КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3602/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулася з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2023 р. №2933 про відмову у виплаті частини грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 22.06.1975 його матері ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2023 р. №4481 про відмову у виплаті частини грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 22.06.1975 його матері ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ухвалити рішення, яким призначити 50% від загального розміру грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 22.06.1975 до виплати його матері ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.22-23).
Ухвалою судді від 29.08.2023 р. продовжено розгляд справи №340/3602/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2023 року (а.с.40-41).
Згідно протоколу судового засідання від 26.09.2023 року підготовче судове засідання відкладено до 12.10.2023 року (а.с.50).
Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 р. підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 26.10.2023 року (а.с.59-60).
В судовому засіданні 26.10.23 року суд на місці ухвалив про продовження подальшого розгляду справи по суті у порядку письмового провадження (а.с.84-85).
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який 14.01.2023 року зник безвісті під час виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. 16.02.2023 року позивачка подала до Кропивницького РТЦК та СП заяву на отримання нею належного йому грошового забезпечення. 26.05.2023 року позивачкою отримано відповідь, якою відмовлено у здійсненні їй виплат, як члену сім'ї безвісті зниклого військовослужбовця, у зв'язку із наявністю у нього дітей, що мають першочергове право на виплату.
Позивачка вважає дану відмову протиправною, оскільки, до визнання ОСОБА_2 безвісти зниклим, він проживав разом з матір'ю та утримував її. Також зазначає, що ОСОБА_2 розлучений, а відповідно до рішення по справі 1101/1007/12 щодо своїх дітей позбавлений батьківських прав.
Враховуючи наведені обставини позивачка просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відзиву чи письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог до суду відповідачем не подано.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 (а.с.9 зворот).
В довідці Бобринецької міської ради від 01.05.2023 року №03-42/551/04 вказано, що ОСОБА_1 дійсно спільно проживала та вела спільне господарство з сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту його мобілізації в лави ЗСУ в вересні 2022 року (а.с.5).
Згідно рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2012 року по справі №1101/1007/12 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його, на той час неповнолітніх, доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19-21).
Відповідно до сповіщення сім'ї №103 від 17.01.2023 виданого Кропивницьким РТЦК та СП солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14 січня 2023 року близько 13:30 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у східному районі м.Бахмут, Донецької області після бойового зіткнення з противником та перевірки особового складу роти вогневої підтримки виявився відсутнім. Станом на сьогоднішній день рахується зниклим безвісті за особливих обставин, проводяться пошуки свідків, які могли би спростувати чи підтвердити факт потрапляння в полон чи загибелі (а.с.5 зворот).
ОСОБА_1 звернувшись із заявою про виплату їй грошового забезпечення відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та отримала від військової частини НОМЕР_2 відповідь від 27.04.2023 року №2933 (а.с.4), в якій вказано, що відповідно до п.7 «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям, військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також, інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884: виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Враховуючи, що у військовослужбовця ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3 1998 р.н. та ОСОБА_4 2006 р.н. відповідно до норм чинного законодавства, першочергове право на виплати мають діти та/або їх законні представники.
ОСОБА_1 повторно звернувшись із заявою про призначення та виплату їй грошового забезпечення яке належить до виплати її сину ОСОБА_2 , отримала відповідь військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2023 року №4481 (а.с.30).
У відповіді від 15.06.2023 року №4481 зазначено, що керуючись вимогами п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» у виплаті відмовлено. При цьому вказано, що на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 додає рішення по судовій справі №1101/1007/12 від 13.03.2012 року про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх доньок, залишення їх на утриманні та вихованні у матері стосовно ОСОБА_2 .
Відповідь містить посилання на частини другої та третьої ст.166 Сімейного кодексу України, за якими, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, а при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Тому, відповідач зробив висновок про те, що колишня дружина безвісти відсутнього військовослужбовця має всі законні права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у збільшеному розмірі, як законний представник неповнолітньої дитини, якою на разі є ОСОБА_4 .
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного на її думку права.
Згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884).
Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
У відповідності до п. 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку),
а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності на дітей.
Натомість, ОСОБА_2 є батьком повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з ним не проживала, та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення в даній ситуації має законний представник неповнолітньої дитини, тобто її мати.
Відповідно до ст.166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Отже, відповідно до положень цієї статті за батьком неповнолітньої дитини зберігається обов'язок щодо її забезпечення. Вимоги Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх також не встановлюють будь-яких винятків стосовно дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав.
Доводи позивачки про те, що вона постійно проживала із сином підтверджуються відповідною довідкою, однак для вирішення спору це значення не має, з огляду на викладене вище.
Враховуючи вище зазначене, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачці у виплаті сум грошового забезпечення її сина, як безвісті зниклого військовослужбовця, відповідач діяв правомірно відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частина 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з часина 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА