РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 грудня 2023 р. Справа № 120/450/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Маслоід О.С.,
за участі секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,
представника позивача: Ониська М.М.
представника відповідача: Дишко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030)
до: Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс Трейд» (далі - позивач) з позовною заявою до Південного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2022 року № 27934000706 та № 27834000706.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що господарські операції із контрагентами ФГ «Клочков», ТОВ «Транс гарант» та ФОП ОСОБА_1 є реальними, оскільки підтверджуються первинними та іншими документами. Позивач проявив належну обачність під час укладання договорів, ним було запроваджено внутрішні процедури перевірки ділової репутації своїх контрагентів та він отримав відповідні документи від них, які надані до матеріалів справи. Вказані документи підтверджують наявність у вказаних контрагентів умов для ведення господарської діяльності. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
25.01.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі суддею Шаповаловою Т.М., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2023 року.
08.02.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач вказує, що ним не визнано право позивача на податковий кредит по взаємовідносинам за вказаними контрагентами, оскільки:
ФОП ОСОБА_1 - є ризиковим контрагентом відповідно до рішення про відповідність критеріям ризиковості, виявлено також невідповідність придбаної та реалізованої продукції; ТОВ «Транс гарант» - також є ризиковим контрагентом відповідно до рішень про відповідність критеріям ризиковості; ФГ «Клочков» - також є ризиковим контрагентом відповідно до рішень про відповідність критеріям ризиковості, відсутні трудові ресурси.
08.02.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
09.02.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
10.02.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
21.02.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У підготовчому засідання 21.02.2023 року сторони з'явилися, судом з'ясовувались питання відповідно до вимог ст. 173, 180 КАС України, засідання відкладено на 06.03.2023 року.
28.02.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
02.03.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
06.03.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача із додатковими доказами по справі.
У підготовчому судовому засіданні 06.03.2023 року суд продовжував з'ясовувати питання, визначені ст. 173, 180 КАС України, позивачем було заявлено клопотання про відкладення підготовчого провадження, судове засідання відкладено на 21.03.2023 року.
20.03.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому судовому засіданні 21.03.2023 року суд продовжував з'ясовувати питання, визначені ст. 173, 180 КАС України, позивачем було заявлено клопотання про відкладення підготовчого провадження, судове засідання відкладено на 04.04.2023 року.
21.03.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 04.04.2023 року судом позивачем було заявлено клопотання про відкладення підготовчого провадження, судове засідання відкладено на 02.05.2023 року.
24.04.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 02.05.2023 року судом було оголошено перерву до 01.06.2023 року.
02.05.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
З 01.06.2023 року суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна перебуває у довготривалій відпустці, що, в свою чергу, унеможливлює подальший розгляд справ, які перебувають в її провадженні.
Враховуючи наведене та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (із змінами та доповненнями), Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року № 13, на підставі розпорядження керівника апарату суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ» від 01.06.2023 №16, проведено повторний автоматизований розподіл справи №120/450/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 дану справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олені Степанівні.
06.06.2023 року ухвалою суду було прийнято справу до провадження суддею Маслоід О.С., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2023 року.
15.06.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
19.06.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
20.06.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 20.06.2023 року сторони не з'явились, судове засідання відкладено на 06.07.2023 року.
29.06.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
30.06.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
05.07.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про прийняття наданого відзиву.
У підготовчому засіданні 05.07.2023 року судом з'ясовувались питання відповідно до вимог ст. 173, 180 КАС України, засідання відкладено на 01.08.2023 року.
28.07.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
31.07.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
У підготовче засідання 01.08.2023 року сторони не з'явились, судове засідання відкладено на 09.08.2023 року.
У підготовчому засіданні 09.08.2023 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження на призначено справу до судового розгляду, судове засідання призначено на 29.08.2023 року.
23.08.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
24.08.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
29.08.2023 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді з щорічній відпустці згідно наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 095 в/к від 23.08.2023 року.
Судове засідання відкладено на 19.09.2023 року.
15.09.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
18.09.2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.
18.09.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 19.09.2023 року представник позивача відмовився від клопотання про долучення доказів, сторони надавали пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання, судове засідання відкладено на 04.10.2023 року.
27.09.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 04.10.2023 року сторони не з'явились, судове засідання відкладено на 17.10.2023 року.
У судовому засіданні 17.10.2023 року представник відповідача відповідав на запитання та надавав додаткові пояснення по суті спору, судом розпочато дослідження доказів, судове засідання відкладено на 24.10.2023 року.
24.10.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 24.10.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв'язку із дослідженням доказів, судове засідання відкладено на 07.11.2023 року.
Судове засіданні 07.11.2023 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Судове засідання відкладено на 08.11.2023 року.
У судовому засіданні 08.11.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв'язку із дослідженням доказів, задавали питання, судове засідання відкладено на 23.11.2023 року.
У судовому засіданні 23.11.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв'язку із дослідженням доказів, судове засідання відкладено на 05.12.2023 року.
У судовому засіданні 05.12.2023 року судом закінчено дослідження доказів у справі, судом оголошено про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, сторони виступили у судових дебатах.
Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
У період з 24.10.2022 року по 11.11.2022 року відповідачем на підставі наказу № 118 від 19.10.2022 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 346/34-00-07-06/36328597 від 18.11.2022 року.
Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в охопленому перевіркою звітному періоді оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами ФГ «Клочков», ТОВ «Транс гарант» та ФОП ОСОБА_1 , відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування за червень, липень, серпень 2022 року.
Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 198.1., 198.2., 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4. ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень - 1 672 477 грн, за липень - 190 457 грн., за серпень - 308 223 грн., а також завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 894 533 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 21.12.2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 27934000706, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 894 533 грн. та № 27834000706, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 171 157 грн. та згідно п. 123.3. ст. 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% на суму 1 085 579 грн.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
П. 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
П.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки.
З акту перевірки вбачається, що під час її проведення відповідачем встановлено нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ФГ «Клочков», ТОВ «Транс гарант» та ФОП ОСОБА_1 .
Щодо ФОП ОСОБА_1 відповідачем встановлено, що стосовно нього прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості від 15.09.2021 року № 60479, відповідачем було надіслано запит у ГУ ДПС у Черкаській області щодо проведення зустрічної звірки, відповідь не надходила.
Щодо ТОВ «Транс гарант» відповідачем вказано, що стосовно нього прийнято декілька рішень про відповідність критеріям ризиковості, відповідачем було надіслано запит у ГУ ДПС у Черкаській області щодо проведення зустрічної звірки, відповідь не надходила.
Щодо ФГ «Клочков» відповідачем встановлено, що стосовно нього прийняті рішення про відповідність критеріям ризиковості від 04.02.2020 року № 275 та № 1783 від 06.07.2020 року, відсутні трудові ресурси, відповідачем було надіслано запит у ГУ ДПС у Чернігівській області щодо проведення зустрічної звірки, відповідь не надходила.
Досліджуючи здійснення господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
Між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та позивачем (замовник) укладено договір перевезення вантажу № 200422 від 20.04.2022 року.
За умовами даного договору перевізник бере на себе зобовязання доставити автомобільним транспортом вантаж замовника.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано до суду копії таких документів: заявки на перевезення вантажу; акти здачі - приймання робіт (надання послуг); податкові накладні із доказами їх реєстрації відповідними квитанціями; платіжні доручення; товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів; реєстри до заявок та актів здачі-приймання; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
Крім цього, згідно відомостей баз даних АІС ДПС ФОП ОСОБА_1 має земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлових будівель та споруд, автомобілі, камаз, автопричепи, основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт, має трудові ресурси, що підтверджується відомостями 1 ДФ станом на 10.06.2022 року.
Отже, проведені господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказують на реальний рух активів, відповідно господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ «Транс гарант», суд вказує наступне.
Між ТОВ «Транс гарант» (перевізник) та позивач (замовник) укладено договір № 0205/22 від 02.05.2022 року.
За умовами даного договору перевізник бере на себе зобовязання доставити автомобільним транспортом вантаж замовника.
В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Транс гарант» позивачем надано до суду копії таких документів: акти здачі - приймання обіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів; податкові накладні зареєстровані у відповідному реєстрі; платіжні доручення; реєстри до актів здачі - приймання; договір оренди транспортних засобів № 3-1/21 від 01.01.2021 року та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що орендовуються.
Крім цього, згідно відомостей баз даних АІС ДПС основний вид діяльності ТОВ «Транс гарант» - вантажний автомобільний транспорт, він також має автомобілі, автопричепи, автотранспорт (спеціалізовані вантажні сідлові тягачі, спеціалізовані напівпричепи, самоскид), комплекс (об'єкт нерухомого майна).
Аналіз наведених первинних та інших документів доводить, що здійснені господарські операції позивача та ТОВ «Транс гарант» відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, вказують на реальний рух активів, тому суд приходить висновку, що такі господарські операції відбулись фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із ФГ «Клочков», судом встановлено наступне.
07 серпня 2020 року між ФГ «Клочков» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № П4-9928-07-08-2020-НН.
За умовами даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2020 року.
За умовами договору товар поставляється на умовах поставки EXW "франко-елеватор", ТОВ "Кролевецький елеватор" (41304, Сумська обл., Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Транспортна, 1) у відповідності із правилами "Інкотермс-2020".
Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ФГ «Клочков» надано до суду копії таких документів: видаткові накладні; акт приймання - передачі; податкові накладні, реєстрація яких була зупинена, але у судовому порядку зупинення реєстрації було оскаржено контрагентом, що підтверджується постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 року по справі № 620/3326/21; складські квитанції на зерно; картка аналізу зерна; платіжні доручення; трьохсторонній акт приймання передачі зерна; виписки по рахунку; повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність по ф. 20- ОПП від 28.01.2020 року.
Позивачем також надані форми 36 - кількісно-якісний облік на ТОВ "Кролевецький елеватор", з якого вбачається переоформлення зерна з контрагента позивача на нього.
В матеріалах справи також містяться декларації платника 4 групи за 2020, 2021 роки; звіти за формою 37-сг «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур» на 01.08.2020 року; звіти за формою 4-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» за 2020 рік та відомості з державного реєстру речових прав щодо наявності у контрагента позивача земельних ділянок у користуванні.
До матеріалів справи позивачем також надані документи первинні на підтвердження здійснення його контрагентом господарської діяльності: акти приймання-передачі наданих послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні; товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку зернових культур на елеватор; акти - розрахунки з Кролевецьким елеватором щодо надання ним послуг ФГ «Клочков» під час зберігання зернових культур; акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) щодо оброблення земельних ділянок; акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) щодо надання послуг елеватором; договір підряду № 0307 від 03.07.2017 року щодо обробки грунту із додатковими угодами; договір купівлі-продажу № 1609 від 16.09.2019 року щодо купівлі зернових культур; платіжні доручення; договори складського зберігання № 11 від 03.07.2020 року та реєстри накладних на прийняте зерно.
З наведеного вбачається, що для здійснення господарських операцій контрагентом залучались треті особи, які надали йому відповідні послуги.
Крім цього, основним видом діяльності ФГ «Клочков» є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.
Отже, проведені господарські операції позивача з ФГ «Клочков» належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказують на реальний рух активів, відповідно господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
Позивачем також до матеріалів справи надані вантажні митні декларації, за якими ним було реалізовано на експорт зернові культури, отримані від ФГ «Клочков» та перевезені вказаними контрагентами.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним були направлені запити до ГУ ДПС у Черкаській та Чернігівській областях стосовно проведення зустрічних звірок із вказаними контрагентами, але відповідей вони не отримали, що також свідчить не на користь ризикових контрагентів, оскільки в матеріалах справи містяться листи-відповіді контрагентів позивача стосовно того, що ними не були отримані податкові запити від вказаних контролюючих органів щодо необхідності проведення зустрічних звірок. (т. 5 а.с. 105, 106).
З матеріалів справи вбачається, що основною та іноді єдиною підставою для визнання відповідачем спірних господарських операцій фіктивними є наявність стосовно кожного контрагента позивача рішень податкового органу про відповідність критеріям ризиковості.
З цього приводу суд зазначає, що у вказаних рішеннях не визначено період, за який були дослідженні господарські операції, та застосований п. 8 критеріїв ризиковості. Таким чином, відсутня можливість встановити саме період відповідності платників податків цим критеріям та їх участі у формуванні та розповсюдженні ймовірно ризикового податкового кредиту. Крім того, податкові накладні по спірним операціям зареєстровані у відповідному порядку в реєстрі.
Суд звертає увагу на те, що самі вказані рішення не є визначальними критеріями, за якими встановлюється нереальність господарських операцій, якщо іншими первинними та відповідними документами доводиться фактичне виконання сторонами, прийнятих на себе договірних зобов'язань.
Суд вказує, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Як вже зазначалось, позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами надані усі необхідні первинні та інші документи.
За своєю суттю дослідження вищезазначених господарських операцій зводиться податковим органом до дослідження контрагентів позивача на предмет ризиковості. Але з акту перевірки не вбачається неправомірних дій саме позивача, під час виконання ним зазначених господарських операцій.
Крім того, необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов'язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
Таким чином, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 810/734/17, № 520/1536/19, № 826/14489/16, № 826/5263/14, № 2а-12436/11/2670, № 817/481/17, № 819/2737/13, а також постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/5932/19-а.
В контексті наведеного, суд додатково звертає увагу на те, що при виборі контрагентів позивачем було проявлено належну обачність. Так, ним було здійснено верифікацію потенційних контрагентів згідно загальноприйнятих процедур та практик, а саме: перевірка право та дієздатність контрагентів; аналіз історії співпраці із ними; аналіз реєстру судових рішень на предмет наявності обтяжень, кримінальних проваджень тощо.
Суд також звертає увагу на те, що уся інформація, яка була використана відповідачем під час проведення перевірки є податковою інформацією стосовно юридичних осіб- контрагентів позивача. Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.
Крім того, суд зважає й на те, що інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у багатьох своїх постановах, зокрема, у постанові від 19.06.2023 року по справі № 813/4501/13-а, від 08.12.2021 року у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 року у справі № 813/5824/15, від 01.03.2023 року у справі № 120/1010/20-а.
Суд наголошує на тому, що відповідачем в акті перевірки не зазначено про наявність недоліків первинних документів, на підставі яких позивачем було здійснено віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, факт надання послуг по перевезенню товарів, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
За таких обставин, судом було здійснено комплексне дослідження усіх складових господарських операцій за вказаними договорами. З аналізу наведених обставин, документів, інформації вбачається наявність фактичної передачі товару позивачеві та надання відповідних послуг, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складених податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарських операцій, відповідно підтвердження реального здійснення (виконання) спірних господарських операцій.
При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконано.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справа № 200/5932/19-а (адміністративне провадження № К/9901/1002/21).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відтак, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладених в акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими.
Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог п. 123.3 ст. 123 ПК України, згідно якої до позивача застосовані фінансові санкцій у розмірі 50%, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
П. 123.2. ст.123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Суд наголошує, що з урахуванням встановлення судом відсутності факту податкового правопорушення позивачем, а також відсутності доказаного умислу позивача на вчинення ним діянь, визначених п. 123.1 цієї статті, вказані штрафні санкції не підлягають застосуванню.
У контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем без додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є неправомірними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у сумі 26 840 грн. на користь позивача.
Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 73 - 77, 90, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.12.2022 року № 27934000706 та № 27834000706.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" судовий збір у сумі 26 840 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 36328597)
Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 62015, код ЄДРПОУ 44104032)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.12.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна