Справа № 2604/13475/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/2556/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Марко О.Р.,
з участю - приватного виконавця Маковецького З.В., представника апелянта - адвоката Підбірного М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року, у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
у березні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Львівського області Маковецький Зорян Вікторович звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , в якому просив тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, що покладені на нього виконавчим листом № 2604/13475/12, який виданий 18 січня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває виконавче провадження ВП № 67047987 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/13475/12, який виданий 18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договорах кредиту в сумі 814 388 грн 20 коп. та третейського збору в сумі 8 543 грн 88 коп. За вказаним виконавчим документом боржником є - громадянин України, ОСОБА_1 , адреса реєстрації згідно даних Державної міграційної служби України: АДРЕСА_2 . 05 жовтня 2021 року відповідно до вимоги статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, цією ж постановою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи і майно, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У відповідності до вимог статті 28 цього Закону, постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення, сторонам виконавчого провадження до виконання та до відома, на адресу згідно даних виконавчого документа, у відповідності до списку поштових відправлень № 207 від 06 жовтня 2021 року. Також 05 жовтня 2021 року на все рухоме та нерухоме майно накладено арешт, відповідні записи про обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер обтяження 44326414), Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер обтяження 29375985) та на кошти боржника у межах суми стягнення, яку скеровано для виконання банкам-учасникам електронного обміну за допомогою кваліфікованого електронного підпису та на адреси банків, які не є учасниками електронного обміну. Згідно відповіді ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області боржник документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 25.06.2022, органом - 4652 та НОМЕР_2 , виданий 28.02.2019, органом - 4601. Згідно відповіді ДПС України від 13 лютого 2023 року № 156004536 боржник перетинав кордон України на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон України, серія/номер документу: НОМЕР_2 . 06 листопада 2021 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 12 листопада 2021 року; 08 січня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 18 січня 2022 року; 25 лютого 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону. України, а саме виїзд та в'їзд 14 травня 2022 року; 05 червня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 06 червня 2022 року; 12 червня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 02 липня 2022 року; 13 липня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 13 липня 2022 року; 30 липня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 30 липня 2022 року; 29 серпня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 11 вересня 2022 року; 23 жовтня 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 26 жовтня 2022 року. Та на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон України, серія/номер документу: GD № 042424, 27 листопада 2022 року боржником здійснено перетин державного кордону України, а саме виїзд та в'їзд 28 листопада 2022 року. 24 лютого 2023 року боржнику скеровано виклик із зобов'язанням з'явитися в офіс приватного виконавця 01 березня 2023 року - боржник на даний виклик не з'явився, жодної інформації та пояснень про виконання рішення суду не надав. 09 березня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, а саме АДРЕСА_1 де встановлено, що боржник відсутній, провести перевірку майнового стану не вдалося. За результатами повної перевірки майнового стану боржника встановлено: у боржника відсутні кошти, рухоме та нерухоме майно, на які можливо звернути стягнення з метою забезпечення виконання вимог даного виконавчого документа. Будучи належним чином ознайомленим із вимогами виконавчого документа, боржник не вживає жодних заходів щодо виконання вимог рішення суду та ухиляється від його виконання. Заборгованість по виконавчому провадженню № 67047987 станом на 10 березня 2023 року з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження становить 903 770 грн 13 коп.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого боржника ОСОБА_1 , задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа громадянина України - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 25.06.2022, органом - 4652 та серії НОМЕР_2 , виданий 28.02.2019, органом - 4601, у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, що покладені на нього виконавчим листом № 2604/13475/12, який виданий 18 січня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Ухвала мотивована тим, що приватним виконавцем виконано в повному обсязі покладений на нього обов'язок щодо надання доказів стосовно наявності навмисного та свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, а відтак вказаний факт є доведеним.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не виконує свої зобов'язання та достатньо не обґрунтована, в чому є крайня необхідність застосування щодо нього такого обмеження, зокрема, обмеження його у виїздах за межі України з метою лікування, та яким чином це сприятиме погашенню існуючої заборгованості. Вказує, що боржнику невідомо про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, адже останнім не направлялись боржнику постанови або виклики та не здійснювався вихід по місцю проживання боржника, а такі направлялись, як убачається з матеріалів справи, не за зареєстрованим, починаючи з 05 травня 2009 року місцем проживання боржника, яке також вказане стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження, а на адресу, вказану у виконавчому документі, виданому у 2013 році. Перше та єдине повідомлення приватного виконавця боржнику на адресу його зареєстрованого місця проживання було надіслано лише 24 лютого 2023 року, проте ним отримано не було. Акт приватного виконавця від 09 березня 2023 року вважає неналежним доказом, адже такий складено лише за участю самого приватного виконавця. Щодо неодноразового перетину державного кордону, апелянт зазначає, що це обумовлено станом його здоров'я та станом здоров'я малолітньої доньки, і ці виїзди були пов'язані виключно з їх лікуванням, яке проводиться не за кошти боржника, адже такий ніде не працює.
В жовтні 2023 року від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований законністю оскаржуваної ухвали, тому приватний виконавець просить відмовити в її задоволенні. Приватний виконавець у відзиві зазначає, що боржник після постановлення оскаржуваної ухвали з'явився до нього та особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, при цьому повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає, адже проживає в готелі «Хаят».
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення боржника, представника боржника та приватного виконавця, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав подання, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява № 5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява № 33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв'язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам.
Ураховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває виконавче провадження ВП № 67047987 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/13475/12, який виданий 18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договорах кредиту в сумі 814 388 грн 20 коп. та третейського збору в сумі 8 543 грн 88 коп.
05 жовтня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67047987, яку 06 жовтня 2021 року скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком № 207 згрупованих поштових відправлень листів поданих в Львів-поштамт.
05 жовтня 2021 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника, які по вернуто банківським установами без виконання, за виключенням АКТ КБ «ПриватБанк» та АТ АКБ «Львів», які виконані частково.
В ході здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем скеровано ряд запитів в державні органи, з відповідей на які встановлено, що у боржника на праві приватної власності зареєстровано транспортний засіб, котрий перебуває під обтяження, за заявою ТОВ «Кредекс Фінанс»; інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо суми доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня; юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через свої відокремлені підрозділи боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
Також, приватним виконавцем з'ясовано, що боржнику на прав власності належить квартира АДРЕСА_3 , котра передана в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» та який не надав згоду на її реалізацію.
На запит приватного виконавця від 16 листопада 2021 року, Франківською районною адміністрацією ЛМР надано відповідь про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
24 лютого 2023 року на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) направлено виклик приватного виконавця - з'явитись до останнього 01 березня 2023 року, що підтверджується списком № 393 згрупованих поштових відправлень листів поданих в АТ Укрпошта ВПЗ.
09 березня 2023 року приватним виконавцем складено акт, яким встановлено: за адресою АДРЕСА_1 провести перевірку майнового стану боржника не видалось можливим, оскільки боржник на момент перевірки відсутній, доступу до приміщення не надано.
Під час апеляційного розгляду, з метою перевірки доводів апеляційної скарги з'ясовано, що рекомендований лист з повідомленням про вручення, надісланий боржнику 06 жовтня 2021 року за списком № 207 згрупованих поштових відправлень листів поданих в Львів-поштамт, повернувся відправнику з довідкою про причини повернення/досилання - «адресат відсутній за вказаною адресою», а лист, надісланий 24 лютого 2023 року боржнику за списком № 393 згрупованих поштових відправлень листів поданих в АТ Укрпошта ВПЗ, повернутий без вручення.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У виконавчому листі, виданому 18 січня 2013 року зазначено, що адреса боржника: АДРЕСА_4 , на яку скеровано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
На виконавчому листі також є чотири відмітки про його повернення без виконання, які вчинені Дрогобицьким ВДВС, остання з яких датована 24 грудня 2020 року, що також підтверджується інформацією, наданою приватним виконавцем в суді апеляційної інстанції.
Наведене, на думку колегії суддів, спростовує доводи апеляційної скарги про те, що документи виконавчого провадження слід було скеровувати боржнику за зареєстрованим з травня 2009 року місцем проживання, а не за адресою, вказаною у виконавчому листі, адже боржник жодного разу не повідомив а ні суд, а ні органи примусового виконання судових рішень про зміну своєї адреси, що є саме його процесуальним обов'язком як учасника виконавчого провадження.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що матеріали цивільної справи містять достатньо доказів та обґрунтувань того, що приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню № 67047987 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого.
При цьому, колегія суддів враховує і процесуальну поведінку боржника після постановлення оскаржуваної ухвали, який з'явився до приватного виконавця, отримав документи виконавчого провадження, проте не подав декларації про доходи та не вжив жодних заходів щодо погашення існуючої заборгованості.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежності такого доказу як акт приватного виконавця від 09 березня 2023 року, адже положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не покладено на державного (приватного) виконавця обов'язку складати акти за участю інших осіб, зокрема, понятих, окрім випадків, встановлених в частині другій статті 22 цього Закону.
У зв'язку із введенням на території України воєнного стану у діюче законодавство вносились зміни, однак вимоги цивільно-процесуального закону та Закону України «Про виконавче провадження» не зазнали будь-яких змін чи доповнень у частині неможливості застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника під час воєнного стану. На сьогоднішній день відсутні будь - які правові акти, чи законодавство, які таке скасовують чи обмежують.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що обмеживши боржника у праві виїзду, суд в такий спосіб перешкодив йому та його малолітній дитині проходити лікування за кордоном, колегія суддів виходить з того, що наявність певних захворювань в боржника і його дитини, та можливість їх обстеження за кордоном, не свідчить про відсутність підстав не застосовувати до такої особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, таких заходів, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межу країни, проте може бути підставою для скасування таких заходів, за умови їх доведеності в порядку, передбаченому положеннями статті 441 ЦПК України.
Також колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про те, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не порушуватиме його прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передбачене законодавством України, адже застосування такого обмеження зумовлене ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке, незважаючи на те, що набрало законної сили, не виконується впродовж більш як 10 років.
В контексті зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2023 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич