Справа №:755/17867/23
Провадження №: 1-кс/755/3702/23
"07" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2023 року за № 12023100040003923 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого суду надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР 19 листопада 2023 року за № 12023100040003923 у порядку ст. 170 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.
У клопотанні вказується, що здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що 18 листопада 2023 року приблизно о 23 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 13, ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 .
19 листопада 2023 року слідчим ОСОБА_7 в присутності понятих було проведено огляд за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: бежеву кофту з плямами бурого кольору, змиви речовини бурого кольору.
Надалі, вилучені предмети було визнано речовими доказами.
Враховуючи викладене, а також те, що перелічені предмети мають значення речових доказів в значенні ст. 98 КПК України, а саме являються матеріальними об'єктами, які могли бути знаряддям вчинення злочину та/або могли зберегти на собі його сліди (п. 1, 2, 3, 15, 16), можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, необхідно накласти на них арешт шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження майна, у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, з наведених у ньому передумов.
В свою чергу, враховуючи норми ст. 22, 26, 172 КПК України, щодо того, що неприбуття інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчим суддею визнано за можливе провести цей судовий розгляд за даної явки.
ІІІ. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 170. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, […].
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про арешт майна з метою збереження речових доказів, слідчий суддя повинен встановити, чи є достатні підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Дана стаття КПК (ст. 98) регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1). Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
При цьому, слушним буде зауважити, що кожна річ може бути, у порядку ст. 110 КПК, визнана речовим доказом, якщо має значення, на переконання слідчого або прокурора, для кримінального провадження, однак визнання компетентною особою того чи іншого предмета речовим доказом не визначає його як річ,що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, для цілей передбачених ч. 3 ст. 170 КПК, а лише вказує на його речове походження.
Питання відповідності майна критеріям ст. 98 КПК, для цілей визначених п. 1 ч. 2 ,ч. 3 ст. 170 КПК, аналізується під час розгляду клопотання про арешт такого майна у порядку ст. 94 КПК слідчим суддею виходячи з фактичних обставин справи та суті вчинюваного кримінального правопорушення.
В цьому випадку, наведене майно, згідно постанови слідчої від 19 листопада 2023 року, визнано речовим доказом, у порядку ст. 98 КПК, з наведеним відповідних мотивів такого визнання.
В свою чергу, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК встановлено, що це майно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, котре розслідується у межах кримінального провадження.
Відповідність критеріям ст. 98 КПК слідує і з встановленої нині моделі вчинення злочину за ст. 121 КК, позаяк ці об'єкти були зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Обставини передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК у відношенні кофти також є дійсними, враховуючи аргументи, як у клопотанні, так і пояснення в суді прокурора щодо мети арешту.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно, окрім змивів, відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
З огляду на зазначене, слідчий суддя погоджується з висловленою думкою заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно, на підставі ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.
V. ВИСНОВОК СЛІДЧОГО СУДДІ
Отже, є дійсними обставини регламентовані п. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
Вказане у клопотанні майно, окрім змивів, відповідає критеріям вказаним в ч. 10 ст. 170 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, за виключенням змивів, та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
Щодо змивів, то слід зауважити, що вони не є майном у розумінні ч. 10 ст. 170 КПК на яке може бути накладено арешт, позаяк змиви - це зібрані в ході слідчої дії сліди вчинення кримінального правопорушення, такі ж, як зібрані відбитки пальців, або сліди відбитку взуття. Отже, якщо відбиток пальця на склянці, або сліди крові на куртці, тоді так, на саму склянку або ж куртку можна накласти арешт, як об'єкт матеріального світу - майно, що містить сліди, однак на сам відбиток, або змив накладати арешт безпредметно.
Вказані у клопотанні змиви отримано окремо від об'єкту матеріального світу та запаковано до паперового конверту, й опечатано біркою червоного кольору з № NPU-0364013, а тому слідчий суддя не вбачає передумов для його арешту, враховуючи вказане.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на бежеву кофту з плямами бурого кольору (запаковано до картонної коробки та скріплено печаткою з № NPP0124178, NPP0124181, NPP0124173, NPP0124180) шляхом позбавлення права розпорядження, користування та відчуження.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Оксана БІРСА