Справа № 162/682/23 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.
Провадження № 22-ц/802/1144/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 лютого 2020 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг «Monobank», згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Отримавши кредитні кошти, відповідач не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 14 червня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 49 098 грн 18 коп. з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 49 098 грн 18 коп.
Ураховуючи наведене, позивач АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 лютого 2020 року у розмірі 49 098 грн 18 коп., а також понесені по справі судові витрати.
Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 12 грудня 2023 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що анкета - заява від 27 лютого 2020 року не містить даних про дату видачі кредитної картки і її активації, розмір кредитного ліміту, строку повернення кредиту (користування ним), у ній також відсутні умови договору про встановлення розміру відсотків та відповідальності сторін за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів). В матеріалах справи також відсутні докази того, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк», ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 27 лютого 2020 року, та що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо процентної ставки, комісії, сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному порядку і розмірі, а отже не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису останнього. Позивачем також не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку та виписки по даному рахунку, який мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості. При вирішення справи суд урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/177; у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17; у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 191/3566/17; у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17.
Однак з такими висновками суду не можна погодитись.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 27 лютого 2020 року (а.с.12).
В анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Згідно з п. 3 анкети-заяви ОСОБА_1 беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім того, в п. 6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором (а.с.12). Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису».
ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
З виписки про рух коштів по картці НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 розпочав користуватися кредитними коштами з 27 лютого 2020 року, здійснюючи покупки, інші платежі та поповнення карткового рахунку, що неможливо зробити без використання картки (а.с.69-77).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак після підписання анкети - заяви електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів та повернути кредит. Сторони приступили до виконання своїх зобов'язань.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вказаної норми закону - кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.
Укладаючи кредитний договір, сторони власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.
Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку.
Така правова позиція викладені у постанові Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року в якій зазначено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
До кредитного договору банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб у АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» вбачається, що станом на 14 червня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором становить 49 098 грн 18 коп. з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 49 098 грн 18 коп. (а.с.8-11).
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Усі платежі щодо погашення заборгованості за кредитом відображені у розрахунку, наданому позивачем в суді першої інстанції.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не надав суду свого розрахунку суми заборгованості чи інший доказ, який би суд міг належним чином оцінити, відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу за тілом кредиту у розмірі 49 098 грн 18 коп.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконував зобов'язання за кредитним договором, останній у добровільному порядку заборгованість не погасив, тому колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» про стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 лютого 2020 року у розмірі 49 098 грн 18 коп. підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «Універсал Банк» задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк», тому на його користь з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн, а всього 6 710 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 лютого 2020 року у розмірі 49 098 (сорок дев'ять тисяч дев'яносто вісім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: