ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 Справа № 914/2046/23
За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів,
до відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Львів-Винники,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: ОСОБА_3 , м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: ОСОБА_4 , м. Львів,
про: визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
позивача: Курилич А.Я. - представник
відповідача-1: не з'явився
відповідача-2: не з'явився
третьої особи-1: не з'явився
третьої особи-2: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» та до ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.
Ухвалою суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 26.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 914/2046/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову - підтримав. Позов обґрунтовано наявністю розбіжностей між відомостями Єдиного державного реєстру та фактичними обставинами, щодо перебування ОСОБА_2 у складі учасників Товариства, що порушує корпоративні права позивача.
В судове засідання 30.11.2023 представник відповідача 1 не з'явився, згідно поданої до суду заяви про визнання позову (вх. №25405/23 від 19.10.2023), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» визнає вказані у позовній заяві ОСОБА_1 позовні вимоги, погоджується на покладення на нього обґрунтованих судових витрат позивача та просить суд проводити розгляд справи №914/2046/23 без участі представника відповідача 1.
Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, подана відповідачем 1 заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд прийняв її.
В судове засідання 30.11.2023 відповідач 2 не з'явився, в поданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. №18612/23 від 27.07.2023) проти позову заперечив, просив закрити провадження у справі, подав заяву про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх заперечень посилався на таке:
- провадження в справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 підлягає закриттю, оскільки між позивачем та ОСОБА_2 відсутній будь-який спір щодо того чи вона є учасником товариства та які розміри часток належать учасникам товариства, а також щодо розміру статутного капіталу товариства після її виходу з такого. Крім цього спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
- ОСОБА_2 є неналежним відповідачем в даній справі;
- Позивачем пропущено встановлений ч.1 ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для позовних вимог.
Не погоджуючись з заперечними відповідача 2, позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. №19310/23 від 07.08.2023), в яких зазначив таке:
- ОСОБА_2 вийшла із складу учасників Товариства, але у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про неї, як про учасника Товариства, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 , як дійсного учасника Товариства, як самим фактом перебування у складі учасників так і перешкодою у можливості ухвалювати рішення, що вимагають сто відсоткового голосування, а також є перешкодою у можливості відчужити частку;
- Заява ОСОБА_2 про застосування наслідків пропуску позовної давності не відповідає вимогам Глави 19 Розділу 5-го ЦК України, тому не може розглядатись судом. А позивач позбавлений можливості її спростувати.
В судове засідання 30.1.2023 представники третіх осіб не з'явились, в поданих до суду пояснення третьої особи 1 - ОСОБА_3 зазначено, що останній погоджується із наведеними ОСОБА_1 підставами позову та правовим обґрунтуванням.
В судовому завданні 30.11.2023 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як встановлено судом, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) станом на 03.07.2023 розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (надалі Товариство) становить 114777,00 грн, учасниками Товариства є:
1. ОСОБА_3 - частка 87811,74 грн, процентне визначення частки 76,51% статного капіталу;
2. ОСОБА_1 - частка 140,73 грн, процентне, визначенням частки 0,12% статного капіталу;
3. ОСОБА_4 - частка 117,43 грн, процентне визначення частки 0,10% статного капіталу;
4. ОСОБА_2 - частка 26707,10 грн, процентне визначення частки 23,27% статного капіталу.
Згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 у справі №914/4018/21 ОСОБА_2 вийшла із складу учасників 30 листопада 2016р.
Господарським судом Львівської області 29.05.2023 у справі №914/1693/18 прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 вартості її частки у статутному капіталі Товариства у зв'язку із її виходом із складу учасників 30 Листопада 2016р.
Учасники Товариства на Загальних зборах учасників, Протокол №1/2023 від 20.04.2023, прийняли рішення про спосіб та розмір виплати ОСОБА_2 вартості раніше належній їй частці 26707,10 грн, процентне визначення частки 23,27% статного капіталу Товариства.
Станом на момент подання позовної заяви до суду, ОСОБА_2 фактично не є учасником Товариства, однак Єдиний державний реєстр містить інформацію про учасника ОСОБА_2 , що робить неможливим прийняття рішень зборами учасників Товариства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально - правовими вимогами ( з врахуванням заяви про зміну предмету позову): визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ: 03059117) та розміри часток учасників у цьому товаристві у наступному розмірі: - статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 88 069,90 грн; - частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 140,73 грн, розмір частки виражений у відсотках 0,16% статутного капіталу Товариства; - частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у розмірі 87811,74 грн, розмір частки виражений у відсотках 99,71% статутного капіталу Товариства; - частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) у розмірі 117,43 грн, розмір частки виражений у відсотках 0,13% статутного капіталу Товариства».
В ході розгляду справи, відповідач-1 позовні вимоги визнав в повному обсязі і не заперечили проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України, главами 7, 9 Господарського кодексу України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018, який набрав чинності 17.06.2018.
Учасником господарського товариства за приписами ч. 1 ст. 114 ЦК України може бути фізична або юридична особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом (п. 1); брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (п. 2); вийти у встановленому порядку з товариства (п. 3).
Згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України господарське товариство як корпоративне підприємство діє, зокрема, на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
За ст. 12 вказаного Закону України розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у день проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною складу учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або зміною розмірів їхніх часток, суб'єкт державної реєстрації повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) виписку з Єдиного державного реєстру заявнику, товариству, особам, які були зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства до проведення реєстраційної дії, та особам, які зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства після проведення реєстраційної дії. Якщо суб'єкту державної реєстрації відома електронна пошта осіб, яким надсилається ця виписка, він у той самий день додатково надсилає копію виписки зазначеним особам електронною поштою.
Відповідно до п.п.8,15 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі серед інших відомостей про юридичну особу містяться відомості про:
- перелік засновників та учасників;
- розмір статутного капіталу та розмір частки кожного із засновників (учасників).
Згідно ч. ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними.
Так, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) станом на 03.07.2023 розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (надалі Товариство) становить 114777,00 грн, учасниками Товариства є:
1. ОСОБА_3 - частка 87811,74 грн, процентне визначення частки 76,51% статного капіталу;
2. ОСОБА_1 - частка 140,73 грн, процентне, визначенням частки 0,12% статного капіталу;
3. ОСОБА_4 - частка 117,43 грн, процентне визначення частки 0,10% статного капіталу;
4. ОСОБА_2 - частка 26707,10 грн, процентне визначення частки 23,27% статного капіталу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаний у Єдиному державному реєстрі перелік учасників та процентний вираз розміру їх часток і відповідно розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_2 вийшла із складу учасників товариства 30 листопада 2016 року, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 у справі №914/4018/21. Також, Господарським судом Львівської області 29.05.2023р. у справі №914/1693/18 прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 вартості її частки у статутному капіталі Товариства у зв'язку із її виходом із складу учасників 30 листопада 2016 року.
Так, наявність інформації в Єдиному державному реєстрі про учасника ОСОБА_2 робить неможливим прийняття рішень зборами учасників Товариства.
Відповідно до ч.З ст.34 та п.п. 4,5,9,10,14 ч.2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників приймаються одностайно з питань:
- затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;
- перерозподіл часток між учасниками товариства;
- створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;
- прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;
- прийняття рішення щодо обліку або припинення обліку часток товариства в обліковій
системі часток.
Отже, підставами позову є розбіжності між відомостями Єдиного державного реєстру та фактичними обставинами, щодо перебування ОСОБА_2 у складі учасників Товариства, що порушує корпоративні права позивача.
Згідно п. 3) 4.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю - у нашому випадку виключення особи із складу учасників Товариства провадиться на підставі:
а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;
г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
г) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
За змістом ст.ст.14, 15, п.3 ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» документи (в тому числі заяву) для державної реєстрації змін у відомості щодо виходу особи із складу учасників подаються особисто заявником.
Відповідно до аб.8 п.8 4.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» заявником, - у разі подання заяви про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі - є учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю.
Згідно ч.1 ст.140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Виходячи із змісту наведених норм можна зробити висновок, що вихід учасника з товариства має за наслідком зменшення статутного капіталу, оскільки частка такого учасника перестає існувати.
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не вимагає автоматичного зменшення статутного капіталу у разі виходу учасника з виплатою його частки. Це може бути зумовлено тим, що учасники, які залишилися, можуть прийняти рішення про збільшення своїх часток шляхом внесення додаткових вкладів, так щоб заповнити існуючий розмір статутного капіталу або прийняти рішення про набуття частки самим Товариством у порядку передбаченому ст.25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
У випадку відсутності вище наведених рішень учасників Товариства, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» містить імперативну норму про зменшення статутного капіталу при виключенні або виході учасника з товариства. '
Згідно ч.3 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виключення або виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також пов'язаних з переданням (набуттям) частки (частини частки) у статутному капіталі самому товариству з обмеженою або додатковою відповідальністю, державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Ця частина не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі.
Отже, номінальний розмір частки ОСОБА_2 становив 26707,10 грн. Розмір статутного капіталу з врахуванням номінального розміру частки ОСОБА_2 становив 114 777 грн.
Відповідно після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства розмір статутного капіталу має бути 88 069,9 грн.
Щодо перерозподілу часток між учасниками Товариства, суд встановив таке.
Після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства, учасниками Товариства є:
1. ОСОБА_3 - із вкладом 87811,74 грн(грошовий вираз розміру частки), процентний вираз розміру частки був 76,51% статного капіталу;
2. ОСОБА_1 - із вкладом 140,73 грн (грошовий вираз розміру частки), процентний вираз розміру частки був 0,12% статного капіталу;
3. ОСОБА_4 - частка 117,43 грн (грошовий вираз розміру частки), процентний вираз розміру частки був 0,10% статного капіталу.
Згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Після зменшення розміру статутного капіталу необхідно змінити визначені у відсотках розміри учасників Товариства, які мають становити:
1) розмір частки ОСОБА_1 140,73 грн виражений у відсотках становить 0,16% статного капіталу;
2) розмір частки ОСОБА_3 87811,74 грн виражений у відсотках становить 99,71% статного капіталу;
3) розмір частки ОСОБА_4 117,43 грн виражений у відсотках становить 0,13% статного капіталу.
Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Належним способом захисту у даному випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону).
Отже єдиним способом, яким ОСОБА_5 може добитися внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі є внесення змін на підставі рішення суду.
Вибраний ОСОБА_1 спосіб захисту про внесення змін до відомостей про розмір статутного фонду та розмір часток учасників є належним та ефективним, оскільки є передбачений законом.
Аналогічний висновок про належний та ефективний спосіб захисту робить Верховний Суд у постановах від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19, 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012, від 22.12.2020 у справі № 907/155/19.
Також, у двох останніх наведених постановах Верховний Суд вказує, що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі.
Тому, суд не приймає до уваги доводи відповідача -2, якими він заперечує проти позову (щодо неналежного способу захисту права, відсутності між позивачем та ОСОБА_2 спору) у зв'язку з їх необґрунтованістю та спростуванням матеріалами справи.
За таких обставин, враховуючи законність та обґрунтованість вимог позивача, останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про необхідність застосування до вимог позивача строку позовної давності, яку зроблено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає про відсутність підстав для її застосування з таких підстав.
Згідно зі ст. 256, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, для обчислення строку позовної давності до позовних вимог, які стосуються порушення виконання зобов'язань з визначеним строком підлягає застосуванню норма, закріплена у частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України.
Частиною 5,6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Учасники Товариства на Загальних зборах учасників, Протокол №1/2023 від 20.04.2023, прийняли рішення про спосіб та розмір виплати ОСОБА_2 вартості раніше належній їй частці 26707,10 грн, процентне визначення частки 23,27% статного капіталу Товариства.
У даному випадку має місце триваюче порушення прав учасників товариства, оскільки не подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відповідач-2 фактично обмежив права учасників Товариства на управління Товариством. Також беручи до уваги наявність проведення Загальних зборів Товариства, оформлених протоколом від 20.0.42023, на переконання суду, вирішальним є встановлення обставин щодо наявності порушеного права учасників Товариства, за захистом та в інтересах яких позивачем подано даний позов, а тому у даному разі строки позовної давності застосуванню не підлягають.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 5 368,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, Керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовільнити.
2.Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ: 03059117) та розміри часток учасників у цьому товаристві у наступному розмірі:
- статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 88 069,90 грн (вісімдесят вісім тисяч шістдесят дев'ять гривень, дев'яносто копійок);
- частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 140,73 грн (сто сорок гривень, сімдесят три копійки), розмір частки виражений у відсотках 0,16% статутного капіталу Товариства;
- частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у розмірі 87811,74 грн (вісімдесят сім тисяч вісімсот одинадцять гривень, сімдесят чотири копійки), розмір частки виражений у відсотках 99,71% статутного капіталу Товариства;
- частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) у розмірі 117,43 грн (сто сорок гривень, сімдесят три копійки), розмір частки виражений у відсотках 0,13% статутного капіталу Товариства»;
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79000, м. Львів, вул. Зелена, 253, код ЄДРПОУ: 03059117) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП (код ДРФО): НОМЕР_1 ) 5 368,00 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.12.2023.
Суддя Березяк Н.Є.