Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/738/2023 Справа № 641/7960/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020002081 від 22.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
12 грудня 2023 року до Комінтернівського районного суду міста Харкова надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
У підготовче судове засідання з'явились прокурор та захисник обвинуваченого. Обвинувачений відповідно до ухвали суду від 13.12.2023 приймає участь в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу на особисте зобов'язання, або зменшити суму застави, оскільки дана сума визначалась слідчим суддею з урахуванням попередньої кваліфікації дій ОСОБА_4 на досудовому слідстві за ч. 4 ст. 408 КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, а до суду скерований обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України, що є тяжким кримінальним правопорушенням. Проти призначення справи до судового розгляду - не заперечували.
Дослідивши обвинувальний акт, додані до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні та розписку про отримання підозрюваним копії обвинувального акту, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного.
Щодо клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Частиною 4 статті 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги, що ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , припиняє свою дію 17 грудня 2023 року, судове провадження не розпочато, прокурором подано відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо можливості продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.
Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченим на свідків, які є його співслужбовцями, ще не допитані судом та своїми свідченнями підтверджують його винуватість, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів або продовження вчинення правопорушення у якому обвинувачується.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Підставами продовження запобіжного заходу, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, тяжкість кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується.
За таких обставин, з урахуванням вищевказаних обставин у їх сукупності, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою строком на 60 днів з можливості внесення визначеної застави протягом дії запобіжного заходу.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_5 про зменшення суми застави, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що застава щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 визначена сума застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107360 грн..
На думку суду, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків у разі її внесення та відповідає тяжкості кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Таким чином, суд вважає, що підстав для зменшення суми визначеної застави немає.
Вирішуючи питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд виходить з того, що воно надійшло до суду в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, що відповідає положенням ст. 32 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468 - 475 КПК України суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження у випадках, передбачених п.п. 4-8, ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України, не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.
У відповідності до ч. 2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, наявні достатні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду одноособово.
В судове засідання необхідно викликати учасників судового провадження відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України: прокурора, обвинуваченого та його захисників.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 314, 315, 316, 317, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Золочів Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця, не одруженого, раніше не судимого, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується за ч. 5 ст. 407 КК України строком на 60 днів, тобто до 11 лютого 2024 року, з можливістю внесення визначеної суми застави протягом дії запобіжного заходу.
Розмір застави в сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, залишити ОСОБА_4 без змін протягом дії запобіжного заходу.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово на 22 грудня 2023 року об 11:00 годині, яке відбудеться в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова.
У судове засідання викликати учасників судового провадження - прокурора та захисника обвинуваченого. Обвинуваченого доставити до суду конвоєм.
Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя- ОСОБА_1