ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокуСправа №160/23042/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 11.09.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 за травень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів їх забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 за червень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 30000 грн. та 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів їх забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 , за червень 2023 року основного грошового забезпечення відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 №180 "Про призупинення виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 ".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем рядового складу військової частини НОМЕР_2 , яку був переведений 27.01.2023 року та проходить службу на даний час. В травні 2023 року позивачем було отримано 55352,36 грн. Проте кошти за виконання бойових завдань при безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не сплачено. В червні 2023 року взагалі грошове забезпечення за несення служби не відповідало сумі забезпечення, яке передбачено чинним законодавством, оскільки жодних коштів виплачено не було. Позивач звертався до керівництва військової частини з проханням пояснити причини недоплати, проте відповіді отримано не було. Після звернення до адвоката та направлення запитів, стало відомо, що командиром військової частини був прийнятий наказ, яким призупинено виплату грошового забезпечення, оскільки позивач вважається особою, яка самовільно залишила військову частину.
Ухвалою суду від 21.09.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
23.10.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що із заявленими позовними вимогами не погоджуємось, вважаємо їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають дійсним обставинам, та не підтверджені доказами, у зв'язку з чим вважаємо, що в задоволенні поданого позову необхідно відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного. ОСОБА_1 , враховуючи оголошену мобілізацію в Україні, був призваний до лав Збройних Сил України. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №180 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив територію зосередження підрозділу (с. Олександрівка, Краматорського р-н, Донецької області). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.06.2023 №1395 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_1 . Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.07.2023 №2967 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_2 » було закріплено висновки, зроблені в ході службового розслідування, відповідно до акту службового розслідування, та зазначено, що ОСОБА_1 26.06.2023 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 та по день закінчення службового розслідування та видання цього наказу у військову частину НОМЕР_2 не повертався. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.09.2023 №255 солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу у зв'язку із відкриттям кримінального провадження. Згідно із довідки про грошове забезпечення та відрахування від 08.10.2023 №2529 ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок за травень 2023 року 55 352, 36 грн., з них 23 888, 10 грн. щомісячне грошове забезпечення та 32 258, 06 грн. додаткової винагороди, враховуючи виконання бойових завдань 31.05.2023, тобто з розрахунку 100 000 грн. та 30 календарних днів з розрахунку 30 000 грн., виконання завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави. За червень 2023 року виплата не здійснена, так як ОСОБА_1 26.06.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та по сьогоднішній день не повернувся. Таким чином, оскільки Позивач 26 червня 2023 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 йому призупинено виплати грошового забезпечення, та його позбавлено додаткової винагороди за всі місяці, в яких він перебуває поза межами військової частини без законних на те підстав. Також наголошуємо на тому, що посилання Позивача, що оголошення Позивача таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 є незаконним, не є обґрунтованим та таким, що не відповідає ні обставина справи ні законодавству України, оскільки органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010003283 за фактом самовільного залишення військової частини Позивачем, що в свою чергу дало підстави для призупинення військової служби, у відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, тому наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №180 виданий у відповідності до норм законодавства України.
Станом на 13.12.2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
УСТАНОВИВ:
Згідно з Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.02.2023 року №42, солдата ОСОБА_1 , солдата резерву 48 запасної роти в/ч НОМЕР_2 Десантно-штурмових військ ЗСУ, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 Десантно-штурмових військ ЗСУ (по особовому складу) від 03.02.2023 №32-РС призначеного стрільцем-помічником гранатометника з аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 09.02.2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2023 №87, нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового і сержантського складу, від займаних посад звільнити та призначити солдата ОСОБА_1 - стрільцем-номером обслуги 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 .
26.06.2023 року адвокатом позивача направлено на адресу Військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит, в якому просив:
- копії бойових розпоряджень виданих протягом квітня - червня 2023 року на підставі яких ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях з метою охорони , відсічі і стримування збройної агресії;
- причини не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2023 року.
Листом від 29.07.2023 року №6171 Військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто адвокатський запит від 26.06.2023, та повідомлено наступне.
Згідно до "Переліку відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 27.12.2016 №720, надати копії бойових розпоряджень військової частини не має можливості, оскільки даний вид документів містить службову інформацію та відповідно носить гриф "Для службового користування".
Також додаткового повідомлено, що солдату ОСОБА_1 фінансовою службою військової частини НОМЕР_2 було здійснено виплату грошового забезпечення у квітні-травні 2023 року в повному обсязі.
Листом від 25.07.2023 №Ж-323/13-03-338/23 Територіальне управління ДБР розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_1 повідомлено, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62023050010001111 від 14.04.2023 за попередньою правовою кваліфікацією ч.4 ст.408 КК України за фактом можливого дезертирства військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Також згідно матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №180 солдат ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив територію зосередження підрозділу (с.Олександрівка, Краматорського р-н, Донецької області). Призупинено виплату грошового забезпечення з 26.06.2023 року та виключено з котлового забезпечення з обіду з 26.06.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.06.2023 №1395 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.07.2023 №2967 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_2 » було закріплено висновки, зроблені в ході службового розслідування, відповідно до акту службового розслідування, та зазначено, що ОСОБА_1 26.06.2023 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 та по день закінчення службового розслідування та видання цього наказу у військову частину НОМЕР_2 не повертався.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.09.2023 №255 солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу у зв'язку із відкриттям кримінального провадження.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Статтею 4 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно:
1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;
2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168) у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий пункту 1 Постанови № 168).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 за травень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів їх забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 09.10.2023 року №11113, солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 31.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 02.06.2023, з 06.06.2023 по 08.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області, населені пункти Богданівка, Бахмут.
Згідно із довідки про грошове забезпечення та відрахування від 08.10.2023 №2529 ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок за травень 2023 року 55 352, 36 грн., з них 23 888, 10 грн. щомісячне грошове забезпечення та 32 258, 06 грн. додаткової винагороди, враховуючи виконання бойових завдань 31.05.2023, тобто з розрахунку 100 000 грн. та 30 календарних днів з розрахунку 30 000 грн., виконання завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави.
Відтак, додаткова винагорода за травень 2023 року збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, позивачу виплачена, що виключає обставини бездіяльності відповідача.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 в редакції, яка діяла на час спірних відносин).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно із пунктом 15 розділу 34 Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону).
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, містив, зокрема, такі положення:
необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання (абз. 1, 2, 4, 6, 10 ст. 11);
про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (ст. 12);
із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (ст. 14);
кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16).
Відповідно до абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
У межах спірних правовідносинах заявлено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 за червень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 30000 грн. та 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів їх забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 , за червень 2023 року основного грошового забезпечення відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Під час судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 09.02.2023.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №180 солдат ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив територію зосередження підрозділу (с. Олександрівка, Краматорського р-н, Донецької області). Призупинено виплату грошового забезпечення з 26.06.2023 року та виключено з котлового забезпечення з обіду з 26.06.2023 року.
У наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 04.07.2023 №1504 підставою для невключення ОСОБА_1 до наказу на виплату додаткової винагороди в червні 2023 року зазначено самовільне залишення ним військової частини 26.06.2023.
Факт самовільного залишення позивачем військової частини 26.06.2023 не заперечується позивачем у позовній заяві. Позивачем не зазначено та не надано доказів обґрунтування поважності причин його відсутності у військовій частині 26.06.2023 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував обставин, наведених у акті службового розслідування.
Наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_2 » від 10.07.2023 №2967 не було оскаржено позивачем у передбачений законом спосіб, отже він є чинним та підлягає виконанню.
Щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 №180 "Про призупинення виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 "
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №180 солдат ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив територію зосередження підрозділу (с. Олександрівка, Краматорського р-н, Донецької області). Призупинено виплату грошового забезпечення з 26.06.2023 року та виключено з котлового забезпечення з обіду з 26.06.2023 року.
В акті службового розслідування від 07.07.2023 ВЧ НОМЕР_2 встановлено, що з 26.06.2023 по 07.07.2023 року ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин та проводять час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби по мобілізації у ЗСУ.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність дії відповідача, що полягають у призупиненні виплати грошового забезпечення позивачу саме з 26.06.2023, адже з цього часу ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину.
Доказів перебування на лікуванні з 26.06.2023 року матеріали справи не містять. Згідно медичної довідки від 28.06.2023, 23.06.2023 року пацієнт самовільно залишив медичну установу.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано, на підставі діючих наказів не включено позивача до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за червень 2023 року.
На підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко