УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11023/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.284 КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження № 295/11023/20 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 23.08.2023 відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
цією ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12020060020000987 від 02.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України - закрито.
Речові докази після набуття даною ухвалою законної сили: посвідчення учасника бойових дій, в якому зазначені серія НОМЕР_1 , видане Володарсько-Волинським РВК Житомирської області 21.12.2016 на ім'я ОСОБА_8 - зберігати разом з матеріалами кримінального провадження.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на провадження судової-технічної експертизи №6/3-133 від 16.03.2020 року у розмірі 1256 грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині, що стосується витрат на проведення судової-технічної експертизи №6/3-133 від 16.03.2020 року у розмірі 1256 грн. 08 коп. поклавши їх на державний бюджет. При цьому, наголошує, що його підзахисна ОСОБА_8 вважає покладення на неї судових витрат у зазначеному розмірі несправедливим, неправомірним з огляду на не доведення її винуватості у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень у судовому порядку, крім того, для сплати цієї суми 1256 грн. 08 коп. у неї відсутні кошти, оскільки вона не працює та не має постійного джерела доходів. Звертає увагу, що витрати на залучення експертів та понесені потерпілим процесуальні витрати (в т.ч. витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з обвинуваченого лише у випадку ухвалення обвинувального вироку. Наголошує, що лише у випадку ухвалення обвинувального вироку суду і відсутності коштів у обвинуваченого - понесені потерпілим процесуальні витрати можуть бути компенсовані за рахунок коштів Державного Бюджету України. Зазначає, що стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат у випадку закриття кримінального провадження чинний КПК України не регулює, при цьому, чинний КГІК України передбачає, що лише ухвалення судом обвинувального вироку може бути підставою для стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів та витрат на правову допомогу (ч.1, 2 ст.124 КПК України), тому вважає, що витрати понесені стороною обвинувачення на залучення експерта слід віднести на рахунок держави. Одночасно звертає увагу на правовий висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 203/241/17, з провадження №51 -4251 кмо21, постанова від 12 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 , просили апеляційну скаргу задовольнити, позицію прокурора, яка не заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.27 ч.1ст.358, ч.4 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, як і не оспорюються ніким з можливих учасників провадження, а тому не перевіряються апеляційним судом.
Разом з тим, наявні підстави для зміни судового рішення відповідно до вимог п.3 ч.1ст. 409 КПК України.
Так, згідно з ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.
При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.
В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов'язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.
Крім того, експертиза у кримінальному провадженні переважно проводиться експертами з державних спеціалізованих установ, їх територіальних філій, експертних установ комунальної форми власності, та її проведення належить до службових обов'язків вказаних експертів, за ними зберігається середній заробіток за місцем роботи за весь час, витрачений ними у зв'язку з викликом до органів досудового розслідування, слідчого, прокурора або суду.
Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Це положення відповідає приписам ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», а також ч. 2 ст. 122 КПК.
При цьому установи, які проводять судово-експертну діяльність надсилають органу досудового розслідування, що здійснює відповідне кримінальне провадження, рахунок з визначенням вартості проведеної судової експертизи. Після закінчення досудового розслідування та складання обвинувального акту, у цьому процесуальному документі, серед іншого, слідчий повинен вказати відомості про розмір витрат на залучення експерта, які у разі винесення судом обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави (п.8 ч.2 ст.291, ч.2 ст.124 КПК).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування обвинувачувалася ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, які були скоєні нею в період з середини серпня 2018 року по 02 березня 2020 року.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення останньою кримінальних правопорушень сплило більше 3 років. Обвинувачена вказане клопотання підтримала та просила його задовольнити. Не заперечив щодо цього клопотання і прокурор.
У відповідності до оскаржуваного рішення, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження щодо неї.
Разом з цим, судом було прийнято рішення щодо процесуальних витрат та стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на проведення судової-технічної експертизи №6/3-133 від 16.03.2020 розмірі 1256 грн. 08 коп. (а.п.5). Такий висновок суду першої інстанції є помилковим та істотним порушенням кримінального процесуального закону в частині відшкодування процесуальних витрат.
При цьому, в даному випадку, апеляційний суд зважує на правовий висновок викладений в Постанові від 12 вересня 2022 року Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), згідно якого в разі звільнення особа від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Таким чином, процесуальні втрати у кримінальному провадженні №12020060020000987 від 02.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 , яке закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення, підлягають віднесенню на рахунок державного бюджету.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України підлягає зміні в частині вирішення питання процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 23.08.2023 в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судово-технічної експертизи №6/3-133 від 16.03.2020 у розмірі 1256 грн. 08 коп. - скасувати.
Витрати на проведення судово-технічної експертизи №6/3-133 від 16.03.2020 у розмірі 1256 грн. 08 коп. віднести за рахунок державного бюджету.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді :