ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань закриття провадження у справі
11 грудня 2023 рокусправа № 380/24886/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського ВДВС y м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Харко Марії Михайлівни від 16.04.2021 ВП № 43038952 про накладення штрафу у сумі 35 256,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.10.2013 Франківський районний суд м. Львова видав виконавчий лист у справі № 465/2810/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 22.03.2013 і до досягнення нею повноліття. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати, що викликані особливими обставинами на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 5000,00 грн до досягнення донькою повноліття або до припинення обставин, які дають право на стягнення таких додаткових витрат.
Вказаний виконавчий документ 18.04.2014 переданий на виконання до Франківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та відкрито ВП № 43038952.
Позивач вказує, що 16.04.2021 головний державний виконавець Харко М.М. винесла постанову ВП № 43038952 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 256,50 грн - 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.
Вважаючи, що постанова державного ОСОБА_4 від 16.04.2021 ВП № 43038952 про накладення штрафу є протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом про скасування спірної постанови.
Ухвалою від 27.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
17.11.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Станом на день подання цього відзиву, у Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові відсутні відомості щодо звернення боржника до суду із позовом про оскарження розрахунку заборгованості по аліментах, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 16.04.2021 ВП № 43038952. Також, як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментах від 19.10.2023, боржник ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив на користь стягувача кошти згідно з вимогами виконавчого листа від 02.10.2013 № 2/465/2008/13, виданого Франківським районним судом м. Львова.
Відтак, відповідач стверджує про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2021 ВП № 43038952.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
02.10.2013 Франківський районний суд м. Львова видав виконавчий лист у справі №465/2810/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 22.03.2013 і до досягнення нею повноліття. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати, що викликані особливими обставинами на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 5000,00 грн до досягнення донькою повноліття або до припинення обставин, які дають право на стягнення таких додаткових витрат.
16.04.2021 головний державний виконавець Франківського ВДВС y м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Харко Марія Михайлівна винесла постанову ВП № 43038952 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 256,50 грн - 50% суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 70513,00 грн.
Звернувшись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського ВДВС y м. Львові Харко Марії Михайлівни від 16.04.2021 ВП № 43038952 про накладення штрафу у розмірі 35 256,50 грн, винесену державним виконавцем на підставі ст. 63, ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У цій справі оскаржується постанова головного державного виконавця Харко М.М. від 16.045.2021 ВП № 43038952 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 35 256,50 грн у зв'язку з несплатою останнім аліментів на суму 70513,00 грн.
Надаючи оцінку підставам розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС).
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У статті 195 СК України врегульований порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч. 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Частиною чотирнадцятою ст. 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, зокрема, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом третім цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.29012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
У постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
"…Поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.
У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.
Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Також Великою Палатою Верховного Суду враховується, що відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.
Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).
Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду висновує, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства…".
Беручи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує постанову про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.12.2021 у справі №2610/27695/2012, суд вважає, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 293, 295, 297 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений відповідно до платіжної інструкції від 23.10.2023 №0СТС-3ХВК-Е4В6-Т2ТТ судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Роз'яснити позивачеві, що цей спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна