Справа № 420/25819/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №22836-20994/К-02/8-1500/23 від 16.08.2023 року, у проведенні перерахунку пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року, без застосування обмеження розміру пенсійної виплати 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити порушене право ОСОБА_1 на отримання, з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року, пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення відповідного перерахунку пенсійної виплати, з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року, без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- допустити негайне виконання судового рішення, в частині проведення перерахунку пенсії за один місяць, в порядку пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Листом №15593-14091/К-02/8-1500/23 від 14.06.2023 року, ГУ ПФУ повідомило позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16348/22 проведено перерахунок пенсії та надано копії перерахунків пенсії станом на 01 грудня 2019 року, на 01 березня 2022 року, на 01 березня 2023 року та станом на 01 червня 2023 року. Згідно рішення суду, ГУ ПФУ зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області №33/36-6311 від 19 жовтня 2022 року про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
Згідно копії перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року позивачу нарахована пенсійна виплата у загальному розмірі 17408,06 грн., однак, визначаючи розмір належної пенсійної виплати, ГУ ПФУ, призначило до виплати та сплачує позивачу пенсію у розмірі 16380,00 грн., що є виплатою з урахуванням максимального розміру та відповідає 10- тикратному розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 грудня 2019 року. Згідно копії перерахунку пенсії з 01 березня 2022 року позивачу нарахована пенсійна виплата у загальному розмірі 19887,54 грн., однак, визначаючи розмір належної пенсійної виплати, ГУ ПФУ, призначило до виплати та сплачує позивачу пенсію у розмірі 19340,00 грн., що є виплатою з урахуванням максимального розміру та відповідає 10- тикратному розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 березня 2022 року. Згідно копій перерахунків пенсії станом на 01 березня 2023 року та на 01 червня 2023 року, позивачу нарахована пенсійна виплата у загальному розмірі 21505,20 грн., однак, визначаючи розмір належної пенсійної виплати, ГУ ПФУ, призначило до виплати та сплачує позивачу пенсію у розмірі 20930,00 грн., що є виплатою з урахуванням максимального розміру та відповідає 10-тикратному розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 березня 2023 року та станом на 01 червня 2023 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, листом №22836-20994/К-02/8-1500/23 від 16.08.2023 року відмовив позивачу у задоволені заяви з посиланням на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2022року становить 2093,00 грн., максимальний розмір пенсії з 01.12.2022року становить 20930,00 грн.
Позивач вважає дії відповідача з відмови у проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року та з 01.06.2023 року без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 29.09.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/25819/23, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
16.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.
Крім того, відповідачем зазначено, що з позовом позивач звернувся в 2023 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку та виплати починаючи з 01.12.2019, з 01.03.2022 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” до розміру пенсії позивача з 01.03.2022 року нарахована індексація пенсії в сумі 2260,44 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” з 01.03.2023 року позивачу нарахована індексація пенсії в сумі 1500,00 грн.
Відповідно до даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 420/16348/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №18505- 16136/К-02/8-1500/22 від 08 листопада 2022 року, у проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області” №33/36-6311 від 19 жовтня 2022 року про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області” №33/36-6311 від 19 жовтня 2022 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі №420/16348/22 позивачу 03.05.2023 року проведено перерахунок пенсії з 01 нрудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року.
При проведенні перерахунку пенсії позивача, відповідач обмежив її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а саме:
- з 01.12.2019 року нараховано пенсію (з надбавками) 17408,06 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 16380,00 грн.;
- з 01.03.2022 року нараховано пенсію (з надбавками) 19887,54 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 19340,00 грн.;
- з 01.03.2023 року нараховано пенсію (з надбавками) 21505,20 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 20930,00 грн.;
- з 01.06.2023 року нараховано пенсію (з надбавками) 21505,20 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 20930,00 грн.
19.07.2023 року, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з 01.12.2019 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року та з 01.06.2023 року без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, листом №22836-20994/К-02/8-1500/23 від 16.08.2023 року фактично відмовив позивачу у задоволені заяви з посиланням на те, що згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.. Оскільки, відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2022 року становить 2093,00 грн., максимальний розмір пенсії з 01.12.2022 - 20930,00 грн. Розмір пенсії позивача на 01.08.2023 становить 20930,00 грн.
Не погодившись з обмеженням максимальним розміром пенсії Головним управлінням ПФУ в Одеській області, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
Згідно п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Стосовно наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та такому ж пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року відповідно "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року максимальним розміром.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання судового рішення, в частині проведення перерахунку пенсії за один місяць, в порядку пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що дане клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду у даній справі носить зобов'язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.
Щодо твердження відповідача про те, що строк звернення до суду з вказаною позовною заявою позивачем пропущено, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач саме з листа від 14.06.2023 року дізнався про обмеження пенсії максимальним розміром.
Після чого, позивач 19.07.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо проведення перерахунку його пенсії без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач 16.08.2023 року листом відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії, після чого він 24.09.2023 року звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Таким чином, строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 червня 2023 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.12.2023 року.
Суддя Г. В. Лебедєва