Єдиний унікальний номер 939/2128/23
Апеляційне провадження № 33/824/4730/2023
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №974801, 28 серпня 2023 року об 11 годині 57 хвилин ОСОБА_1 , за місцем проживання, по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: не випускав його з квартири, не годував, забрав у нього грошові кошти, внаслідок чого могла бути завдана шкода здоров'ю потерпілого, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн., а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 536, 80 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року.
15.11.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Зважаючи на наведене, у апеляційного суду відсутній обов'язок повторного зазначення тих висновків, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, і з якими в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи, апеляційним судом було встановлено, що суд першої інстанції належним чином розглянув справу, врахував пояснення ОСОБА_2 та прийшов до висновку про доведення інкримінованих останньому дій, зокрема щодо того, що ОСОБА_1 обмежив своєму батьку можливість вільного виходу із будинку.
В судовому засіданні апелянт заперечував вищевказану обставину та зазначив, що батько мав власні ключі, в той же час жодним доказом окрім слів апелянта такі обставини не підтверджуються.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, працівники поліції були змушені зламати вхідні двері до квартири. При цьому сам ОСОБА_1 на відеозаписі жодних заперечень стосовно обґрунтованості таких дій у зв'язку із наявністю у батька ключів від дверей, що було б логічно за умови існування тих обставин, про які ОСОБА_1 зазначав у своїй апеляційній скарзі, не виказував, що додатково з точки зору апеляційного суду обґрунтовує безпідставність доводів апелянта.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба