КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 357/5996/23 Головуючий у 1 інстанції: Кошель Б.І.
Провадження № 22-ц/824/12998/2023 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
11 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що між шлюб між сторонами було зареєстровано 16.11.1996 року.
В шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом останніх декількох років стосунки подружжя розладилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки.
Тривалий час кожен з подружжя проживає окремим життям та своїми інтересами.
Фактично сім'я припинила своє існування. Подальше збереження шлюбу вважає не можливим, що суперечить інтересам дітей та позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.11.1996 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 1449 - розірвано.
Після розірвання шлюбу прізвище відповідачки відновлено на дошлюбне « ОСОБА_1 ».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не надано належної оцінки обставинам справи, не надано строк для примирення і не встановлено наявність спору щодо спільного майна подружжя.
Зазначила, що з позивачем до недавнього часу підтримувала подружні стосунки, а з моменту погіршення намагалась разом зберегти сім'ю.
Звернула увагу на те, що в рішенні суду першої інстанції безпідставно змінено прізвище відповідачки на « ОСОБА_1 », хоча в судовому засіданні вона заперечувала щодо зміни.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 1996 року про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області зроблено актовий запис № 1449, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши тавивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суд першої інстанції.
Частиною 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ст. 56 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до положень ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не надав строку на примирення колегія суддів не приймає, оскільки судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що вони не проживають разом, спроби налагодити сімейні відносини не дали результату.
Суд встановив, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені і вони тривалий час проживають окремо, кожен живе своїм життям та своїми інтересами.
Збереження шлюбу не можливе та суперечить інтересам дітей та інтересам позивача.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та фактичні взаємовідносини подружжя, причини розірвання шлюбу, та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, не надав строк для примирення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов'язком.
За змістом ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Одним з важливих критеріїв шлюбу є добровільність - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з доводом про те, відповідно до чинного законодавства що відповідачка, як особа яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.
Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.
В судовому засіданні відповідачка не заявила клопотання про зміну свого прізвища на дошлюбне, а навпаки заперечувала, то в рішенні суду має бути зазначено про вибір відповідачкою прізвища після розірвання шлюбу.
Колегія суддів прийшла до висновку, що право відповідачки на прізвище є особистим правом подружжя і може бути здійснене тільки ним самим, оскільки вибір прізвища при розлученні проводиться лише за бажанням того з подружжя, який змінив прізвище.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2023 року слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення висновок суду про зміну прізвища відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - змінити, виключивши з резолютивної частини рішення висновок суду про зміну прізвища відповідача.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2023 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення висновок суду про зміну прізвища відповідача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійника
Л.П. Сушко