Справа №369/13445/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/12511/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про визнання права на іпотеку нерухомого майна, встановлення істотних умов іпотеки,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про визнання права на іпотеку нерухомого майна, встановлення істотних умов іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «НАДРА», який в подальшому змінив назву на ПАТ «КБ «НАДРА», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №53/П/99/2008-840. У забезпечення належного виконання Кредитного договору, в порядку, передбаченому розділом 2 кредитного договору, між ВАТ КБ «НАДРА» та Позичальником було укладено: Договір застави майнових прав №126 від 25.01.2008 року, право вимоги на які належить Позичальнику на підставі проспекту емісії цінних паперів, факту перерахуванню облігацій на рахунок ТОВ «УКРГАЗ» з метою їх погашення та договору про резервування/бронювання приміщення. Крім того, пунктом 2.1.3. Кредитного договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів, з моменту повідомлення Позичальника про факт реєстрації прав власності на нерухоме майно за останнім укласти Договір іпотеки, предметом якого і буде профінансоване за рахунок кредитних коштів нерухоме майно. Рішенням Виконавчого Комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5 від 18.01.2008 року визнало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Однак 10.09.2020 року, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила набуту за кредитні кошти квартиру на користь ОСОБА_1 . Зазначені дії Позичальника грубо порушують взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №53/П/99/2008-840 від 25.01.2008 року та нехтують правами вже безпосередньо Кредитора, який не має узгоджених під час укладення Кредитного договору додаткових важелів належного виконання кредитного договору Позичальником. 12.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», було укладено Договір № GL6N718144 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 452. Таким чином, відповідно до Договору № GL6N718144 від 12.06.2020р. право грошової вимоги за Кредитним договором №53/П/99/2008-840 від 25.01.2008 року та всіма похідними договорами укладеними між Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ОСОБА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Позивач вважає, що ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» є добросовісним іпотекодержателем набутої відповідачем квартири АДРЕСА_1 .
У зв'язку з викладеним просив суд:
- визнати за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право на іпотеку вищезгаданого нерухомого майна;
- встановити наступні умови іпотеки: Іпотекодавець - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . Іпотекодержатель - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія», юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ-38750239. Правочин, що став підставою набуття іпотеки та у якому встановлено основне зобов'язання - Кредитний договір № 53/П/99/2008-840 від 25 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра». Предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме квартира, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 44,88 метрів квадратних, що складається з 1 кімнати. Заставна за вказаною іпотекою відсутня.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.06.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити т в повному обсязі.
27 вересня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 23.11.2023 року третя особо не з'явилась, про розгляд справи належним чином повідомлялась, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не наддала.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 25.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «НАДРА», який в подальшому змінив назву на ПАТ «КБ «ЦАДРА» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №53/П/99/2008-840.
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Позичальнику було надано кредит в сумі 38683,55 дол. США.
В забезпечення належного виконання Кредитного договору, в порядку передбаченому розділом 2 кредитного договору між ВАТ КБ «НАДРА» та Позичальником було укладено: Договір застави майнових прав №126 від 25.01.2008 року, право вимоги на які належить Позичальнику на підставі проспекту емісії цінних паперів, факту перерахуванню облігацій на рахунок ТОВ «УКРГАЗ» з метою їх погашення та договору про резервування/бронювання приміщення.
Пунктом 2.1.3. Кредитного договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів, з моменту повідомлення Позичальника про факт реєстрації прав власності на нерухоме майно за останнім укласти Договір іпотеки, предметом якого і буде профінансоване за рахунок кредитних коштів нерухоме майно.
12.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», було укладено Договір № GL6N718144 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 452.
Рішенням Виконавчого Комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області №45/2 від 29.02.2008 року визнало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
10.09.2020 року, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А. відчужила квартиру на користь ОСОБА_1 .
В своїй апеляційній скарзі апелянт наводить доводи, які по своїй суті повторюють його позицію в суді першої інстанції, і яка була оцінена судом першої інстанції та з якою в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що свою позицію по суті позивач ґрунтує на положеннях ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
В той же час, дана норма регулює наслідки передачі права власності за умови виникнення і дійсності самої іпотеки щодо конкретного предмету іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що жодного договору іпотеки стосовно такого об'єкту, як квартира АДРЕСА_3 , між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» не укладалося. Іпотека стосовно даного об'єкту нерухомості не реєструвалася, вимоги щодо нотаріального посвідчення іпотеки (а це є обов'язковою вимогою до форми договору іпотеки, невиконання яких веде до нікчемності правочину) виконані не були.
За таких умов, суд не може констатувати можливість застосування у даному випадку положення ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».
В момент укладання договору купівлі-продажу квартира була вільною від будь-яких обтяжень третіх осіб, а тому набувач не знала і не могла знати про існуючі майнові претензії позивача.
Верховний суд сформулював правовий висновок, згідно якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває права таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, постанова Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15-ц, постанова Верховного суду від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17).
Отже, визнання ОСОБА_1 іпотекодавцем спірної квартири буде непропорційним заходом, який покладатиме на відповідача надмірний тягар у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В якості обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на постанову Верховного суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17. Проте, обставини, які були встановлені у справі №405/1820/17, суттєво відрізняються від обставин даної справи. Зокрема, у справі №405/1820/17 судом було встановлено, що: 1) відповідач відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужено на підставі безоплатного договору; 3) майно відчужено на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Заперечуючи проти наведених доводів позивача, відповідач зазначала про те, що:
- договір купівлі-продажу квартири був укладений сторонами 10.09.2020 року. На момент укладання спірного договору не існувало жодної судової справи, предметом якої було стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом або звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 ;
- ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , станом на 31.08.2020 року становила 961 191,03 гривень, що підтверджувалося звітом про оцінку, №01М-200831-010 (пароль пошуку звіту ПАЖЖВЮ668934), наданого ТОВ «ЛОКІ ПЛЮС». Поряд з цим, купівлю-продаж квартири здійснено за ціною 967 000,00 гривень. Вказана сума була перерахована ОСОБА_1 та отримана ОСОБА_2 в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 10.09.2020 року.
- ОСОБА_1 не є родичкою ОСОБА_2 . В момент укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 не була обізнана про будь-які існуючі чи неіснуючі зобов'язання ОСОБА_2 перед кредитором. За всієї обачності відповідач не мав жодних об'єктивних підстав вважати, що вказаний правочин може порушувати майнові права кредитора.
Апеляційний суд звертає увагу на те, вищевказані обставини та доводи сторін могли б бути предметом судового розгляду у справі щодо оскарження договору відчуження спірної квартири та зобов'язання первісного власника вчинити певні дії.
В той же час, заявляючи про фраудаторність договору купівлі-продажу від 10.09.2020 року, відповідну вимогу позивач не заявляв. За таких умов, твердження позивача в цій частині не мають значення для вирішення справи.
Окремо апеляційний суд звертає увагу і на те, що відповідно до закону, чинного як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, договір іпотеки стосовно як вже існуючого об'єкта нерухомості, так і майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого ще не завершено, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Зважаючи на наведене, положення кредитного договору щодо іпотечного забезпечення кредиту у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми є нікчемними, відтак не можуть породжувати будь-які права та обов'язки. В свою чергу це додатково до вищевказаного обґрунтовує відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько