КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/6820/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Віктор і К" (27552, с. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., вул. Висоцького, 2, ЄДРПОУ 20651018)
до відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102, ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 014512 від 11.04.2023 року.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.61-62).
Позов мотивовано тим, що спірною постановою до ПП "Віктор і К" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону. Позивач не заперечує того факту, що у водія на момент проведення перевірки 28.02.2023 року була відсутня роздруківка даних роботи тахографа. Натомість вказує, що на момент складання акту перевірки №318816 від 28.02.2023 року в Україні діяла надзвичайна ситуація - пандемія коронавірусної хвороби - з 25.03.2020 року, а тому в силу п.1.4 Положення №340, вимога мати в наявності роздруківку даних роботи тахографа, є незаконною. Позивач вважає, що за наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірної постанови.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються (а.с.66-68). Представник відповідача зазначає, що під час перевірки виявлено порушення статті 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме вимог пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку №385 від 24.06.2010 р. - відсутня роздруківка даних роботи тахографа. За вчинення наведеного вище порушення передбачена відповідальність згідно з вимогами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач звернув увагу на те, що під час рейдової перевірки 28.02.2023 не перевірялось дотримання режиму робочого часу та відпочинку за Положенням №340, а перевірялась наявність документів у водія та автомобільного перевізника передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385, яким затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
28.02.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів, без оформлення документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №318816 від 28.02.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме - роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія за 28.02.2023 р. (а.с.70). Водій ознайомлений зі змістом вказаного акту. В графі "пояснення водія про причини порушень" вказано, що забув вставити карту водія.
Повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який був призначений на 11.04.2023 року, направлено позивачу у встановленому порядку та отримано ним 28.03.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73-74).
Начальник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, розглянувши 11.04.2023 року справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №ПШ 014512 від 11.04.2023 року, якою, на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ПП "Віктор і К" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.8).
Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність вказаної постанови, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ч.11 ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).
Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 1 статті 18 Закону №2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №2344-ІІІ положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
При цьому, пунктом 1.3 Положення №340, встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).
Згідно з п. 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано Наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до положень Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Згідно ч.8 ст.53 Закону №2344-III водії транспортних засобів (при виконанні міжнародних перевезень), що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Відповідно до абзацу третього ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, 28.02.2023 року водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом позивача марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу не встановивши у слот цифрового тахографа особисту картку водія, що є недотриманням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа, тому відповідач оскаржуваною постановою від 11.04.2023 р. №ПШ 014512 правомірно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Щодо посилань позивача на те, що п.1.4 Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Судом ураховано те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» № 338-р від 25 березня 2020 року з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини 2 статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.
Разом із тим суд звертає увагу на те, що Положенням №340 врегульовано саме особливості регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Про такі обставини свідчать і назви розділів Положення № 340 («Робочий час», «Період керування», «Перерви», «Час відпочинку», «Облік робочого часу» «Перевірка дотримання режимів праці та відпочинку водіїв»).
Суд ураховує, що Положення №340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час надзвичайних ситуацій, проте таке Положення і не встановлює відповідальності за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
При цьому, як наголошувалося судом вище, відповідальність за непред'явлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України № 2344-ІІІ, під час проведення перевірки встановлено статтею 60 Закону України № 2344-ІІІ, а порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів врегульовано Інструкцією № 385.
При цьому саме Інструкцією №385 передбачено обов'язок водія транспортного засобу мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокарту водія.
Варто зауважити, що приписи Інструкції №385 та Положення № 340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4 Положення № 340 не відміняють як норм Інструкції № 385, так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ІІІ, за відсутність роздруківки даних роботи тахографа.
Варто наголосити на тому, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ІІІ відповідальність до перевізника настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення приписів Положення № 340 щодо робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку.
З огляду на наведені вище міркування, запровадження в Україні карантину не впливає на можливість застосування адміністративно-господарського штрафу за ненадання водієм транспортного засобу роздруківки даних роботи тахографа.
Доказів на підтвердження введення режиму надзвичайної ситуації чи доказів на підтвердження обставин існування стихійного лиха чи аварії на території (регіоні, місцевості) та під час проведення перевірки уповноваженими представниками Укртрансбезпеки позивачем до суду не подано.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.
Керуючись ст.ст.9, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА