УХВАЛА
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 754/15198/20
провадження № 61-15705ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя - доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клочай Наталія Іванівна, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ним право власності на транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача на його користь компенсацію вартості вказаного автомобіля, у розмірі 338 362,68 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 частку в розмірі 37,16 % у спільній сумісній власності на транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано за ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 257 573,80 грн у рахунок грошової компенсації вартості 37,16 % частини транспортного засобу KIA SPORTAGE, 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на 37,16 % частки транспортного засобу KIA SPORTAGE, 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 з дня отримання ОСОБА_2 грошової компенсації.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
У іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року залишено без змін.
03 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клочай Н. І. через систему «Електронний Суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна (пункти 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Позивачем заявлено вимоги про визнання права власності на автомобіль KIA SPORTAGE та стягнення грошової компенсації в сумі 338 362,68 грн.
Ціна позову у справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн, де 2 684 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року).
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зазначені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для неї. Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду справи з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в касаційному порядку. Незгода заявника з діями позивача або з оскаржуваним судовим рішенням у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клочай Наталія Іванівна, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільного майна подружжя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська