Постанова від 07.12.2023 по справі 910/5810/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/5810/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників учасників справи

представник позивача - Саковець І. В.,

представник відповідача - Дорошенко М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за вх.№ 6669/2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023

у складі колегії суддів: Яковлєва М. Л.(головуючий), Гончарова С. А., Станіка С. Р

та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022

у складі судді Борисенко І. І.

у справі № 910/5810/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

про стягнення 29 830 131,61 грн,

На розгляд суду постало питання щодо обґрунтованості стягнення з відповідача на користь банку інфляційних нарахувань на заборгованість по кредиту та інфляційних нарахувань на відсотки за користування кредитними коштами.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини справи.

2. 04.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", позивач, банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика", відповідач, позичальник) кредитний договір №876/31/1 (далі - Кредитний договір), до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно з додатковими договорами № 1 від 29.12.2014, № 2 від 20.04.2015, № 3 від 03.08.2015.

3. Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, кредит надається з рахунку для обліку заборгованості за кредитом в безготівковому порядку на рефінансування заборгованості позичальника у розмірі 100 000 000 грн за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, укладеним між позичальником та ПАТ "Златобанк".

4. 05.11.2014, на виконання умов Кредитного договору, банком надано відповідачу кредит у розмірі 100 000 000 грн, що підтверджується заявою відповідача від 05.11.2014 на перерахунок грошових коштів з позичкового рахунку позивача, платіжним дорученням № 1 від 05.11.2014 та виписками з рахунків обліку заборгованості відповідача.

5. За умовами пункту 4.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за цим договором забезпечується іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія" (далі - ТОВ "ЛЦ "Скандинавія") загальною площею 20 908 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, та двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, площею по 2,5 га кожна, що надається в іпотеку ТОВ "ТЛК "Арктика".

6. 04.11.2014 позивач (іпотекодержатель) та відповідач (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2041 (далі Іпотечний договір).

7. Відповідно до умов Іпотечного договору, іпотекодавець у забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань згідно з Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "ЛЦ "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, розташований на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, які також передані в іпотеку.

8. У пункті 2.7 Кредитного договору вказано, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 % річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пункт 2.7.1). Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень пункту 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (пункт 2.7.3 Кредитного договору). У випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 % річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане / дотримане (пункт 2.7.4).

9. Згідно з пунктом 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

10. Положеннями пункту 3.3.1 Кредитного договору встановлено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем / поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), в тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

11. Відповідно до пункту 3.3.2 Кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

12. За твердженнями банку, відповідач, починаючи з 11.09.2015, не виконував належним чином зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, у зв'язку з чим, у останнього виникла прострочена заборгованість.

13. 10.12.2015, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, позивач на адресу відповідача направив вимогу № 55/2-06/1735-12993 про усунення порушення зобов'язань, яка була отримана останнім 30.12.2015.

14. 10.03.2016 листом № 55/2-06/340-2042 позивач звернувся до позичальника/іпотекодавця з вимогою про дострокове повернення кредиту, у якому вказав, що внаслідок невиконання відповідачем передбаченого пунктом 5.3.2 Кредитного договору обов'язку своєчасно, у визначені договором строки сплачувати плату за користування кредитом утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 09.03.2016 становить 113 059 309,41 грн та складається з: 93 333 334,34 грн строкової заборгованості за кредитом; 4 166 666,66 грн простроченої заборгованості за кредитом; 3 577 529,19 грн строкової заборгованості за процентами; 9 952 330,43 грн простроченої заборгованості за процентами; 1 342 326,62 грн пені; 90 219,61 грн 3 % річних; 147 026,56 грн інфляційних втрат; 449 877,00 грн штрафу за порушення умов Іпотечного договору. В порядку, визначеному пунктом 3.3 Кредитного договору, позивач повідомив відповідача про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цієї вимоги здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму боргу, нараховані та неоплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов Кредитного та Іпотечного договорів на загальну суму 113 059 309,41 грн, а також проценти, комісії, штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору. Вказаний лист відповідачем отримано 16.03.2016.

15. 24.05.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 31/4-12/298-5139, у якому зазначав, що станом на 23.05.2016 заборгованість відповідача перед позивачем складає 114 367 359,62 грн, у тому числі: 97 500 000 грн - прострочений кредит; 16 867 359,62 грн - прострочені проценти, нараховані за серпень 2015 року - квітень 2016 року (зі строками сплати: 10 вересня, 09 жовтня, 10 листопада, 10 грудня 2015 року, 11 січня, 10 лютого, 10 березня, 11 квітня та 10 травня 2016 року), у тому числі нараховані за квітень 2016 року у сумі 1 838 114,75 грн. та просив відповідача здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами. Зазначений лист був отриманий відповідачем 31.05.2016.

16. В серпні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 137 670 517,14 грн, розрахованої станом на 07.07.2016, що складається з: 97 500 000 грн простроченої заборгованості за кредитом; 20 534 859,62 грн заборгованості за процентами; 8 634 403,47 грн пені за несвоєчасну сплату основного боргу; 2 815 329,87 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 693 510,94 грн 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу; 219 376,37 грн 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів; 5 744 125,01 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу; 1 079 034,86 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів; 449 877,00 грн штрафу за порушення умов Іпотечного договору, та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення вказаної заборгованості (справа № 911/2798/16).

17. У вересні 2016 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 911/2798/16, у якій вказував, що станом на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн та складається з:

- простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000 грн;

- заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн;

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.;

- штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877 грн.

18. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 04.10.2016 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2798/16, для встановлення дійсної вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором, призначено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

19. Також апеляційним господарським судом встановлено, що 27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 704, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу за період з 15.03.2016 по 15.03.2017 за Кредитним договором у сумі 93 333 333,34 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

20. 27.03.2017 приватним нотаріусом Малим О. С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 705, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 по 15.03.2017 за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500 грн), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

21. 05.04.2017 та 07.04.2017 вказані виконавчі написи позивачем було пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ДВС) та, з огляду на вказане, державний виконавець Відділу ДВС Назаровець А. Т. відкрив виконавчі провадження №5373102 (07.04.2017) з виконання виконавчого напису № 705 та № 53995297 з виконання виконавчого напису № 704 (22.05.2017), які 22.05.2017 були об'єднанні у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.

22. У виконавчому провадженні №5373102 з виконання виконавчого напису № 705 проводилась реалізація предмету іпотеки за Іпотечним договором, проведення електронних торгів було призначено на 22.05.2017, однак такі торги не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.

23. Крім того, як встановив апеляційний господарський суд, 22.05.2017:

- заявами № 55/2-09/804/10465/2017-00/вих та № 55/2-09/805/10466/2017-00/вих від 22.05.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. з проханням вчинити виконавчі написи на Кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника на користь банку основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.05.2016 по 22.05.2017 (включно) в розмірі 22 313 873,24 грн;

- приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 779, відповідно до якого запропоновано стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000 грн та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису - 120 000 грн. Визначено строк, за який провадиться стягнення, - з 22.05.2016 по 22.05.2017;

- приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 780, відповідно до якого запропоновано стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, в сумі 85 000 грн. Визначено строк за який провадиться стягнення - з 22.05.2016 по 22.05.2017.

24. 23.05.2017 Відділом ДВС відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з виконання виконавчих написів № 779 та № 780, які об'єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.

25. 23.05.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень видано акт № НОМЕР_3/24 про реалізацію предмета іпотеки, у якому зазначено, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, до складу якого входить:

- виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання виконавчого напису № 705;

- виконавче провадження № 53995297 з виконання виконавчого напису № 704;

- виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 780;

- виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису № 779,

26. Предмет іпотеки за Іпотечним договором не було реалізовано, оскільки електронні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

27. 23.05.2017 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС із заявою №55/2-09/812/10559/2017-00/вих про придбання предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, в якій зазначив, що станом на 23.05.2017 розмір вимог позивача до відповідача за Кредитним договором складає 198 583 782,56 грн, у тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом 97 500 000 грн;

- заборгованість за процентами 40 532 876,70 грн;

- сума пені 22 365 254,91 грн;

- сума 3% річних 4 260 135 грн;

- інфляційні втрати 22 728 278,35 грн;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.1 Іпотечного договору 899 754 грн;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.6 Кредитного договору 487 50 грн;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.3. Іпотечного договору 59 983,60 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.5. Кредитного договору 9 750 000 грн.

28. 23.05.2017 року державний виконавець Відділу ДВС видав акт про реалізацію предмета іпотеки.

29. 24.05.2017 були видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки.

30. 16.06.2017 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчих проваджень НОМЕР_4, НОМЕР_6 та стягнення з боржника виконавчого збору у сумі: 9 333 333,33 грн і 6 077 903,25 грн.

31. Апеляційним господарським судом також встановлено, що з матеріалів справи та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що правовідносини сторін з приводу виконання Кредитного договору та Іпотечного договору були предметом судових розглядів у наступних справах.

32. Справа № 911/2798/16 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "ТЛК "Арктика", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Златобанк" про стягнення 137 670 517,14 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "Компанія пінгвін плюс" до ТОВ "ТЛК "Арктика", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на майно, за участю Генеральної прокуратури України.

32.1 Предметом первісного позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором розмір якої станом на 08.09.2016 становить 145 080 487,50 грн та складається з:

- простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000 грн

- заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн;

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.;

- штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877 грн.,

- та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

32.2 Судовими рішеннями у вказаній справи (рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та постанова Верховного Суду від 03.04.2018) провадження у справі за первісним позовом припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

32.3 Суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, виходили з того, що:

- за час вирішення даного спору позивачем у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок погашення заявленої у справі заборгованості відповідача за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами;

- матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується припинення правовідносин сторін за Кредитним договором внаслідок набуття останнім права власності на спірний предмет іпотеки в рахунок погашення спірної заборгованості, тобто предмет спору перестав існувати під час судового розгляду.

32.4 При розгляді справи № 911/2798/16 судами встановлено, що в ході розгляду справи між сторонами виникли спірні питання щодо дійсної ринкової вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором (відповідач послався на те, що станом на листопад 2014 року сторони в Іпотечному договорі визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 331 374 000 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 25 568 981,49 долара США), в той час як з наданих позивачем до матеріалів справи звітів суб'єктів оціночної діяльності вбачається, що станом на 18.05.2016 вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором становила 123 886 000 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 4 902 493,08 долара США), а станом на вересень 2016 року - 146 129 500 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 5 442 439,48 долара США)) та, з огляду на вказане, у справі було призначено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предметів іпотеки за Іпотечним договором, проведення яких доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України".

32.5 Відповідно до Висновку, складеного судовим експертом Кушніром В.В., ринкова вартість

- земельної ділянки, загальною площею 2,4879 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16 474 055,00 грн.;

- земельної ділянки, загальною площею 2,4873 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16470 082,00 грн.;

- об'єкта нерухомості - рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для TOB "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, до складу якого входять: адміністративний комплекс, літера "А", загальною площею 1 237,2 м2; рибний ярмарок, літера "Б", загальною площею 2 983 м2; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера "В", загальною площею 16 522,2 м2; насосна підстанція, літера "Г", загальною площею 37,5 м2; механічна майстерня, літера "Д", загальною площею 128,7 м2, що розташований на земельних ділянках загальною площею 2,4879 га та 2,4873 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастрові номери земельних ділянок 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала, з урахуванням описки, 306 505 020 грн. Відтак, з урахуванням виправленої судовим експертом допущеної описки, загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 339 449 157 грн.

32.6 Судами було відхилено посилання позивача на невідповідність вартості, встановленої у Висновку вартості спірного майна, визначеній в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 згідно з звітом про незалежну оцінку вартості майна від 18.04.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт", за яким вартість майна становить 172 653 000 грн та на те, що саме від такої суми слід виходити при визначенні дійсної ринкової вартості спірного майна, та, з вказаного приводу зазначено, що визначення вартості набуття іпотекодержателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися на підставі встановленої Висновком вартості, загальний розмір якої (з урахуванням виправленої оцінювачем описки) становить 339 449 157 грн.

33. Справа № 910/10059/17 за позовом Tactical Business LLP до ПАТ "Державний ощадний банк України", третя особа ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення 124 329 937 грн; за зустрічним позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до 1) ТОВ "ТЛК "Арктика", 2) Tactical Business LLP, третя особа ПАТ "Златобанк" про визнання правочину недійсним та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "ТЛК "Арктика" до ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 91 200 795,66 грн, за участі Генеральної прокуратури України

33.1 Предметом первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору були вимоги про стягнення з відповідача, як особи, яка набула право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором, перевищення 90% вартості такого майна над розміром забезпечених ним вимог, який (обов'язок) виник в силу приписів ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

33.2 Tactical Business LLP зазначило про те, що право на отримання вказаної суми було набуто за укладеним з ТОВ "ТЛК "Арктика" договором про відступлення права вимоги від 26.05.2017.

33.3 Предметом зустрічного позову були вимоги про визнання недійсним вищезгаданого договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017.

33.4 ТОВ "ТЛК "Арктика", як особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернулася з позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення з обґрунтуванням того, що оскільки останнє не визнає договір відступлення прав вимоги від 26.05.2017, обов'язок виплатити спірну суму існує у ПАТ "Державний ощадний банк України" саме перед ТОВ "ТЛК "Арктика".

33.5 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в задоволенні позову третьої особи 1 відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 скасовано в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 залишено без змін.

33.6 Постановою Верховного Суду від 06.03.2019:

- прийнято відмову ПАТ "Державний ощадний банк України" від зустрічного позову, визнано нечинними частково рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 в частині зустрічного позову про визнання правочину недійсним та закрито провадження у справі в цій частині;

- касаційну скаргу ТОВ "ТЛК "Арктика" про оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 в частині відмови в задоволенні первісного позову - залишено без задоволення, а постанову в цій частині - без змін.

33.7 Відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом та позовом третьої особи, суди виходили з наступного:

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відбулось в порядку, встановленому ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку";

- обов'язок іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, передбачених у статті 37 Закону України "Про іпотеку", виникає у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Тобто, такий обов'язок ґрунтується на договірному характері правовідносин сторін щодо передачі предмета іпотеки у власність іпотеко держателю;

- у випадку ж реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за виконавчим написом нотаріуса, яка проводиться у межах процедури виконавчого провадження і має примусовий характер в силу норм Закону, повноваження з реалізації (відчуження) предмета іпотеки здійснює виконавець, а питання визначення ціни та здійснення оплати за реалізований предмет іпотеки врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, ст. 61 цього закону. Норми ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не поширюються на правовідносини, врегульовані статтею 49 цього Закону;

- отже, оскільки ПАТ "Державний ощадний банк України" набув право власності на предмет іпотеки не в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку", а в порядку його реалізації, визначеному ст.ст. 41, 49 Закону України "Про іпотеку", і перераховані стягувачем в порядку ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" кошти в подальшому розподіляються у відповідності до ст.ст. 45, 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування аналогії закону у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), оскільки таке застосування суперечить статті 8 ЦК України.

33.8 При цьому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 зазначено, що правова оцінка Верховного Суду в постанові від 03.04.2018 у справі №911/2798/16 щодо ринкової вартості спірного майна, визначеної за результатами судової експертизи в межах вказаної справи, не може вважатись обов'язковою для розгляду спору за первісними позовними вимогами в межах даної справи, оскільки за результатами розгляду первісного позову в справі №911/2798/16 (стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України(в редакції, чинній до 15.12.2017), а, припиняючи провадження у справі, суд не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

34. Справа № 910/6097/17 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до ПАТ "Державний ощадний банк України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О. С. про визнання виконавчого напису нотаріуса № 705 таким, що не підлягає виконанню.

34.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 позов задоволений повністю, визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 29.04.2020, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

34.2 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що (1) листом від 10.03.2015 №55/2-06/340-2042 (отриманий позивачем 16.03.2016) банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 16.03.2017 приватний нотаріус повідомив іншого іпотекодержателя - ПАТ "Златобанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки; (2) рішення господарського суду від 08.02.2017 у справі №910/11969/16 не набрало законної сили внаслідок своєчасного його оскарження в апеляційному порядку, що вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, а отже правомірність іпотечного договору презюмується; (3) за результатами розгляду спору у справі №911/2798/16 провадження у ній припинено за відсутністю предмета спору внаслідок набуття банком права власності на предмет іпотеки, а зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що розмір заявленої банком до стягнення суми кредитної заборгованості боржником не оспорювався; (4) провадження у справах № 910/5810/17 та №910/6069/17 порушено вже після вчинення виконавчого напису, тому місцевий господарський суд послався на них безпідставно.

34.3 Суд касаційної інстанції зазначив про те, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису.

35. Справа № 826/7243/17 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, скасування постанов.

35.1 Предметом розгляду у вказаній справі є позовні вимоги про:

- визнання протиправної бездіяльності головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровця Андрія Тарасовича при примусовому виконанні виконавчих написів №704 та № 705, у межах виконавчих проваджень НОМЕР_6 та НОМЕР_4, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадження НОМЕР_3, яка полягає у не направленні на адресу боржника документів виконавчих проваджень (у тому числі прийнятих в його межах постанов);

- визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровця Андрія Тарасовича, які вчинені у межах виконавчого провадження НОМЕР_6, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах предмета іпотеки за Іпотечним договором;

- визнання протиправними та скасування постанови Відділу ДВС, які винесені у межах виконавчих проваджень НОМЕР_6, НОМЕР_4, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадження НОМЕР_3, після їх відкриття (у тому числі постанову від 13.04.2017 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, постанови від 16.06.2017 про закінчення виконавчих проваджень та постанови від 16.06.2017 про стягнення виконавчого збору).

35.2 В обґрунтування позову ТОВ "ТЛК "Арктика" зазначало, що:

- у квітні-червні 2017 року Товариство мало статус боржника у виконавчих провадженнях НОМЕР_6, НОМЕР_4, які були об'єднані у зведене провадження НОМЕР_3, стосовно примусового виконання виконавчих написів нотаріусів про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте державний виконавець не повідомив їм про жодну з виконавчих дій (відкриття провадження; проведення опису та арешту предмету іпотеки; призначення суб'єкта оціночної діяльності; повідомлення про визначену вартість арештованого майна; передачу цього майна на реалізацію);

- державний виконавець направив постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_6 від 07.04.2017, НОМЕР_4 від 22.05.2017 не на юридичну адресу боржника, що у місті Києві на вулиці Олени Теліги, 41, а на адресу місцезнаходження його майна, що на вулиці Чорновола, 46А, у селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Внаслідок цього постанови повернулися державному виконавцю без їхнього вручення боржнику;

- внаслідок бездіяльності з боку державного виконавця ТОВ "ТЛК "Арктика" не було обізнане про відкриття виконавчого провадження й хід виконавчих дій. На його думку, це свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідача в частині належного повідомлення учасника виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій. Стверджувало, що державний виконавець грубо знехтував обов'язками, які були покладені на нього приписами статті 19 Конституції України та статей 2, 18, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження";

- у результаті не направлення документів виконавчих проваджень ТОВ "ТЛК "Арктика" було необізнане про здійснення виконавчих дій з проведення оцінки його майна та передачі такого на електронні торги, що трактує як свідчення грубого порушення державним виконавцем вимог статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження". Запевняв, що внаслідок цих торгів АТ "Ощадбанк" набуло у власність іпотечне майно з істотно заниженою ціною.

35.3 Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов був залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

35.4 08.11.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу ТОВ "ТЛК "Арктика" та скасував наведені судові рішення, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

35.5 Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

35.6 Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 та ухвалено нову постанову якою адміністративний позов задоволено.

35.7 При розгляді вказаної справи судом касаційної інстанції встановлено наступне:

- видача виконавчого напису нотаріуса на підставі задавненого договору; відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження ідентифікатору доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; отримання доказів про невручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження; відсутність підтвердження про доставлення йому решти документів; сплив тривалого часу й вчинення вагомих виконавчих дій з моменту останнього ознайомлення боржника з матеріалами виконавчого провадження - у сукупності були фактами й обставинами, які ставили під сумнів правильність відомостей про адресу місцезнаходження боржника - юридичної особи та своєю чергою вимагали від державного виконавця здійснення заходів щодо їхньої перевірки, однак згідно з обставинами справи державний виконавець не надав уваги цим факторам та надсилав документи виконавчого провадження суто на адресу, яка була вказана у виконавчих документах, тобто буквально трактуючи статтю 28 Закону України "Про виконавче провадження";

- за наявності наведених обставин державний виконавець повинен був звернути увагу на факт відсутності доказів доведення до відома боржника інформації про стан й перебіг виконавчого провадження, а нездійснення державним виконавцем юридично значущих і обов'язкових дій на користь боржника, які на підставі закону віднесені до його компетенції, були об'єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є проявом пасивної поведінки, тобто бездіяльності;

- доводи скаржника про те, що державним виконавцем не були використані повною мірою повноваження, надані йому Законом України "Про виконавче провадження", що призвело до протиправної бездіяльності та по суті унеможливило належне інформування боржника про стан та перебіг виконавчого провадження, є обґрунтованими, а відтак позовну вимогу про визнання бездіяльності протиправною належить задовольнити;

- крім цього, вказана бездіяльність державного виконавця звела нанівець справедливість виконавчого провадження та вплинула на правомірність його дій і рішень в цілому. Тому похідним від цього висновку є питання обґрунтованості дій державного виконавця, які вчинені у межах виконавчого провадження НОМЕР_6, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного боржнику майна;

- обставини справи свідчать про те, що протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до невиправданого позбавлення права боржника на участь у визначенні вартості його майна, що передбачене, зокрема, статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження";

- нерозсудливість й необґрунтоване вчинення виконавчих дій і прийняття рішень, які до того ж мали ознаки підвищеної інтенсивності й форсованості, призвели по суті до усунення боржника від участі у цій процедурі, позбавлення його процесуальних прав та гарантій та, як наслідок, до протиправної передачі належного йому майна на реалізацію, а відтак позовна вимога про визнання цих дій державного виконавця протиправними є обґрунтованою і її також належить задовольнити;

- зрештою протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до несправедливості виконавчого провадження як такого та своєю чергою тягнуть за собою протиправність всіх постанов, які були винесені у межах виконавчих проваджень НОМЕР_6, НОМЕР_4, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадження НОМЕР_3, після їх відкриття.

36. Справа № 910/10374/17 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до АТ "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Оксана Віталіївна, Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Якіменко Олена Анатоліївна про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

36.1 Предметом розгляду у вказаній справі були позовні вимоги про визнання виконавчих написів №779 та №780, такими, що не підлягають виконанню.

36.2 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 позов задоволено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення - про відмову в позові.

36.3 Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 залишено без змін.

36.4 У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 зазначено про те, що вчиняючи 22.05.2017 виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 № 23, що дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів.

37. Справа № 910/15190/20 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до 1) АТ "Державний ощадний банк України", 2) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішення департаменту Державної виконавчої служби та 3) Державного підприємства "Сетам" про визнання акта та свідоцтва недійсними.

37.1 Предметом розгляду у вказаній справі є позовні вимоги про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки НОМЕР_3/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017 (згідно з вказаними документами АТ "Державний ощадний банк України" набув право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором - примітка суду).

37.2 Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 позов задоволений повністю.

37.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2023, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

37.4 У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 викладено наступне:

- оскаржуючи в межах даного судового провадження правомірність набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на іпотечне майно, ТОВ "ТЛК "Арктика" стверджує про порушення державним виконавцем та відповідачем 1 вимог ч. 8 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" зазначаючи про те, що реальна ринкова вартість реалізованого у межах виконавчого провадження заставного майна перевищувала розмір заставних вимог АТ "Державний ощадний банк України". Порушення своїх прав ТОВ "ТЛК "Арктика" убачає в недоотриманні залишку коштів, які мали бути повернуті йому у разі перерахування АТ "Державний ощадний банк України" відповідної різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь АТ "Державний ощадний банк України";

- у підтвердження доводів щодо розміру ринкової вартості майна ТОВ "ТЛК "Арктика" посилається на висновок проведеної у межах справи №911/2798/16 судової експертизи, відповідно до якої вартість іпотечного майна становить 339 449 157 грн, тоді як складений в межах виконавчого провадження звіт про оцінку не визначає реальної вартості майна, оскільки проведений з порушенням стандартів оцінки. Щодо розміру забезпечених вимог АТ "Державний ощадний банк України", то здійснений ним розрахунок грошових вимог є помилковим та розмір вимог за виконавчими написами №704, №705, №779, №780 не відповідає дійсному розміру заборгованості позивача за Кредитним договором, з урахуванням також обставини визнання за судовим рішенням у справі №910/10374/17 виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню;

- відхиляючи наведені доводи позивача та констатуючи дотримання відповідачами вимог ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" та ч. 8 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний суд зазначив, що ринкова вартість іпотечного майна (172 563 000 грн) правомірно визначена державним виконавцем на підставі проведеної у межах виконавчого провадження експертної оцінки майна, що узгоджується з вимогами статті 57, 61 Закону України " Про виконавче провадження", тоді як розмір забезпечених вимог згідно з нормами ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" був визначений виконавцем на підставі заяви АТ "Державний ощадний банк України" про придбання предмета іпотеки (198 583 782,56 грн.);

37.5 Верховний Суд зазначив про те, що:

1) апеляційним судом спростовано доводи позивача про невідповідність визначеної державним виконавцем початкової вартості майна його реальній ринковій вартості, які по суті ґрунтуються не незгоді позивача з висновком звіту №039/17 від 18.04.2017 про незалежну оцінку нерухомого майна, оскільки вказаний звіт про незалежну оцінку є чинним;

2) вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку" у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 923/971/19 дійшла висновку, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним виконавцем, норми статті 61 Закону України "Про виконавче провадження» є загальними відносно до норм статті 49 Закону України "Про іпотеку", якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки;

3) отже, правовим наслідком реалізації іпотекодержателем свого права, передбаченого статтею 49 Закону України "Про іпотеку", є не продаж йому нереалізованого на торгах предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. При цьому положення ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" передбачають задоволення за рахунок іпотечного майна усіх забезпечених іпотекою вимог кредитора, не обмежуючи їх виключно розміром коштів, які підлягають стягненню за виконавчим документом;

4) апеляційний суд установив, що заявою від 23.05.2017 АТ "Державний ощадний банк України" у межах десятиденного строку звернувся до державного виконавця про залишення за собою майна боржника, на яке зверталося стягнення, здійснивши розрахунок розміру своїх забезпечених вимог в сумі 198 583 782,56 грн, що стало підставою для складення державним виконавцем спірного Акту за наслідком оголошення публічних торгів зі звернення стягнення на це майно у виконавчому провадженні такими, що не відбулися за відсутності учасників.

38. Справа № 910/570/21 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до АТ "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису нотаріуса № 705 таким, що не підлягає виконанню.

38.1 Вказаним написом запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 по 15.03.2017 за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500 грн), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором - примітка суду) таким, що не підлягає виконанню.

38.2 25.05.2021 рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено повністю.

38.3 18.08.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/570/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

38.4 30.06.2022 постановою Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 скасовано, справу № 910/570/21 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

38.5 21.12.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.05.2023, рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

38.6 Причиною спору у цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а підставою позову є відсутність, на думку позивача, заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед АТ "Ощадбанк", в рахунок погашення якої було вчинено оскаржуваний виконавчий напис № 705.

38.7 Верховний Суд, направляючи справи на новий розгляд, зазначив, зокрема, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід:

1) достеменно установити строк (термін) виконання зобов'язань сторін, а також установити з урахуванням умов Кредитного договору та вимог цивільного законодавства наявність/відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, та з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі 910/17048/17;

2) перевірити та установити відмінність/тотожність сторін спору, предмета та підстав позову у справі № 910/6097/17 (за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до АТ "Ощадбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса №705 таким, що не підлягає виконанню) та справі № 910/570/21.

38.8 Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду, зазначив, зокрема, про те, що виходячи із принципу свободи договору, умови кредитного договору фактично свідчать про те, що сторони погодили право банку нарахувати, та обов'язок позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Сторонами кредитного договору, за їх власною згодою визначено порядок встановлення останнього дня фактичного користування кредитними коштами.

38.9 Судом апеляційної інстанції встановлено, що прострочена заборгованість ТОВ "ТЛК "Арктика" перед АТ "Ощадбанк" за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 до 15.03.2017 за Кредитним договором складає - 60 779 032,54 грн, з яких:

- прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн;

- загальна сума пені - 20 046 605,78 грн;

- загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн;

- загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн;

- сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487 500 грн.

38.10 Колегією апеляційного господарського суду арифметично перевірено зазначений розрахунок заборгованості (власних розрахунків щодо заборгованості позивач не навів) та вказано, про те, що сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено наявність зазначеної заборгованості, строк оплати якої настав, станом на день вчинення виконавчого напису нотаріуса №705 від 27.03.2017.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача

39. У квітні 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення простроченої заборгованості за процентами в сумі 11 099 863,01 грн, пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 2 752 299,64 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 784 205,34 грн, 3 %: річних несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 624 262,86 грн, 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 491 176,14 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 9 185 469,61 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2 405 355,01 грн, штрафу в сумі 485 500 грн (п. 7.2.6 кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014).

40. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з огляду на невиконання вимоги про дострокове повернення кредиту в серпні 2016 року, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача (справа № 911/2798/16) про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі 137 670 517,14 грн, розрахованої станом на 07.07.2016, а в подальшому подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн. Оскільки станом на 30.03.2017 рішення у справі № 911/2798/16 не прийнято у відповідача утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором № 876/31/1 від 04.11.2014 за період з 08.09.2019 по 29.03.2017, яка і заявлена до стягнення у цій справі № 910/5810/17.

41. 06.10.2017 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну підстав позову в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені для задоволення вимог за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 за рахунок заставного майна в сумі 1 297 000 грн (витрати за вчинення виконавчих написів, витрати за проведення оцінки майна та витрати за отримання свідоцтв про право власності).

42. 24.10.2019 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3 283 104,91 грн та інфляційні втрати в сумі 22 728 278,35 грн.

43. 10.12.2019 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 19 378 259,50 грн. Згідно з розрахунком заявлена до стягнення сума складається з:

- інфляційних втрат в сумі 7 419 279,91 грн нарахованих за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року від сум процентів нарахованих з 11.08.2015 по 30.04.2017;

- інфляційних втрат в сумі 15 308 998,42 грн нарахованих за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року від сум простроченого кредиту.

44. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що: дострокова вимога про повернення кредиту зумовила зміну строку дії спірного договору з 13.04.2016, а тому подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим, адже відповідне зобов'язання було змінено, а кредитний договір припинився; позивачем не наведено обґрунтування щодо вимог про стягнення штрафу; після звернення позивача до суду з цим позовом ним в позасудовому порядку було звернуто стягнення на предмет іпотеки за укладеним між сторонами для забезпечення виконання за спірним кредитним договором іпотечним договором № 876/31/1-3 від 04.11.2014 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; позивач неодноразово змінював позовні вимоги, що свідчить про невизначеність позивача щодо власних позовних вимог та про зловживання своїми правами.

45. Відповідачем також у відзиві зроблено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

46. 22.12.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

47. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення банку про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії договору з відповідної дати (в даному конкретному випадку 13.04.2016), у зв'язку з чим подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим та неправомірним, зважаючи, що відповідне зобов'язання було змінено і кредитний договір припинився. З огляду на відсутність законних підстав нарахування таких відсотків після 13.04.2016 вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими в частині стягнення інфляційної складової у період після 13.04.2016 (з 14.04.2016).

48. Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції вказав, що заявлені первісно в межах даної справи вимоги про стягнення інфляційних втрат стосувалися таких сум виключно за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року. Із доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.2019 розрахунку вбачається, що банк заявляє до стягнення інфляційні втрати, що нараховані з серпня 2015 року (в частині процентів) та з лютого 2016 року (в частині кредиту) по квітень 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права з пропущенням без поважних причин строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, отже правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної складової у період з серпня 2015 по 13.04.2016 відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

49. 12.09.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 залишено без змін.

50. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наявність рішення банку про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії Кредитного договору, оскільки сторони погодили право позивача нарахувати, та обов'язок відповідача сплатити проценти за користування кредитними коштами методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

51. При перевірці виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, який ним було додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог колегія суддів встановила, що визначений позивачем розмір інфляційних втрат хоча і виконаний з помилками, проте при перерахунку суми інфляційних втрат, проведеного виходячи з дійсного розміру заборгованості у визначені позивачем періоди, сума інфляційних втрат виявилась більшою, ніж визначена позивачем.

52. Суд апеляційної інстанції вказав, що для задоволення позовних вимог у цій справі позивач має довести розмір всієї наявної у відповідача станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки заборгованості, тобто і розмір 3 % річних, пені, проте матеріали справи не містять будь-яких розрахунків вказаних вимог, адже позивач фактично лише визначає суму нарахованих ним відповідачу 3 % річних та пені, проте не наводить розрахунку вказаних сум, що позбавляє суд можливості встановити обґрунтованість тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості саме у визначені позивачем сумі.

53. Апеляційний господарський суд зауважив, що суду надано право перевірити розрахунки позивача та, у випадку виявлення у таких розрахунках помилок, - здійснити власний розрахунок виходячи з розмірів простроченої заборгованості та періоду за який позивач проводить відповідні нарахування, проте, суд не наділений правом виконати за позивача такий розрахунок та самостійно визначити періоди прострочення.

54. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки відповідач мав перед позивачем зобов'язання щодо сплати кредиту в сумі 97 500 000 грн, відсотків в сумі 39 128 013,70 грн та інфляційних втрат в сумі 22 728 278,33 грн, що разом становить 159 356 292,03 грн, тобто суму, меншу за вартість предмета іпотеки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справи.

55. Апеляційний господарський суд також вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строків позовної давності, з огляду на те, що у п. 9.1 Кредитного договору сторонами погоджено збільшення строків позовної давності до 10 років для всіх грошових вимог позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

56. 02.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України", в якій скаржник просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення 19 378 259, 50 грн у повному обсязі.

57. Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 75 ГПК України щодо преюдиціального значення обставин справи, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили та порушення принципу res judicata та неврахування висновку Верховного Суду у постанові від 04.10.2022 у справі № 902/34/21. Банк вказує, що судовими у справах №910/10059/17, № 910/15190/20 підтверджено правомірність визначеної Банком заборгованості за Кредитним договором у розмірі 198 583 782,56 грн, яка включала втрати Банку від інфляції у розмірі 22 728 278,35 грн, стягнення 19 378 259,50 грн. з яких як непогашених було предметом розгляду у даній справі, а також і заборгованість за кредитом, процентами, пені, 3%, штрафам, нарахування яких суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи повторно переглядав, однак з урахуванням обставин, встановлених у справі № 910/10059/17, № 910/15190/20, № 910/570/21 не повинен був цього робити.

58. На думку скаржника, висновки апеляційного суду у даній справі № 910/5810/17 є суперечливими та не відповідають обставинам, які мають преюдиційне значення, встановленим у справах № 910/15190/20, № 910/10059/17 та № 910/570/21.

59. Також за доводом скаржника, судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України та не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо необхідності дотримання добросовісності поведінки учасника цивільних відносин і заборони їх суперечливої поведінки, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/7013/20, від 27.09.2022 у справі № 910/6820/20.

60. Банк доводить, що дії ТОВ "ТЛК "Арктика", яке під час розгляду справи № 910/10059/17 не заперечувало суму забезпеченої вимоги у розмірі 198 583782,56 грн, яка вказана Банком у розрахунку, а у межах даного спору поклало в якості одного з обґрунтувань позовних вимог доводи про невідповідність суми боргу у розмірі 198 583 782,56 грн дійсному розміру заборгованості за Кредитним договором, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

61. Також банк стверджує, що, якщо суд не погоджується із сумою заборгованості, то навести відповідний розрахунок заборгованості є процесуальним обов'язком суду та посилається на постанову від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Великої Палати Верховного Суду.

62. АТ "Державний ощадний банк" також стверджує, що дійшовши висновку, що Банк не довів правомірність нарахування штрафів оскільки не надав докази невиконання / несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за Іпотечним та Кредитним договором, суд апеляційної інстанції переклав на позивача обов'язок доказати певний факт в умовах, коли такий обов'язок об'єктивно спроможна виконати лише інша сторона та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.06.2018 у справі №910/19473/17.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

63. 04.12.2023 від ТОВ "ТЛК "Арктика" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

64. Відповідач вважає, що судові рішення у справах № 910/570/21 № 910/10059/17 неможливо вважати такими, які дійсно встановлюють суму заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед АТ "Ощадбанк", в той час, як власне в межах даної справи № 910/5810/17 позивачем фактично не доведено розмір заборгованості та правильність власних розрахунків, адже як доказ існування саме вказаної по тексту відповідної позовної заяви суми заборгованості, банком запропоновано власний розрахунок, а не чинні первинні документи.

65. Відповідач також наголошує на безпідставності твердження позивача про наявність суперечливої поведінки відповідача.

66. На думку ТОВ "ТЛК "Арктика", наразі все ще жодним судовим рішенням належним чином не підтверджено суму заборгованості перед банком.

67. Відповідач вказує, що встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №910/10374/17 та залишений без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 правовий порядок перебігу правовідносин між позивачем та відповідачем відносно заборгованості за Кредитним договором після дострокової вимоги банку щодо повернення всієї суми заборгованості шляхом формування висновку про припинення права банку нараховувати, а відтак, і обов'язку ТОВ "ТЛК "Арктика" оплачувати, проценти та штрафні санкції після відповідної дати (13 квітня 2016 року).

68. Крім того, відповідач зауважує, що мало місце набуття АТ "Ощадбанк" у власність предмету іпотеки виходячи із його вартості, що не відповідала дійсній ринковій вартості такого майна. Наголошує, що після зарахування вартості майна в рахунок погашення вимог банку виникає різниця у розмірі 200 161 518,95 грн на користь відповідача, а тому вести мову про якийсь залишок заборгованості перед банком після зарахування неможливо.

69. Відповідач вважає, що банком взагалі не підтверджено власні позовні вимоги належними та допустимими доказами

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

70. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

71. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості стягнення з відповідача на користь банку інфляційних нарахувань на заборгованість по кредиту та інфляційних нарахувань на відсотки за користування кредитними коштами.

72. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2014 між Банком та ТОВ "ТЛК "Арктика" (позичальник) було укладено кредитний договір, на виконання якого позивачем відповідачу було видано кредит в сумі 100 000 000 грн.

73. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 04.11.2014 Банк (іпотекодержатель) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 876/31/1-3, відповідно до умов якого іпотекодавець у забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань згідно з Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "ЛЦ "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, розташований на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, які також передані в іпотеку.

74. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач, користуючись наданим йому п. 3.3.1 Кредитного договору правом, звернувся до відповідача вимогою про дострокове повернення кредиту (лист від 10.03.2016 № 55/2-06/340-2042), яку відповідач, відповідно до п. 3.3.2 вказаного договору був зобов'язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту її вручення виконати. Проте, як встановлено судами, зазначену вимогу позичальником не виконано.

75. Апеляційним господарським судом встановлено, що в серпні 2016 року Банк звернувся до Господарського суду Київської області (справа № 911/2798/16) з позовом до ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, у якому, з урахуванням уточнень визначив, що станом на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн та складається з: простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000 грн; заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн; пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн; штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877 грн.

76. Оскільки станом на 30.03.2017 рішення у вищезгаданій справі № 911/2798/16 не було прийнято, Банк звернувся із позовом у цій справі № 910/5810/17 та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (10.12.2019), просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 7 419 279,91 грн, нараховані за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року від сум процентів нарахованих з 11.08.2015 по 30.04.2017 та інфляційні втрати в сумі 15 308 998,42 грн, нараховані за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року від сум простроченого кредиту.

77. Водночас, як встановив апеляційний господарський суд, поряд із стягненням заборгованості за Кредитним договором та зверненням стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в судовому порядку, позивач вчинив дії для звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в позасудовому порядку.

78. Так, Банк скористався наданим йому п. 6.2.2 Іпотечного договору правом на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та 27.03.2027 були вчинені виконавчий напис № 704 (щодо основного боргу за Кредитним) та № 705 (щодо простроченої заборгованості за процентами, пенею, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу).

79. Вказані виконавчі написи позивачем було пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відкрито виконавче провадження, в якому проводилась реалізація предмету іпотеки за Іпотечним договором.

80. Оскільки торги не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів, 23.05.2017 Банк звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС із заявою про придбання предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, в якій зазначив, що станом на 23.05.2017 розмір вимог позивача до відповідача за Кредитним договором складає 198 583 782,56 грн.

81. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.05.2017 державний виконавець Відділу ДВС видав акт про реалізацію предмета іпотеки, а 24.05.2017 були видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки.

82. Вирішуючи заявлений позов у цій справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року від сум процентів нарахованих та інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року від сум простроченого кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлення інфляційних втрат на суму процентів, у зв'язку зі зміною строку кредитного договору, що зумовлена рішенням Банку про дострокове повернення кредиту. Також суд першої інстанції дійшов висновку про сплив строку позовної давності, про що відповідачем зроблено відповідну заяву.

83. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак з інших мотивів.

84. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав про правомірність нарахування Банком процентів за користування кредитом після вимоги про дострокове повернення кредиту.

85. Суд апеляційної інстанції вказав, що для задоволення позовних вимог у цій справі позивач має довести розмір всієї наявної у відповідача станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки заборгованості, тобто і розмір 3 % річних, пені, проте матеріали справи не містять будь-яких розрахунків вказаних вимог, а суд не наділений правом виконати за позивача такий розрахунок та самостійно визначити періоди прострочення.

86. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки відповідач мав перед позивачем зобов'язання щодо сплати кредиту в сумі 97 500 000 грн, відсотків в сумі 39 128 013,70 грн та інфляційних втрат в сумі 22 728 278,33 грн, що разом становить 159 356 292,03 грн, тобто суму, меншу за вартість предмета іпотеки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справи. Разом з тим, судом апеляційної інстанції визнано помилковим висновок місцевого господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності, з огляду на збільшення у п. 9.1 Кредитного договору сторонами строків позовної давності до 10 років для всіх грошових вимог позивача.

87. Верховний Суд вважає передчасними висновки, що їх дійшли суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, з огляду на наступне.

88. Зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що до прийняття рішення у справі № 911/2798/16 про стягнення заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в судовому порядку, позивач вчинив дії для звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

89. Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

90. На забезпечення цих зобов'язань боржник або інша особа може надати а банк прийняти забезпечення у вигляді застави, поручительства або в іншому вигляді.

91. Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

92. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

93. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

94. Слід звернути увагу на висновок, викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, де зазначено, що частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

95. Отже, Банк скористався наданим йому позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та 24.05.2017 отримав свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки.

96. При чому, як встановлено судом апеляційної інстанції, дійсність акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017, згідно з яким Банк набув право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором, була предметом розгляду у судовій справі № 910/15190/20 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2023, було прийнято рішення про відмову в позові.

97. Водночас, у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 910/15190/20 Верховний Суд звернув увагу, що правовим наслідком реалізації іпотекодержателем свого права, передбаченого статтею 49 Закону України "Про іпотеку", є не продаж йому нереалізованого на торгах предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. При цьому положення ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" передбачають задоволення за рахунок іпотечного майна усіх забезпечених іпотекою вимог кредитора, не обмежуючи їх виключно розміром коштів, які підлягають стягненню за виконавчим документом.

98. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21, пункти 8.14, 8.15) звернула увагу на те, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

99. Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/36873/18 також дійшла висновку, що частина третя статті 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України "Про іпотеку", так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки. Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов'язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов'язання та вартістю предмета іпотеки (п. 8.19, 8.20).

100. У постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що водночас у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами чи їх сукупністю (зокрема, іпотекою, заставою рухомого майна, майнових права, порукою) основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог (пункти 98-100). Наведені висновки також були підтримані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20.

101. З оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевим господарським судом обставини щодо забезпечення виконання кредитного договору іпотекою та звернення Банком стягнення на предмет іпотеки, як і оцінка таких обставин, не були взагалі встановлені та залишені поза увагою.

102. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, фактично зосередився на розмірі та правомірності нарахованої Банком заборгованості відповідача за кредитним договором (включаючи штрафи, пені, 3% річних тощо) та вартості предмету іпотеки та залишив поза увагою правові наслідки здійсненого Банком позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено зобов'язання відповідача з кредитного договору, одночасно не врахувавши наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.

103. При цьому, суд апеляційної інстанції, встановивши укладення між сторонами цього спору договору іпотеки, не дослідив умови цього договору іпотеки та не встановив наявність/відсутність відступлення сторонами від положень як статті 36 Закону України "Про іпотеку", так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки; не встановив наявність чи відсутність інших забезпечень кредитного договору, зокрема наявність інших предметів іпотеки.

104. Слід зазначити, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

105. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

106. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

107. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

108. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

109. Однак, ухвалені у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

110. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

112. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність позовних вимог Банку, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову АТ "Державний ощадний банк України".

113. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України" підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

114. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 скасувати.

3. Справу № 910/5810/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік