Дата документу 12.12.2023 Справа № 331/4185/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/4185/19
Провадження №22-ц/807/2193/23
Головуючий в 1-й інстанції - Антоненко М.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,
секретарБєлова А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харькова Віталія Олександровича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник - ОСОБА_3 ,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною скаргою, яка в процесі розгляду була уточнена. В обґрунтування уточненої скарги зазначено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 виданий 17.02.2020 р. Згідно з виконавчим листом: «Суд (вирішив, постановив) Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.09.2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.» На підставі цього виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 виданого 17.02.2020 р. Олександрівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрите виконавче провадження ВП № 61402994, яке перебуває на виконанні у старшого Державного виконавця Ружанської Марини Миколаївни. Боржник за виконавчим листом, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) працює в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області, є поліцейським, та має відповідну посаду та звання офіцера поліції. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до посадових осіб органу державної виконавчої служби дії яких оскаржуються (до начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі та до старшого Державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Ружанської Марини Миколаївни) з приводу встановлення фактичних доходів боржника та стягнення аліментів на утримання дитини. З наданих довідок про доходи боржника ОСОБА_3 вбачається, що за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно із суми «інші нарахування» (додаткової винагороди на період дії військового стану) нарахованих та сплачених боржнику, з цих доходів за місцем роботи боржника не було нараховано та стягнуто аліменти на утримання дитини, які мали стягуватися на підставі виконавчого листа який виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19, виданий 17.02.2020 р. Так, у відповіді Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) від 13.01.2023 № 539 повідомляється, що з 16 листопада 2022 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1263 якою були внесені зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 (ЗП України, 1993 p., № 8, ст. 161; Офіційний вісник України, 2002 p., № 27, ст. 1254; 2022 p., № 18, ст. 972), доповнивши його після слів “з усіх видів грошового забезпечення” словами “інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану”. З огляду на вище зазначене повідомляється, що з 16 листопада 2022 року стягувач ОСОБА_1 отримує аліменти з доходу боржника ОСОБА_3 та з його додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Стягувач ОСОБА_1 вважає, що за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно із суми інші нарахування (додаткової винагороди на період дії військового стану) які були нараховані та виплачені боржнику, за місцем його роботи, повинно бути нараховано та стягнуто аліменти на утримання дитини на підставі виконавчого листа який виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 від 17.02.2020 р. На переконання стягувача, виплати за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно не є одноразовими, та фактично носять постійний характер. Посилаючись на вищенаведені обставини, стягувач ОСОБА_1 в особі представника просила суд: визнати неправомірними рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органу державної виконавчої служби щодо відмови стягнути заборгованість зі сплати аліментів з сум нарахованої та виплаченої боржнику за виконавчим провадженням ВП № 61402994, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно (додаткової винагороди на період дії військового стану) на підставі виконавчого листа, який виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 від 17.02.2020 р.; зобов'язати посадових осіб органу державної виконавчої служби нарахувати та стягнути на користь заявника, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість зі сплати аліментів з сум нарахованої та виплаченої боржнику за виконавчим провадженням ВП № 61402994, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно (додаткової винагороди на період дії військового стану) на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 від 17.02.2020 р.; зобов'язати посадових осіб органу державної виконавчої служби, надати стягувачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів боржника за виконавчим провадженням ВП № 61402994, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно, з сум нарахованої та виплаченої боржнику додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно (додаткової винагороди на період дії військового стану).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харькова Віталія Олександровича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що додаткова винагорода на період воєнного стану носить постійний характер, а тому суд першої інстанції в порушення норм матеріального права і не правильного його тлумачення помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог скарги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що фактичні обставини, викладені у скарзі ОСОБА_1 підтверджуються письмовими доказами: копією відповіді Олександрівського ВДВС від 13.01.2023 № 539; копією довідки про доходи боржника ОСОБА_3 № 1682/05/12- 2022 від 24.11.2022 виданої УФЗБО ГУНП в Запорізькій області; копією довідки про доходи боржника ОСОБА_3 № 245 від 13.12.2022 року виданої УФЗБО ГУНП в Запорізькій області; копією відповіді Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі від 03.03.2023 № 4423/29.26-38/3; копією відповіді від 14.04.2023 № 7847/29.26-38/3 Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі; копією заяви ОСОБА_1 від 08 лютого 2023 року; копією заяви ОСОБА_1 від 01 квітня 2023 року.
Доводи, викладені в скарзі ОСОБА_1 зводяться до того, що державним виконавцем на її користь не було нараховано та стягнуто з боржника ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року із суми інших нарахувань (додаткової винагороди на період дії військового стану) нарахованих та виплачених боржнику за місцем роботи в ГУНП в Запорізькій області.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що в період з березня 2022 року по жовтень 2022 року додаткова винагорода на період дії військового стану, яку отримував боржник ОСОБА_3 , була визначена як грошове забезпечення, що не має постійного характеру. З цього слід, що нарахування аліментів з сум додаткової винагороди за вказаний період не передбачено законом.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист виданий 17.02.2020 р., Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/4185/19 щодо стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.09.2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Боржник за виконавчим листом, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) працює в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області, є поліцейським, та має відповідну посаду та звання офіцера поліції.
Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою КМУ №122 від 16 лютого 2022 року"Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146" встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового іначальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Аналізуючи вказані норми права, колегія суддів зауважує, що додаткова винагорода встановлена Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, має тимчасовий характер та пов'язана із запровадження воєнного стану, виплачується лише в період дії такого стану.
Постановою КМУ від 11.11.2022 року № 1263, яка набула чинності 16.11.2022 року, внесено зміни до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146, доповнивши його після слів "З усіх видів грошового забезпечення" словами "інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану".
Таким чином, додаткова винагорода на період дії військового стану, яка призначена боржнику ОСОБА_3 із внесеними змінами до законодавства не перейшла до видів грошового забезпечення, яке має постійний характер, між тим законодавцем такі виплати включено до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Відповідно, доводи скарги, щодо необхідності нарахування аліментів на утримання дитини за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року із суми інших нарахувань (додаткової винагороди на період дії військового стану) є безпідставними, оскільки не передбачені законодавством, а дії державного виконавця є законними, у зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення вимог скаржниці ОСОБА_1 .
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харькова Віталія Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 грудня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков