Дата документу 12.12.2023 Справа № 334/6285/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/6285/23
Провадження №22-ц/807/2199/23
Головуючий в 1-й інстанції - Філіпова І.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О. В., Онищенка Е.А.,
секретарБєлова А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мазур Олени Сергіївни на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 06 жовтня 2023 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу №334/6285/23 від 02.08.2023 року за нововиявленими обставинами. Заявник вказує, що неповнолітні діти на момент подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів мешкали та мешкають разом з обома батьками та повністю знаходяться на утриманні батька. До війни сторони разом з дітьми проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку війни та введення воєнного стану в країні, в березні 2022 року у зв'язку з бойовими діями ОСОБА_1 вивіз дружину до укрансько-польського кордону, звідки вона у подальшому виїхала до м. Ла Тур-де-Пе, Швейцарія. У подальшому в липні 2022 року ОСОБА_1 приєднався до родини у Швейцарії. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 25.07.2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , прибув з м. Запоріжжя, Україна 25.07.2022 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також зареєстровані за вказаною адресою з 14.03.2022 року. Отже станом на 17.08.2023 року діти продовжують разом з батьком та знаходяться на його утриманні. Крім того, відповідно до Рішення про отримання допомоги сім'ям з дітьми від 08.05.2023 року ОСОБА_1 отримує щомісячну допомогу у розмірі 300 Швейцарських франків на кожну дитину. ОСОБА_2 звертаючись з заявою про видачу судового наказу приховала, що діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні, вказуючи, що після розірвання шлюбу діти будуть проживати разом з матір'ю.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мазур Олени Сергіївни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу, не було враховано, що на час звернення із заявою про видачу судового наказу та видачі такого наказу, діти на утримання яких стягнуто кошти проживали разом із батьком та матір'ю, і наразі витрати по утриманню дітей несе батько, як, особа що працює і має дохід.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. 28.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розірвання шлюбу та одночасно подала заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
02.08.2023 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було винесено судовий наказ №334/6285/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.07.2023 року і до досягнення старшої дитини повноліття.
Копія судового наказу була направлена боржнику 09.08.2023 року, 17.08.2023 року представник боржника адвокат Мазур О.С. була ознайомлена з матеріалами справи, до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами звернулася 04.09.2023 року. Зважаючи на викладене, строк подання заяви не пропущено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У березні 2022 року ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали за межі території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та стали постійно проживати у м. Ла-Тур-де-Пе у Швейцарії. У липні 2022 року до них прибув ОСОБА_1 , вони разом стали проживати за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Управління з питань народонаселення м. Ла Тур-де-Пе від 17.08.2023 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата прибуття 25.07.2022 року.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Управління з питань народонаселення м. Ла Тур-де-Пе від 17.08.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата прибуття 14.03.2022 року.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Управління з питань народонаселення м. Ла Тур-де-Пе від 17.08.2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , дата прибуття 14.03.2022 року.
Згідно копії рішення про отримання допомоги сім'ям з дітьми для працівників від 08.05.2023 року Фонду компенсації підприємцям Агентства 66.1 Відділу надання допомоги сім'ям з дітьми, ОСОБА_7 отримав допомогу сім'ям з дітьми за період з 08.05.2023 року по 31.05.2023 року на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 300,00 Швейцарських франків на кожну дитину.
Відповідно до копії постанови про виселення Окружного суду Східного Вауда від 21.08.2023 року у справі ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про надзвичайні заходи, ОСОБА_7 був виселений зі свого помешкання за адресою: АДРЕСА_3 -де-Пе на тридцять днів з 19.08.2023 року.
Згідно копії рішення про розміщення для надання допомоги від 01.06.2023 року, ОСОБА_7 перебував у відділенні надання психіатричної допомоги. Пацієнт скаржився на колапс, роздуми, безсоння та суїцидальні думки; було здійснено кілька спроб суїциду в попередні дні, в тому числі вчора; спроба повішення; відмовляється від будь-якого догляду, не відповідає на питання, оточення виснажене через таку поведінку.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та дітей за однією адресою не підтверджує їх спільного проживання. Копії рахунків - фактури від 29.08.2023 року, 05.09.2023 року, 15.09.2023 року , 26.09.2023 року не приймаються до уваги, оскільки вказані витрати на купівлю продуктів ОСОБА_1 були вчиненні вже після того, як йому стало відомо про винесення судового наказу про стягнення аліментів. Згідно рахунку від 31.03.2023 ОСОБА_1 здійснив оплату на користь клубу дзюдо. Суд критично віднісся до вказаного доказу, оскільки сплата за навчання дитини у клубі дзюдо у березні 2023 року, жодним чином не спростовує доводи стягувача, що у липні 2023 року ОСОБА_1 жодних коштів на утримання неповнолітніх дітей не надавав. Квитанції від 24.09.2023 року та 25.09.2023 року щодо оплати відвідування печер та картингу, відповідає показам представника стягувача, що на вихідні діти за бажанням проводять час з батьком та бабусею. Надані ОСОБА_1 рахунки не спростовують тверджень ОСОБА_2 щодо ненадання коштів на утримання неповнолітніх дітей. Також, сторони не заперечували, що у подружжя ОСОБА_8 наразі склалися неприязні стосунки, вони перебувають у процесі розлучення, фактично проживають окремо, при цьому діти мешкають разом з матір'ю, а з батьком можуть бачитися на вихідних, коли бабуся (мати ОСОБА_1 ) забирає їх до себе. Той факт що, батько періодично купував продукти харчування у вересні 2023 року, не підтверджує факт утримання дітей та надання матеріальної допомоги. Щодо тверджень заявника, що він спільно проживав з дітьми на момент винесення судового наказу не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. ОСОБА_1 не надав беззаперечних доказів, що діти мешкають разом з ним та що діти перебувають на його утриманні.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п'ята статті 183 СК України).
Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України.
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (частина перша статті 170 ЦПК України).
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частини сьома-восьма статті 170 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним.
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Тому обставиною, яка підлягала встановленню судом при видачі судового наказу в справі, яка переглядається, є обставина спільного проживання дітей, на утримання яких пропонується стягнути аліменти, разом із матір'ю.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що на момент видачі судового наказу малолітні діти сторін у справі проживали разом з обома батьками, і витрати на їх утримання в повному обсязі ніс батько, вказані обставини не були відомі суду та є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
З урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами мав надати переконливі докази на підтвердження проживання дітей з ним порівняно з доказами, наданими ОСОБА_2 при поданні заяви про видачу судового наказу.
Між тим, заявник не заперечував факту проживання дітей разом із матір'ю ОСОБА_2 на момент подання заяви про видачу судового наказу та видачі судового наказу, при цьому вказуючи, що він також в цей час проживав разом із родиною.
Слід зауважити, що при розгляді заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, додатково з'ясувалося, що згідно копії рішення про розміщення для надання допомоги від 01.06.2023 року, ОСОБА_7 перебував у відділенні надання психіатричної допомоги; 28.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу; відповідно до копії постанови про виселення Окружного суду Східного Вауда від 21.08.2023 року у справі ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про надзвичайні заходи, ОСОБА_7 був виселений зі свого помешкання за адресою: АДРЕСА_3 -де-Пе на тридцять днів з 19.08.2023 року, а також той факт, що наразі ОСОБА_1 проживає окремо від родини, а діти проживають з матір'ю і бачаться з батьком кілька днів на тиждень.
Таким чином, встановлено наявність конфліктних стосунків між сторонами у справі, перебування їх у стані розлучення, відсутність доказів постійного проживання ОСОБА_1 з родиною, через перебування на лікування та у зв'язку із примусовим виселенням, що вказує на те, що факт реєстрації родини за однією адресою не доводить беззаперечно їх спільного проживання.
Доводи заявника з приводу матеріального забезпечення дітей і докази надані на підтвердження таких доводів, не впливають на правильність рішення щодо видачі судового наказу, оскільки матеріальне забезпечення дітей, є обов'язком батьків незалежно від стягнення з них коштів на утримання в судовому порядку.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не довів наявність нововиявлених обставин на момент видачі судового наказу, які можуть бути підставою для скасування судового наказу щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мазур Олени Сергіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 грудня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
Е.А. Онищенко