ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/1386/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковський О.В., Картере В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу
Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 13.04.2023
у складі судді: Довгань К.І.
постанову Північного апеляційного господарського суду
від 17.07.2023
у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивної Л.В.,
Пономаренка Є.Ю.,
у провадженні за скаргою
Приватного акціонерного товариства "Азот"
на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового рішення управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбатюк В.П.
у справі за позовом
Публічного акціонерного товариства "Азот"
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про стягнення 12 970 150,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги і руху справи
1. Приватне акціонерне товариство "Азот" (далі - ПрАТ "Азот", скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою від 09.12.2022 № 501-06/367 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у справі №925/1386/18.
1.1. Скарга обґрунтована тим, що 16.05.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області (далі - ВПВР УЗПВР у Черкаській області) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. винесено постанову ВП № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 925/1386/18, виданого 15.05.2019 на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", до вирішення питання по суті.
1.2. Скаржник зазначив, що зупиняючи вчинення виконавчих дій головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області вказав, що згідно наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" боржник - ПАТ "Черкасиобленерго" включено до об'єктів малої приватизації (що станом на 16.05.2022 стало підставою для зупинення вчинення виконавчих дій). Водночас станом на час звернення із цією скаргою, головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Черкаській області не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у справі № 925/1386/18.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 скаргу ПрАТ "Азот" від 09.12.2022 № 501-06/367 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задоволено;
визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбатюк В.П. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання наказу № 925/1386/18, виданого 15.05.2019 Господарським судом Черкаської області;
зобов'язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про що винести відповідну постанову.
2.1. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, оскільки через зміни, які відбулися у законодавстві, підстави для подальшого зупинення виконавчого провадження відпали, головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області з моменту отримання клопотання стягувача безпідставно не вчинив дій з продовження примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом, та, всупереч частині п'ятій статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", не прийняв відповідної постанови.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою від 17.07.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційні скарги головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбатюк В.П. та ПАТ "Черкасиобленерго" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18 залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18 залишив без змін.
3.1. Апеляційний господарський суд, аналізуючи положення статей 1, 5, 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги.
3.2. З огляду на положення статті 124, пункти 2, 3, 4 частини другої статті 129 Конституції України, статті 269 ГПК України, суд не прийняв до розгляду та не досліджував доданий державним виконавцем до апеляційної скарги лист-відповідь № 24034 від 19.12.2022.
3.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що частину сьому статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) неможливо застосовувати до спірної ситуації, оскільки приватизації ПАТ "Черкасиобленерго" підлягає лише пакет акцій розміром 46%.
3.4. Разом із тим, з огляду на частину п'яту статті 35 Закону "Про виконавче провадження", у державного виконавця, у разі усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, є чітко визначений обов'язок по продовженню примусового виконання рішення суду. В апеляційних скаргах не наведено мотивів, на підставі якої норми Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно залишатись та продовжувати перебувати в статусі зупиненого.
3.5. Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, оскільки в зв'язку зі змінами в Законі України "Про виконавче провадження" змінилася правова форма регулювання відносин в частині зупинення виконавчих дій під час примусового виконання, а обставини, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження на теперішній час відпали, тому є правильним висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець з моменту отримання клопотання ПрАТ "Азот" безпідставно не вчиняв дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом, та, всупереч частині п'ятій статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", не прийняв відповідної постанови з цього питання.
3.6. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржниками не доведено обґрунтованість свої апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18, тому відсутні підстави для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
4. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.08.2023, засобами поштового зв'язку, звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі № 925/1386/18 Господарського суду Черкаської області.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1386/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Колос І.Б., Булгакова І.В., Малашенкова Т.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023.
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2023 у цій справі заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Колос І.Б., Булгакової І.В., Малашенкової Т.М. від 31.08.2023 про самовідвід у справі № 925/1386/18 за касаційною скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 задоволено.
5.2. Справу № 925/1386/18 передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з урахуванням їх спеціалізації.
5.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1386/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023.
6. Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2023 касаційну скаргу Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без руху відповідно до статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
7. 12.10.2023 від заявника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги разом з клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
8. У зв'язку з відпусткою суддів Васьковського О.В. та Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1386/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023.
9. Ухвалою від 02.11.2023 Верховний Суд прийняв касаційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 925/1386/18 до провадження та ухвалив здійснити перегляд ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
9.1. Цією ж ухвалю витребувано з Господарського суду Черкаської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 925/1386/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот" до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 12 970 150,86 грн.
9.2. Справа у кількості 2-томів надійшла до Верховного Суду із Господарського суду Черкаської області 13.11.2023 із супровідним листом від 07.11.2023 № 925/1386/18/14328/2023.
10. У зв'язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1386/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023.
11. Від ПрАТ "Азот" надійшов відзив на касаційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій представник зазначеного Товариства просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
12. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX, та з огляду на обставини, зазначені у п. 5.1., 5.2., 6, 8, 9.2., 10 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 925/1386/18 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ВПВР УЗПВР у Черкаській області)
13. Підставою касаційного оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі № 925/1386/18 є застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-ІХ від 28.07.2022) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494) та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-ІХ від 28.07.2022) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін (до вже зупинених виконавчих проваджень до набрання чинності Законом України від 28.07.2022 N 2468- ІХ, яким змінено умови для застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
13.1. Також, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції порушено статті 5 ЦК України, статей 231, 232, 233 ГК України статті 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу №925/1386/18, виданого 15.05.2019 Господарським судом Черкаської області.
13.2. Крім того, судами не застосовано розмежування на етапи відносин боржника і органу виконавчої служби а саме: здійснення процесуального рішення державним виконавцем у конкретну дату (тобто завершеного) акту зупинення вчинення виконавчих дій як такого (постановою від 16.05.22 ВП правомірне зупинення виконавчого провадження за старою нормою (пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження") - і триваючого на цей час періоду зупинення виконавчого провадження, лише на який діють нові норми (частина сьома статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" щодо визначення його тривалості.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
15. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.
16. За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
17. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
18. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
19. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Водночас невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
20. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
21. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Разом з тим строки розгляду заяв та клопотань сторін зазначеним законом не встановлені.
21.1. Невиконання судового рішення та несвоєчасне вчинення державним виконавцем передбачених законом дій безпосередньо порушує право стягувача за виконавчим документом.
22. Також колегія суддів враховує, що пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
23. Водночас Законом № 2468-ІХ внесено зміни в пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого цей пункт був викладений в такій редакції: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
24. За змістом частини сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням змін цієї частини, внесених Законом № 2468-ІХ) у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
24.1. Разом з тим, після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (частина п'ята статті 35 Закону України "Про виконавче провадження").
Щодо суті касаційної скарги
25. У цій справі господарські суди встановили, що зупиняючи вчинення виконавчих дій, державний виконавець виходив з того, що згідно з наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" боржник - ПАТ "Черкасиобленерго" включено до об'єктів малої приватизації.
26. Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника про відсутність підстав для поновлення виконавчого провадження з огляду на те, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника, тобто відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження, з огляду на таке.
26.1. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що держава Україна в особі Фонду державного майна України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 46,000038% та опосередковано (через ПрАТ "УкрЕСКО") володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 25%, загалом 71%.
26.2. Водночас, зміст постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 17-14-01/1494 свідчить про те, що наказом Фонду державного майна України № 145 від 05.02.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій ПАТ "Черкасиобленерго" прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго". Оскільки пакет акцій становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго" його віднесено до об'єктів малої приватизації. Також наказом Фонду державного майна України від 25.04.2018 №550 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,6585% статутного капіталу ПрАТ "УкрЕСКО", яка володіє 25 % акцій ПАТ "Черкасиобленерго".
26.3. Разом з тим, рішення органу приватизації в розумінні Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" Фондом державного майна України про приватизацію саме зазначених 25% акцій ПАТ "Черкасиобленерго" не приймалось.
26.4. Отже, у справі №17-14-01/1494 встановлено, що об'єктом приватизації є пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго", що належать державі, в розмірі 46%
26.5. Враховуючи зазначені обставини, встановлені судами у справі № 17-14-01/1494, Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що державний пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ "УкрЕСКО", та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об'єктом приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", тому в цьому випадку відсутні підстави для застосування положень частини п'ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ "Черкасиобленерго" 46% та 25% відповідно до переліку об'єктів приватизації.
27. Згідно частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.1. З огляду на зазначене, оскільки пакет акцій, які підлягають приватизації, становить менше ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго", правові підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з внесенням до вказаної норми змін Законом №2468-ІХ, відпали.
27.2. За таких обставин, доводи скаржника про те, що після внесення законодавцем змін до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця не було правових підстав для поновлення ВП № НОМЕР_1, є помилковими та не грунтуються на нормах закону.
28. Судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.05.2022 виконавче провадження № НОМЕР_1 було передано на виконання до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), а 16.05.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 925/1386/18, виданого 15.05.2019, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", до вирішення питання по суті.
28.1. Також суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку зі змінами в законодавстві стягувач звернувся до ВПВР УЗПВР у Черкаській області з клопотанням від 29.11.2022 за № 501-06/346, в якому просив поновити вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2. Зазначене клопотання отримано ВПВР УЗПВР у Черкаській області 30.11.2022, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції органу ДВС.
28.2. Докази, що підтверджують розгляд органом ДВС клопотання стягувача від 29.11.2022, а також докази вчинення державним виконавцем дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у справі №925/1386/18 в матеріалах справи відсутні, тому місцевий суд, з яким у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення скарги стягувача у відповідній частині.
28.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що із набранням чинності Законом України №2468-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" в частині внесення змін до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 відсутні як такі.
28.4. Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець мав продовжити (відновити) примусове виконання рішення суду у справі №925/1386/18 (такий висновок узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 925/2073/13, від 01.11.2023 у справі № 925/69/19, від 15.11.2023 у справі № 925/1387/18, в яких наявні висновки щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін).
29. Твердження скаржника у касаційній скарзі з посиланням на нову редакцію частини сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та державного виконавця, які вже вчинені та завершені (тобто існує зупинення виконавчого провадження по старому закону), оскільки зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин для зупинення вчинення виконавчих дій, є помилковими та свідчать про довільне трактування скаржником вимог закону.
29.1. Так, частиною сьомою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
29.2. Зазначені строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акції (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону, тому зазначена норма не підлягає застосуванню до спірної ситуації, оскільки приватизації ПАТ "Черкасиобленерго" підлягає пакет акцій розміром 46%.
29.3. Частиною п'ятою статті 35 Закону "Про виконавче провадження" передбачено загальне правило, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, а саме, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
29.4. Водночас, висновки щодо застосування частини п'ятої, сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" в розрізі строків та подій, до яких зупиняється вчинення виконавчих дій та підстави їх поновлення, викладені Верховним Судом у постановах від 01.11.2023 у справі № 925/69/19 та від 15.11.2023 у справі № 925/1387/18 у подібних правовідносинах.
29.5. Перевіряючи висновки апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 ГПК України з метою врахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 925/69/19 та від 15.11.2023 у справі № 925/1387/18 щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін, та щодо застосування частини п'ятої, сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" в розрізі строків та подій, до яких зупиняється вчинення виконавчих дій та підстав їх поновлення, ухваленій після подання касаційної скарги.
30. Щодо посилання в касаційній скарзі на порушення норм статті 5 ЦК України та щодо неможливості поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, Верховний Суд звертає увагу на таке.
30.1. Закріплений у статті 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, "закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту" (рішення Конституційного Суду України від 13.06.1997 №1-зп).
30.2. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
30.3. У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30.4. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
30.5. Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 02.07.2002 №13-рп/2002).
30.6. Разом з тим, не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).
30.7. Нормами Закону № 2468-ІХ внесено зміни в пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав зупинення виконавчого провадження, внаслідок чого підстава, яка була передбачена у старій редакції цього Закону, відпала.
30.8. Тобто зазначена норма права у новій редакції містить вказівку на підставу зупинення виконавчого провадження, яка є відмінною від попередньої редакції.
30.9. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення Закону до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.
31. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ від 28.07.2022), викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494).
31.1. У цьому зв'язку Верховний Суд виходить з такого. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не є достатньою, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
31.2. Верховний Суд зазначає, що Верховна Рада України 28.07.2022 прийняла Закон № 2468-IX, який набрав чинності 19.08.2022, тоді як скаржник посилається на постанови Верховного Суду, ухвалені протягом 2018 - 2019 років, що вказує на те, що у наведених скаржником постановах не йдеться про застосування у спірних правовідносинах пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-ІХ від 28.07.2022). Тому висновки Верховного Суду, які викладені у наведених скаржником постановах, не є релевантними до правовідносин, що виникли у цій справі.
31.3. З огляду на зазначене, доводи скаржника, визначені як підстави скасування оскаржуваних судових рішень, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції у справі, оскільки не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та залишення без змін оскаржуваних судових рішень.
Щодо розподілу судових витрат
33. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В.Васьковський
В.І. Картере