Справа №:755/7210/23
Провадження №: 1-кс/755/3906/23
"13" грудня 2023 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладання арешту на тимчасово вилучене майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020101040000143 від 08.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке було вилучено в ході тимчасового доступу до речей і документів.
Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснює процесуальне керівництво у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні за фактом можливого протиправного заволодіння квартирою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1947 р.н., яка за життя проживала у квартирі АДРЕСА_1 .
Під час досудового розслідуванням було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була проведена 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину №398 від 03.04.2020 року, виданого вказаним нотаріусом.
В подальшому, вищезазначений нотаріус 25.06.2020 року зареєстрував право власності на цю квартиру за ОСОБА_7 на підставі договору іпотеки від 03.04.2020 року, договору позики від 03.04.2020 року, заяв від 25.06.2020 року та 12.05.2020 року, які посвідчені так само приватним нотаріусом ОСОБА_5 .
Проте, за інформацією керівництва ЖБК «БУРЕВІСНИК-1», який створений у будинку за вказаною адресою, у квартирі АДРЕСА_2 проживала її власниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_4 не мала близьких родичів у місті Києві, то за нею доглядали сусіди.
Після смерті ОСОБА_4 , у квітні 2020 року, з'явився чоловік - ОСОБА_8 , який назвався її спадкоємцем. На цей час до квартири приходять інші особи, які називають себе власниками квартири, які намагаються потрапити до неї.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємцю після смерті ОСОБА_4 , 1974 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_9 , державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори 27.06.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1879.
Проте, на запит окружної прокуратури Шістнадцята київська державна нотаріальна контора надала копію заповіту, посвідченого 27.06.2002 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 , зареєстрованого в реєстрі за №3-1879.
Вказаний заповіт складений від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на випадок свої смерті розпорядилася заповісти свою квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_11 , тобто іншій особі, ніж вказано у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03.04.2020 року.
На підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 06.06.2023 року №755/7210/23 (1-кс/755/1593/23) у приватного нотаріусу ОСОБА_5 13 червня 2023 року було вилучено спадкову справу №02/2020 щодо майна померлої ОСОБА_12 .
Серед іншого, у матеріалах справи міститься спеціальний бланк нотаріального документу серії АЕК №963549, на якому викладено заповіт від 27.06.2002 року від імені ОСОБА_4 , 1947 р.н., на користь ОСОБА_6 ; заповіт посвідчений 27.06.2002 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 під №3-1879.
Вказаний бланк оглянуто прокурором 14.06.2023 року, про що складений відповідний протокол огляду.
Під час огляду вищезазначеного заповіту встановлено, що у його тексті вказано, серед іншого, що ОСОБА_4 народилася 1947 року у місті Києві. Проте, згідно інформації зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) щодо цього заповіту, місцем народженням ОСОБА_4 є Російська Федерація. Ця обставина додатково підтверджує обґрунтовану підозру про те, що вказаний заповіт на ім'я ОСОБА_6 має ознаки підробки.
Постановою прокурора від 14.06.2023 року вказаний спеціальний бланк нотаріального документа визнано речовим доказом.
На підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні від 14.06.2023 року експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС проведено судово-технічну експертизу документу - бланку вилученого заповіту.
Згідно з даними висновку експерта №СЕ-19/111-23/31413-ДД від 05.07.2023 року наданий на дослідження бланк Міністерства юстиції серії АЕК №963549, на якому викладено заповіт від 27.06.2002 року від імені ОСОБА_4 , 1947 р.н., на користь ОСОБА_6 , який посвідчений 27.06.2002 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі під №3-1879, не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту, встановленим зразкам аналогічних бланків Міністерства юстиції, що перебувають в офіційному обігу на території України.
Таким чином, у органу досудового розслідування є усі підстави вважати, що невстановлені особи незаконно заволоділи вказаною квартирою на підставі підробленого заповіту від імені ОСОБА_4 та відчужили її іншій особі.
З огляду на це, прокурор вважає, що вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_5 документи мають важливе значення для кримінального провадження та фактично є речовими доказами, оскільки зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як докази під час кримінального провадження.
Зокрема, вилучений бланк заповіту є підробним, що був використаний для незаконного оформлення права власності на квартиру за особою, яка не мала на це право.
При цьому, вилучені інші документи спадкової справи, зокрема, заява про прийняття спадщини, інші заяви, містять оригінали підпису та почерку ОСОБА_6 , які свідчать про те, що він або інша особа від його імені незаконно оформила спадкові права на вказану квартиру. Оскільки дані документи містять підпис та почерк ОСОБА_6 , вони у своїй сукупності з іншими документами спадкової справи є доказами у цьому кримінальному провадженні.
Разом з тим, ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_13 від 06.06.2023 № 755/7210/23 містить зобов'язання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 після проведення експертиз повернути вилучені документи приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .
За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №42020101040000143 від 08.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.
Заслухавши прокурора, вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах якого подано до суду клопотання, суд приходить до наступного
Слідчим суддею встановлено, що на підстави ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 слідчим проведено тимчасовий доступ до речей.
14 червня 2023року вилучені предмети було визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене під тимчасового доступу від 13 червня 2023 року майно: а саме документи спадкової справи № 02/2020 від 07.02.2020 до майна померлої ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_5 є тимчасово вилученим майном, а тому з урахуванням наведених прокурором підстав на зазначене майно може бути накладений арешт на підставі ст. 170 КПК України, так як існує сукупність розумних підозр вважати, вказане майно має значення доказу вчинення кримінального правопорушення, може містити сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже з метою збереження доказів від пошкодження, псування, знищення, перетворення, існує потреба в їх арешті.
Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 98, 131-132, 170-173, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
клопотання прокурора- задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази у кримінальному провадженні № 42020101040000143 від 08.10.2020 за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: на документи спадкової справи № 02/2020 від 07.02.2020 до майна померлої ОСОБА_4 , вилучені 13.06.2023 під час тимчасового доступу до речей і документів, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді від 06.06.2023.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.
Слідчий суддя: