ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4258/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (суддя Хилько Л.І.) в справі № 340/4258/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування періодів вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року та з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року до страхового стажу, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року та з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позов задоволено, визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування періодів вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року та з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року до страхового стажу ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року та з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
За позицією апелянта, оскільки Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною другою статті 7 якого передбачено, що єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована, набрав чинності з 01 січня 2011 року та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності (не має ретроактивної дії), суми заробітної плати, нарахованої працівнику за рішенням суду за період до 01 січня 2011 року, не є базою нарахування єдиного внеску.
Суми нарахованої за рішенням суду заробітної плати на користь працівника належать до фонду заробітної плати в частині додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (підпункт 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5), тому у відомостях про застраховану особу здійснення нарахувань відображається за календарний місяць.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року нарахована та виплачена, відображена у звітності роботодавця у жовтні 2011 року.
Проте оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків до відповідних фондів та відсутність відповідного страхового стажу, відсутні підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року по справі 2а-13/09/1118 розпорядженням міського голови Олександрійської міської ради від 15 вересня 2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради. Середній заробіток за час вимушеного прогулу встановлено сплатити за період з 30 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року, який нарахований у жовтні 2011 року.
Оскільки спірний період є періодом вимушеного прогулу позивача, за який останньому роботодавцем мала нараховуватися заробітна плата, з якої, в свою чергу, мали здійснюватися відповідні відрахування страхових внесків до органу Пенсійного фонду, а не виконання роботодавцем обов'язку щодо сплати страхових внесків до органу Пенсійного фонду не може вважатися належною підставою для не зарахування пенсійним органом до загального страхового стажу позивача спірного періоду вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд визнає висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням від 20 квітня 2023 року № 11275000573 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09 березня 2023 року.
Пенсія обчислена із страхового стажу 38 років 01 місяць 10 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,38083.
Виходячи з обставин справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди вимушеного прогулу з 29 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року та з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року.
Судом також встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року у справі 2а-13/09/1118 розпорядженням Олександрійського міського голови від 15 вересня 2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради; середній заробіток за час вимушеного прогулу встановлено сплатити за період з 30 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу нарахований та виплачений позивачу у жовтні 2011 року.
Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу позивача періодів вимушеного прогулу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом встановлено та власне й не заперечується відповідачем, що середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачений позивачу роботодавцем у жовтні 2011 року.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відображено суму заробітку для нарахування пенсії за жовтень 2011 року, до якої безперечно увійшла заробітна плата, виплачена позивачу за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2008 року по 02 лютого 2011 року на підставі судового рішення про поновлення на роботі, а також зазначено про сплату страхових внесків за жовтень 2011 року.
Оскільки середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2008 року по 02 лютого 2011 року виплачена позивачу роботодавцем, яким відраховано обов'язкові страхові внески з такої заробітної плати, то зазначений період відповідає визначенню страхового стажу, а тому підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 171/49/17.
Щодо тверджень відповідача про те, що згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у період з 29 жовтня 2008 року по 02 лютого 2011 року страхувальником не сплачено страхових внесків суд зазначає, що згідно з даними трудової книжки позивача у вказаний період він працював на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради, то саме Олександрійська міська рада (або її структурний підрозділ) є відповідальним за несплату за згаданий період страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-IV.
Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною десятою статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску (страхових внесків), не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа № 316/1392/16-а), від 27 травня 2021 року (справа № 343/659/17) від 30 грудня 2021 року (справа № 348/1249/17), яку суд відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховує під час вирішення цього спору.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача періоду вимушеного прогулу з 29 жовтня 2008 року по 02 лютого 2011 року.
Доводи апелянта фактично зводяться до відсутності факту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у період вимушеного прогулу з 29 жовтня 2008 року по 02 лютого 2011 року та спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року в справі № 340/4258/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року в справі № 340/4258/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 грудня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко