ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
12 грудня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1449/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
07 грудня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позвоної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яким просив:
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_2 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за 2014-2017 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди час проходження військової служби за 2014-2017 роки з урахуванням раг виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_2 недоплачених частин за 2014-2017 рік.
За приписами пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Так, п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Оглядом позовної заяви суд встановив, що в порушення зазначеної норми позивачем не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.
Також п.п. 4, 5, 8 ч. 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Оглядом позовної заяви встановлено, що позивач заявляє вимоги про перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди час проходження військової служби за 2014-2017 роки з урахуванням раг виплачених сум.
Проте, в порушення зазначених норм позивач не надав доказів щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення у спірні періоди.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач з 24.12.2010 по 21.02.2023 проходив військовх службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся із заявою, щодо нарахування та виплати не отриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889. діючої на час виплати. але відповідь від військової частини надійшло лише 27.11.2023, якою відмовили у даній виплаті.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яка обгрунтована тим, що позивачем подано заяву, якою просив здійснити перерахунок та виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення за спірні періоди, на що було отримано відповідь 27.11.2023. З урахуванням приписів ст.ст. 116 та 233 КЗпП України позивач просить вважати причини пропуску строку строку поважними та відкрити провадження у справі.
За результатом розгляду заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовною заявою 07.12.2023, в якій оскаржує бездіяльність відповідача щодо невиплати різниці недоотриманої допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, яку отримував під час проходження військової служби за 2014-2017 роки, з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням вимог постанови КМУ від 22 вересня 2010 року № 889.
З наданих документів до позовної заяви, суд встановив, що позивач наказом від 19.02.2023 № 78-ос виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 21 лютого 2023 року.
Крім того, в зазначеному наказі вказані усі види допомог, які підлягають виплаті при звільнені. Також зазначено про використання щорічних основних відпусток.
Тобто, з моменту отримання позивачем даного наказу, позивач був обізнаний про порушення своїх прав.
Крім того, позивач за змістом позовних вимог просить провести перерахунок та виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення за періоди 2014-2017 роки з урахуванням постанови КМУ від 22 вересня 2010 року № 889.
Суд зазначає, що нормативно-правові акти є загальнодоступними, а позивач, отримавши допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення протягом 2014-2017 років, мав право дізнатися про порядок та розмір нарахованих допомог.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесені зміни до діючого законодавства про працю, зокрема, частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції (пункт 18 частини 1розділу І Закону № 2352-IX):
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
З урахуванням зазначених норм позивач звернувся до суду з пропуском строків.
Також суд зазначає, що позивачем додано до позову заяву до відповідача від 25.10.2023 та відповідь відповідача від 07.11.2023, зі змісту якого вбачається, що вона надана на заяву від 16.10.2023.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами другою, третьою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Звернення позивача до відповідача із заявою не продовжує встановлений законом строк.
З урахуванням періоду виникнення спірних правовідносин та зміни законодавства, яким врегульовано строки звернення до суду у трудових спорах, суд дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог понад встановлений тримісячний строк з моменту звернення до суду, а наведені обґрунтування безпідставними та неповажними, а тому заява не підлягає задоволенню.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України та її копії для відповідача,
- докази в обгрунтування позовних вимог та їх копії для відповідача;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяО.В. Ірметова