022 по 22.09.2022 - ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» (м. Луцьк) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 11); з 22.09.2022 по 04.10.2022 - КП «Волинська обласна клінічна лікарня» (м. Луцьк) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 12); з 04.10.2022 по 21.10.2022 - ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» (м. Луцьк) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 13); з 22.10.2022 по 20.11.2022 - відпустка за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії (гарнізонної) при військовій частині НОМЕР_3 від 20.10.2022 №1481 (копія довідки - Додаток 14) згідно відпускного квитка від 22.10.2022 №510 військової частини НОМЕР_1 (копія відпускного квитка - Додаток 15); з 21.11.2022 по 09.12.2022 - військова частина НОМЕР_4 (Ірпіньський військовий госпіталь) (копія виписки з історії хвороби - Додаток 16); з 13.02.2023 по 10.03.2023 - КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» (м. Київ) (копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого - Додаток 17).
08.08.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 за вх.№49595 від 08.08.2023), в якому обґрунтовано просив здійснити на підставі статті 92 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень (з урахуванням попередньо виплачених сум), як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
Однак, нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень (з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди) військовою частиною НОМЕР_1 проведено не було, а про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.08.2023 (зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 за вх.№49595 від 08.08.2023) не повідомлялося.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови №168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022) доповнено пунктом 21 такого змісту: 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на положення статті 58 Конституції України, за змістом якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що після внесення змін Постановою КМ №793 від 07.07.2022 виникли додаткові процедури правового регулювання, які можуть спричинити ускладнення процедури виплати винагороди в розмірі 100000 гривень, тому вказані положення не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2022 під час виконання бойового завдання у складі третьої штурмової роти першого штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі позиції Вуглегірської ТЕС Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником, ОСОБА_1 отримав бойову травму спини (в подальшому за результатом проведеного службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2023 №2429-ОД видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № НОМЕР_2 від 03.08.2023.
Позивач після отримання поранення перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у періоди з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого.
Відповідно довідки командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 за №2910 лейтенант ОСОБА_1 в період з 24.06.2022 по 19.08.2022, з 20.08.2022 по 25.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.08.2023 за №16234 встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2022 отримав травму спини в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, пов'язане з виконанням службових обов'язків.
Суд зазначає, що обидві вищевказані умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я позивачем були дотримані, відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Суд зауважує, що позивачу було встановлено третю групу інвалідності внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 10.08.2023.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшеної до 100000 гривень, у зв'язку з чим суд приходить висновку про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу, як військовослужбовцю, який перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії, додаткової винагороди у період з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023.
Однак суд зазначає, оскільки така додаткова винагорода не була нарахована відповідачем в розмірах відповідно до вимог вищевказаного законодавства, тому ефективним способом захисту буде зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 таку винагороду без зазначення конкретної суми. А у випадку, якщо б така додаткова винагорода була вже нарахована, тоді б можна було ставити питання про стягнення з відповідача конкретної суми такої винагороди.
Оскільки суд задовольняє позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди тому відповідно частково підлягає до задоволення і похідна від первісної позовна вимога, а саме зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Позивач також просив звернути рішення суду про присудження виплати додаткової винагороди за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд не вбачає підстав для застосування негайного виконання рішення суду, оскільки у пункті 2 частини першої статті 371 КАС України йдеться про негайне виконання стягнення заробітної плати у разі позбавлення робітника такої заробітної плати. У такому випадку інститут негайного виконання заробітної плати за один місяць виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору.
У цій же справі не йде мова про позбавлення позивача заробітної плати, позбавлення його засобів існування, а лише вирішується спір щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у належному розмірі. Відтак адміністративний позов підлягає до задоволення частково.
Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, який перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії, додаткової винагороди у період з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя В.В. Дмитрук