ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/192/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпоток"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпоток"
до Фізичної особи - підприємця Тронова Владислава Вадимовича
про стягнення 1 531 413,82 грн
Учасники справи:
позивач: не з'явився;
відповідач: Зеров К. О.;
1. Розгляд справи
1.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тронова Владислава Вадимовича (далі - ФОП Тронов В. В., відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпоток" (далі - ТОВ "Мінпоток", позивач) 1528008,88 грн безпідставно набутих коштів, 7404,94 грн 3% річних та 23016,21 грн витрат по сплаті судового збору.
1.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №927/192/22 апеляційну скаргу ФОП Тронова В. В. задоволено, скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2022 та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
1.3. 25.11.2022 ФОП Тронов В. В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути судові витрати, які понесе відповідач на професійну правничу допомогу у розмірі 152701 грн.
1.4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 присуджено до стягнення з ТОВ "Мінпоток" на користь ФОП Тронова В. В. 34 524,32 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
1.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 заяву ФОП Тронова В. В. від 25.11.2022 про ухвалення додаткового рішення у справі №927/192/22 повернуто без розгляду відповідно до частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, оскільки вказана заява не відповідає вимогам частини першої та другої статті 170 ГПК України (заяву не було надіслано іншим учасникам справи).
1.6. 16.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду представника ФОП Тронова В. В. - Маленка О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд поновити процесуальний строк на звернення із заявою та стягнути витрати відповідача на професійну правничу допомогу, зазначаючи наступне:
- у зв'язку з розглядом справи №927/192/22 у суді відповідачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 152 701 грн;
- відповідні докази разом із заявою про прийняття додаткової постанови були надані суду в п'ятиденний строк після прийняття постанови судом апеляційної інстанції, але ухвалою суду від 03.05.2023 заява була залишена без розгляду;
- відповідач не отримував вищевказану ухвалу суду та про її існування дізнався лише з Єдиного державного реєстру судових рішень.
2. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
2.1. Додатковою постановою від 03.08.2023 Північний апеляційний господарський суд:
- поновив ФОП Тронову В. В. процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткової постанови у справі №927/192/22;
- задовольнив заяву ФОП Тронова В. В. про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №927/192/22;
- присудив до стягнення з ТОВ "Мінпоток" на користь ФОП Тронова В. В. 152701 грн витрат на правничу допомогу.
2.2. Додаткова постанова мотивована тим, що з огляду на предмет позову (стягнення 1531413,82 грн), беручи до уваги значний обсяг матеріалів справи, складність справи, кваліфікацію адвоката та визначений сторонами фіксований розмір гонорару, заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу відповідає критеріям, визначеним у статті 126 ГПК України, а тому понесені витрати відповідача на правову допомогу покладаються на позивача у заявленому розмірі.
3. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
3.1. Оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 задоволено апеляційну скаргу ФОП Тронова В. В., рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові, і судом апеляційної інстанції додатковою постановою за ініціативи суду стягнуто з позивача на користь відповідача 34524,32 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, відтак витрати відповідача на професійну правничу допомогу необхідно покласти на позивача.
3.2. ТОВ "Мінпоток" не скористалось своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які визначені відповідачем.
3.3. Відповідно до договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "ІНТЕРЛЕГУМ" та ФОП Троновим В.В. (клієнт):
- клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього;
- вартість правової допомоги адвокатського об'єднання, згідно умов даного договору обумовлюється сторонами у завданні клієнта (п.4.13 договору).
3.4. Відповідно до завдання клієнта №1 від 14.06.2022 до договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022:
- клієнт доручив його представництво в господарській справі №927/192/22 за позовом ТОВ "Мінпоток" до ФОП Тронова В. В. про стягнення заборгованості в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях;
- гонорар адвокатського об'єднання за надання правової допомоги становить фіксовану суму 152701 грн без ПДВ, що є 10% від ціни позову по справі №927/192/22;
- гонорар має бути сплачений клієнтом протягом 15 днів з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/192/22 на підставі відповідного рахунку адвокатського об'єднання.
3.5. На виконання умов договору та завдання сторонами підписано Акт приймання-передачі правової допомоги №1 від 31.12.2022 до договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022, за змістом якого на підставі вищевказаного договору та завдання у період з 14.06.2022 по 31.12.2022 адвокатське об'єднання надало правову допомогу, деталізація якої вказана у п.2 цього Акту, на загальну суму 152 701 грн без ПДВ.
3.6. Надані відповідачем копії документів (договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022; завдання клієнта № 1 від 14.06.2022 до договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022 та Акта приймання-передачі правової допомоги №1 від 31.12.2022 до договору про надання правової допомоги №01-14/06/22 від 14.06.2022) є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. 23.10.2023 ТОВ "Мінпоток" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку задоволення - зменшити розмір заявлених витрат до 3000 грн.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
5.2. Підставою для повернення первісно поданої заяви відповідача про розподіл судових витрат слугувало ненадіслання примірника цієї заяви на адресу іншої сторони у справі. Вдруге подану заяву, за результатами розгляду якої ухвалено оскаржувану додаткову постанову, позивач також не отримував, що було проігноровано судом апеляційної інстанції.
5.3. Вказівка в оскаржуваному судовому рішенні про те, що позивач не скористався правом на подання клопотання про зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає дійсності, оскільки позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача на рішення місцевого господарського суду від 05.07.2022 висловлював свої заперечення щодо попереднього розрахунку витрат, які відповідач поніс і очікує понести, а також про заперечення позивача зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023, якою первісну заяву відповідача було повернуто без розгляду.
5.4. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та неспівмірними вартості наданої професійної правничої допомоги, оскільки:
- відсутні належні докази, які б надавали детальний опис та підтверджували надання відповідних послуг;
- заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію співмірності та розумності;
- у цій справі була незначна тривалість та інтенсивність судових засідань. Представник
відповідача представляв інтереси ФОП Тронова В. В. лише на одному судовому засіданні 16.11.2022;
- рівень складності справи не вимагає значного обсягу правничої допомоги, в тому числі значного обсягу часу на здійснення надання послуг.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. Відповідач у відзиві заперечував проти касаційної скарги та просив Суд залишити оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду у цій справі без змін, зокрема зазначаючи про те, що:
- касаційна скарга не містить посилання на передбачені ГПК України підстави касаційного оскарження та їх належного обґрунтування;
- факт неотримання скаржником заяви про ухвалення додаткового рішення, яка була подана відповідачем, не свідчить про наявність порушення приписів ГПК України;
- незгода скаржника з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою обставин справи, критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо на предмет відповідності статті 129 ГПК України не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мінпоток" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у цій справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2023 - 15:00.
7.2. До початку судового засідання 05.12.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника товариства позивача - адвоката Снігир Т. А. з огляду на погіршення її стану здоров'я.
7.3. В судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.
7.4. Враховуючи, що за змістом статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, перегляд судових рішень на відповідність їх нормам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення та з урахуванням вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин, а також з огляду на те, що явка учасників справи у судове засідання не була визнана Судом обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
7.5. Інших заяв або клопотань від учасників справи, пов'язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 05.12.2023, не надійшло.
7.6. У судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив Суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.
7.7. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (стаття 2 ГПК України).
8.2. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8.3. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
8.4. За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
8.5. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
8.6. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
8.7. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
8.8. В статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
8.9. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 названого Закону, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
8.10. В статтях 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено види адвокатської діяльності, а також наведено порядок обчислення гонорару.
8.11. Відповідно до частини третьої-п'ятої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
8.12. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8.13. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.14. У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
8.15. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
8.16. Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
8.17. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
8.18. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
8.19. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
8.20. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
8.21. За змістом оскаржуваної додаткової постанови, ухвалюючи рішення про задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції серед іншого зазначив про те, що позивач (заявник касаційної скарги) не скористався правом на подання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
8.22. При цьому з матеріалів справи, а саме з відзиву позивача на апеляційну скаргу (т.с.2, а.с.2-6) вбачається, що позивачем наводилися заперечення стосовно орієнтовного (попереднього) розміру судових витрат відповідача, до складу яких включено 152 701 грн витрат на професійну правничу допомогу, із зазначенням розміру вказаних витрат, які на думку позивача є обґрунтованим (3000 грн), тобто клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
8.23. У такому випадку процесуальне законодавство не вимагає подання окремого клопотання про зменшення судових витрат, проте будь-яке звернення до суду повинно бути зрозумілим, та у міру вимог закону обґрунтованим і підтвердженим необхідними доказами, а суд зобов'язаний розглянути процесуальні звернення сторони з дотриманням принципів судочинства та верховенства права (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №922/4812/21).
8.24. Однак наведені обставини не були досліджені судом апеляційної інстанції. Зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що судом не розглядалося клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, не досліджувалося та не аналізувалося питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат у контексті наведених заперечень щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
8.25. У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
8.26. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
8.27. Суд апеляційної інстанції не дослідив у повному обсязі наявні у справі докази, не встановив наявності заперечень іншої сторони щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення вказаних витрат, що свідчить про допущені судом порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного і всебічного розгляду справи (заяви).
8.28. Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам.
8.29. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не врахування наявних у справі матеріалів.
8.30. Водночас, Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності доказів надіслання на його адресу копії заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідні докази є додатками до згаданої заяви та наявні у матеріалах справи.
8.31. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.32. Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення, про які зазначалося вище, оскаржувана додаткова постанова не може вважатися обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
8.33. З урахуванням вимог скаржника про скасування додаткової постанови та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача чи зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, оскаржувана додаткова постанова підлягає скасуванню, а справа в скасованій частині має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
9.3. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і в залежності від встановленого ухвалити рішення.
9.4. Оскільки Верховним Судом скасовано оскаржене у цій справі судове рішення, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду, відповідно до статті 129 ГПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпоток" задовольнити частково.
2 Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі №927/192/22 скасувати.
3. В скасованій частині справу № 927/192/22 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк