РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 грудня 2023 р. Справа № 120/9073/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні зі служби.
Ухвалою від 03.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що дійсно позивач звернувся з рапортом безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , щодо звільнення його за сімейними обставинами з військової служби на підставі п. п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 . Разом із тим, у наданій позивачем довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №336274 від 20.02.2023, зокрема, у висновку на звороті, не зазначено про необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . З огляду на викладене, зазначив, що підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з 21.05.2020 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
В травні 2023 року позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив розірвати контракт та звільнити з військової служби на підставі п. 3, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , що підтверджується висновком №35/164 від 08.05.2023, у зв'язку з потребою останнього у постійному сторонньому догляді на непрофесійній основі через з наявність порушень функцій організму та невиліковними хворобами, через які він не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі, який буде здійснюватись позивачем.
До рапорту позивачем, окрім іншого, було додано висновок №35/164 від 08.05.2023 та довідку до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №336274 від 20.02.2023 про наявність другої групи інвалідності у ОСОБА_2 .
Разом із тим, листом від 28.05.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення, адже в довідці до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №336274 від 20.02.2023 відсутній висновок про те, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з абзацом 3 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
"у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я".
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком №35/164 від 08.05.2023, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниця" стосовно ОСОБА_2 із рекомендацією соціальної послуги "догляду вдома", довідкою акту огляду МСЕК серії 12ААГ №336274 від 20.02.2023 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності на строк до 01.03.2024.
Крім того, на підтвердження факту здійснення догляду за ОСОБА_2 позивач також долучає довідки Управління соціального захисту населення №1375 та №1376 від 23.06.2023, яка видана про те, що він перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення та йому з 01.05.2023 і по теперішній час (23.06.2023 - дата видачі довідки) призначено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за батьком - ОСОБА_2 .
З приводу наданого позивачем висновку №35/164 від 08.05.2023, виданого КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниця", то суд вважає за необхідне зазначити, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Разом із тим, позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його батьком, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
Суд також погоджується із твердженнями відповідача, що довідка до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №336274 від 20.02.2023, яка підтверджує встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності строком до 01.03.2024, не містить висновку про те, що останній потребує постійного догляду. У вказаній довідці зазначено лише про те, що йому протипоказане значне фізичне, динамічне і статичне навантаження, а також шкідливі умови праці.
При цьому, суд зазначає, що надання позивачем соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за батьком - ОСОБА_2 , за відсутності медичного висновку медико-соціальної експертної комісії про те, що така особа потребує такого догляду, не може бути підставою для припинення контракту.
Таким чином, враховуючи встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для припинення контракту та звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 11.12.2023.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна