ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 757/38613/21
провадження № 61-4721св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач -Печерська районна в м. Києві державна адміністрація,
третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоноармійська, 17-б»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Мещанінов Анатолій Михайлович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоноармійська, 17-б» (далі - ОСББ «Червоноармійська, 17-б»), про визнання незаконним розпорядження районної державної адміністрації та його скасування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року № 585 квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службової жилої площі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик».
Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 18 червня 2014 року № 306 було затверджено рішення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» про надання двокімнатної службової квартири АДРЕСА_1 робітнику з комплексного прибирання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1 на родину з трьох осіб: він, дружина ОСОБА_2 та донька дружини - ОСОБА_3 .
Після виключення цієї квартири з числа службових згідно з розпорядженням Печерської в м. Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2014 року № 514 у позивачів, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», виникло право на приватизацію цієї квартири, у зв'язку з чим у 2020 році вони звернулись до органу приватизації державного житлового фонду Печерської районної в м. Києві держадміністрації із заявою та відповідними документами про приватизацію квартири.
Проте, останнім було усно повідомлено, що дана квартира не може бути приватизована, оскільки будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані, що виключає можливість приватизувати таку квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Звернувшись до Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації з відповідним запитом щодо стану будинку АДРЕСА_1 та після отримання відповіді встановлено, що розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87 вказаний будинок був визнаний аварійним та не придатним для проживання.
Вказане розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87 позивачі вважають незаконним та таким, що створює перешкоди і порушує їх право на приватизацію житлового приміщення.
На думку позивачів, спірне розпорядження має формальний характер, оскільки даний будинок не переведений в нежитлове приміщення, мешканці будинку не відселені та протягом всього цього часу проживають в даному будинку і сплачують відповідні комунальні платежі.
Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили визнати незаконним та скасувати розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87 «Про визнання жилого будинку АДРЕСА_1 аварійним та непридатним для проживання».
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 87 від 27 січня 2003 року не могло порушувати права позивачів на приватизацію, оскільки таке право у них виникло з 2014 року. Позивачі проживають у квартирі будинку, який визнано аварійним, даних відносно того, що будинок перестав бути аварійним чи його стан виправлений внаслідок проведення капітального ремонту чи інших робіт на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в суді матеріали справи не містять, у зв'язку з чим підстави для скасування спірного розпорядження відсутні.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мещанінов А. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
01 травня 2023 року від ОСББ «Червоноармійська, 17-б» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню.
23 травня 2023 року від Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
29 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року у зв'язку з відставкою судді Яремка В. В. справу № 757/38613/21 розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що розпорядженням голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87 визнано жилий будинок АДРЕСА_1 аварійним та не придатним для проживання.
З розпорядження голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87 «Про визнання жилого будинку № 17-б на вул. Червоноармійській аварійним та не придатним для проживання» вбачається, що підставою для його видачі стали висновки спеціалістів бюро експертизи будівель споруд Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва щодо аварійного стану несучих конструкцій (від 10 листопада 1999 року № 200), акт районної комісії по обстеженню стану житлових будинків (приміщень) комунальної власності району від 17 липня 2002 року про невідповідність жилих приміщень санітарним і технічним вимогам.
Відповідно до акту від 17 липня 2002 року, складеного комісією у складі першого заступника голови Печерської районної державної адміністрації, депутата районної Ради народних депутатів, першого заступника директора КП УЖГ «Печерськжитло», начальника відділу експлуатації жилого фонду, архітектора району, лікаря санепідемстанції, інспектора протипожежної охорони та за участю заступника голови Печерської районної державної адміністрації, заступника директора КП УЖГ «Печерськжитло», начальника будлабораторії КП «Київжитлоспецекплуатація», головного конструктора НДІ «Проектреконструкці», у житловому будинку АДРЕСА_1 , 1917 року забудови, у 1967 році виконано капітальний ремонт без заміни дерев'яних нижче поверхових перекриттів. При його огляді встановлено, що будинок похилився в бік прилеглої будівлі кінотеатру «Київ», права бічна стіна має випуклість, зовнішні стіни головного та бокових фасадів пошкоджено вертикальними та похилими тріщинами. Спостерігається руйнування опорних зон перемичок над вікнами та перекіс на цегляних перемичках, балконні плити пошкоджені, оголені металеві вставки, дверні та віконні заповнення перекошені, над входом відсутній козирок. В приміщеннях сходової клітини - виконано підсилення конструктивних документів, які втратили монолітність, на верхньому поверсі мають місце сліди інтенсивного протікання даху. Паркетна підлога в квартирах хитка, місцями здута, віконні і дверні заповнення розсохлися, водонесучі мережі зношені, сантехобладнання візуально та фізично застаріле і потребує заміни. Відповідно до висновку Головного управління контролю за благоустроєм міста Київської міськдержадміністрації від 10 листопада 1999 року за № 200 фізичний знос конструкцій будинку становить 63%, загальний технічний стан - ветхий, а стан основних несучих конструкцій - аварійний. За результатами проведеного обстеження будинку комісія зробила висновок, що будинок АДРЕСА_1 за станом основних несучих конструкцій - аварійний, за фізичним зносом конструкцій - ветхий, у зв'язку з чим він підлягає визнанню непридатним для проживання.
У подальшому розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року № 585 квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службової жилої площі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик».
Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 18 червня 2014 року № 306 було затверджено рішення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», про надання двокімнатної службової квартири АДРЕСА_1 робітнику з комплексного прибирання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1 на родину з трьох осіб: він, дружина ОСОБА_2 та дочка дружини ОСОБА_3 .
Розпорядженням Печерської в м. Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2014 року № 514 затверджено рішення КП «Хрещатик», яким виключено двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 з числа службової житлової площі підприємства.
Органом приватизації державного житлового фонду Печерської районної в м. Києві державної адміністрації позивачам буловідмовлено у приватизації вказаної квартири, оскільки будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані, що виключає можливість приватизувати таку квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення
у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Встановивши, що розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 січня 2003 року № 87, яке оскаржується позивачами, прийнято більш ніж на 11 років раніше, ніж останні вселились у спірне житло та набули право претендувати на його приватизацію, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що права позивачів прийняттям вказаного розпорядження не могло бути порушеним.
Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будинок перестав бути аварійним чи його стан виправлений внаслідок проведення капітального ремонту чи інших робіт на час звернення позивачів до суду з позовом матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний судї, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мещанінов Анатолій Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов