РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
30 листопада 2023 р. Справа № 120/9258/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Гепфель Анастасії Андріївни,
представника позивача Ноги Наталії Андріївни,
представника відповідача Спесивцева Вадима Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося Головне управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в розмірі 49720,67 гривень, який станом на дату звернення до суду не сплачено, що відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України є підставою для звернення до суду з позовом щодо стягнення такого.
На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України судом надіслано до адресно-довідкового бюро та виконавчого комітету Вінницької міської ради запити щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
21 листопада 2022 року до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області надійшла відповідь на запит, у якому вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстрована з 24 липня 2019 року).
Також 21 листопада 2022 року від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 24 липня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 28 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06 грудня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Власенко Т.В. заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зокрема у відзиві йдеться про те, що ОСОБА_1 як платник податків перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області. Підставою для взяття ОСОБА_1 на облік у цьому податковому органі слугувала інформація про отримання позивачкою у 2017-2018 роках доходів у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна. Така інформація була отримана відповідачем у період реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначає представник відповідача далі, ОСОБА_1 в період з 13 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте з 27 липня 2019 року змінила адресу реєстрації місця проживання на АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено акт № 462/33.6-03/359100622 від 03 березня 2020 року. Тобто така перевірка проведена вже після зміни реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
На підставі такого акту податковим органом 09 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006863306 та № 0006883306, якими відповідачці донараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Представник відповідача вказує на те, що зазначені податкові-повідомлення рішення ОСОБА_1 не отримувала, оскільки такі були надіслані за адресою: АДРЕСА_2 , проте відповідачка станом на дату прийняття таких рішень вже була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Далі, у зв'язку зі зміною податкової адреси та відповідних змін у облікових даних ОСОБА_1 09 квітня 2020 року та 01 липня 2020 року подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки. При цьому 16 червня 2020 року відповідач отримала повідомлення від Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому вимагалося подати декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, яку подано відповідачем 24 червня 2020 року.
Як зазначає представник ОСОБА_1 далі, в період з лютого по липень 2020 року відповідачка сплатила задекларовані нею податкові зобов'язання, що підтверджується відповідними квитанціями.
Також довідкою Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26 березня 2021 року № 265/02-32-12-03-19 підтверджується відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед Головним управлінням ДПС у Вінницькій області з податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
В подальшому відповідачкою отримано від Головного управління ДПС у Львівській області вимогу про сплату боргу № 127125-54 від 10 червня 2020 року, якою вимагалося сплатити заборгованість на загальну суму 49 720,67 гривень.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням відкликати зазначену вимогу з підстав погашення заборгованості, проте податковий орган повідомив про відсутність на те правових підстав.
На думку представника відповідача, підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу відсутні, оскільки вона сплатила відповідні суми до бюджету.
За таких обставин представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
26 липня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій йдеться про те, що заборгованість ОСОБА_1 відповідно до карток особових рахунків та довідки про заборгованість № 6363/5/13-01-13-06-12 від 25 серпня 2022 року складає 49 720,67 гривень та станом на 26 липня 2023 року не сплачена. Сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб виникла у зв'язку з прийняттям 09 квітня 2020 року податкових повідомлень-рішень № 0006863306 та № 0006873306, що винесені на підставі акту перевірки № 462/33.6-03/ НОМЕР_1 від 03 березня 2020 року. Також відповідачу нараховано пеню на суму 3941,14 гривень. Сума податкового боргу з військового збору виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006883306 від 09 квітня 2020 року на суму 10213,11 гривень, яке винесене на підставі того ж акту перевірки. При цьому ОСОБА_1 також нараховано пеню на суму 1182,44 гривень.
Далі представник позивача зазначив, що предметом даного позову є стягнення податкового боргу, що виник на підставі прийнятих 09 квітня 2020 року податкових повідомлень-рішень № 0006863306, № 0006873306 та № 0006883306.
При цьому рішення, на підставі яких здійснюється стягнення, оскаржувалися в Львівському окружному адміністративному суді (справа №380/5948/21). Проте ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, постановленою у справі № 380/5948/21, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Окрему увагу представник позивача звернув на те, що згідно з наданими ОСОБА_1 квитанціями про сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору слідує, що військовий збір сплачено в сумі 9 160,99 гривень, а податок на доходи фізичних осіб в сумі 34 869,95 гривень, що не узгоджується із сумами, які донараховані податковими рішеннями.
Заперечив представник Головного управління ДПС у Львівській області і щодо тверджень представника відповідачки в частині надіслання податкових повідомлень-рішень не за місцем реєстрації ОСОБА_1 . Так, представник позивача зауважив, що згідно з пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а сформовані висновки про те, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не в праві посилатися на неотримання ним кореспонденції як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків. Також колегія суддів зазначила, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Відтак, на думку представника позивача, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 49 720,67 гривень.
Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду на 16 жовтня 2023 року.
02 жовтня 2023 року представником відповідача подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 04 жовтня 2023 року подану представником відповідача заяву задоволено та допущено його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В ході судового засідання 16 жовтня 2023 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою у позивача витребувано належним чином засвідчену копію акта перевірки від 03 березня 2020 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення.
Іншою ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію про суми сплачених ОСОБА_1 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору на підставі самостійно поданих нею декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки (в тому числі належним чином засвідчені копії облікової картки платника податку ОСОБА_1 щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору, якою підтверджується сплата таких сум).
У зв'язку із витребуванням додаткових доказів в судовому засіданні, що мало місце 16 жовтня 2023 року, оголошено перерву до 20 листопада 2023 року.
17 жовтня 2023 року представником позивача подано копію акта перевірки від 03 березня 2020 року, що витребовувася судом.
17 жовтня 2023 року представником відповідача подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою від 23 жовтня 2023 року задоволено.
31 жовтня 2023 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшли витребувані судом документи.
22 листопада 2023 року представником відповідача подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Також 22 листопада 2023 року представником Головного управління ДПС у Львівській області подано до суду додаткові докази.
Ухвалою від 24 листопада 2023 року подану представником відповідача заяву задоволено та допущено його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 30 листопада 2023 року представниця позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, що наведені у позові.
Натомість представник відповідачки заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на аргументи, наведені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані представниками сторін докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 13 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.
З 24 липня 2019 року ОСОБА_1 змінила реєстрацію місця проживання на АДРЕСА_1 , що підтверджується листами від 21 листопада 2022 року, що надійшли до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Вінницькій області та від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради.
03 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року. За результатами такої перевірки складено акт № 462/33.6-03/ НОМЕР_1 від 03 березня 2020 року.
Зі змісту такого акту слідує, що ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років отримала дохід, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи. Так, перевіркою встановлено, що в 2017 році ОСОБА_1 отримала дохід в сумі 655000 гривень в результаті успадкованого чи отриманого у дарунок майна, а в 2018 році - дохід в сумі 479199 гривень в результаті успадкованого чи отриманого у дарунок майна.
Відтак контролюючим органом встановлено наступні порушення:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки;
- підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.2 статті 167 ПК України, в результаті чого податковим органом донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017-2018 роки в сумі 27234,95 гривень (за 2017 рік - в сумі 3275 гривень, за 2018 рік - в сумі 23959,95 гривень).
- підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", в результаті чого донараховано військовий збір за 2017-2018 роки в сумі 8170,49 гривень (за 2017 рік - в сумі 982,50 гривень, за 2018 рік - в сумі 7187,99 гривень).
На підставі такого акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області 09 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0006863306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27234,95 гривень та за штрафними санкціями на 6808,73 гривень;
- № 0006873306, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 340 гривень;
- № 0006883306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 8170,49 гривень та за штрафними санкціями на 2042,63 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу: АДРЕСА_2 .
10 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу № 127125-54, яка надіслана на адресу: АДРЕСА_1 .
При цьому 09 квітня 2020 року відповідачем до Головного управління ДПС у Вінницькій області подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, у якій самостійно визначено до сплати суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3275 гривень та з військового збору в сумі 982,50 гривень. Такі податкові зобов'язання розраховано, виходячи із загальної суми доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, що становить 655000 гривень.
01 липня 2020 року ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій визначено до сплати суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23959,95 гривень та з військового збору в розмірі 7187,99 гривень. Такі податкові зобов'язання розраховано, виходячи із загальної суми доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, що становить 479199 гривень.
Як свідчать долучені представником відповідачки до відзиву на позовну заяву квитанції, ОСОБА_1 сплатила самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 27 234,95 гривень, а також податкові зобов'язання з військового збору в загальному розмірі 8 170,49 гривень.
Із довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 25 серпня 2022 року № 6363/5/13-01-13-03 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 складає:
- 38 325,12 гривень з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (27234,95 гривень - основний платіж, 7148,73 гривень - штрафні санкції та 3941,44 гривень - пеня);
- 11 395,55 гривень з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (8170, 49 гривень - основний платіж, 2042,62 гривень - штрафні санкції та 1182,44 гривень - пеня).
Визначаючись з приводу позовних вимог, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України).
За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 03 березня 2020 року № 462/33.6-03/ НОМЕР_1 .
На підставі такого акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області 09 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0006863306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27234,95 гривень та за штрафними санкціями на 6808,73 гривень;
- № 0006873306, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 340 гривень;
- № 0006883306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 8170,49 гривень та за штрафними санкціями на 2042,63 гривень.
Загальна сума визначених такими рішеннями грошових зобов'язань склала 49 720,67 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення контролюючим органом направлено відповідачці на адресу: АДРЕСА_2 .
10 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області сформована податкова вимога № 127125-54, що надіслана за адресою: АДРЕСА_1 . Така вимога отримана відповідачем 27 червня 2020 року.
Судом також встановлено, що з 24 липня 2019 року відповідачка зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із отриманням доходу у вигляді вартості успадкованого отриманого у дарунок майна відповідачкою 09 квітня 2020 року подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, у якій самостійно визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3275 гривень та з військового збору в сумі 982,50 гривень, а 01 липня 2020 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23959,95 гривень та з військового збору в розмірі 7187,99 гривень.
При цьому докази, що містяться у справі, свідчать про сплату ОСОБА_1 самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 234,95 гривень, а також податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 8 170,49 гривень.
Варто звернути увагу на те, що прийнятими Головним управлінням ДПС у Львівській області податковими повідомленнями-рішеннями № 0006863306, № 0006873306 та № 0006883306 від 09 квітня 2020 року відповідачці донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 234,95 гривень, а також податкові зобов'язання з військового збору в розмірі 8 170,49 гривень.
Отже, суми податкових зобов'язань, що визначені до сплати відповідачці податковими рішеннями, та суми податкових зобов'язань, що самостійно задекларовані відповідачкою у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки, є тотожними.
А тому, враховуючи сплату відповідачкою податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 234,95 гривень, а також податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 8 170,49 гривень, розмір яких узгоджується із сумами податкових зобов'язань, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями (окрім штрафних санкцій), тому слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед бюджетом за вказаними вище податковими зобов'язаннями в означених розмірах.
Тут варто погодитись із аргументами представника відповідачки про неможливість стягнення з ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 27234,95 гривень та військового збору в розмірі 8170,49 гривень, адже такі суми сплачені нею на виконання поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки, у яких визначено до сплати такі ж самі суми податку та збору. Стягнення таких сум з відповідачки призведе до подвійного оподаткування, що є недопустимим.
Водночас матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості по штрафним санкціям в загальному розмірі 9191,36 гривень, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0006863306, № 0006873306 та № 0006883306 від 09 квітня 2020 року, а також пені в загальному розмірі 5123,88 гривень, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань (про розмір нарахованої пені свідчить витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ).
Відтак слід констатувати, що ОСОБА_1 сплачено лише податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, проте нараховані Головним управлінням ДПС у Львівській області штрафні санкції та пеня залишаються несплаченими.
В цьому контексті варто зауважити, що штрафні санкції в загальному розмірі 9191,35 гривень дорнараховані податковими повідомленнями-рішеннями № 0006863306, № 0006873306 та № 0006883306 від 09 квітня 2020 року, які є чинними, а тому несплата таких штрафних санкцій свідчить про наявність у відповідачки податкового боргу у відповідному розмірі.
Крім того, за несвоєчасну сплату донарахованих податкових зобов'язань відповідачці нараховану пеню в загальному розмірі 5123,88 гривень, про що свідчить інтегрована картка платника податків ОСОБА_1 .
Таким чином, в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позивача про наявність у відповідачки податкового боргу в загальному розмірі 14315,23 гривень (9191,35 гривень (штрафні санкції) + 5123,88 гривень (пеня).
З приводу доводів представника відповідачки про недотримання податковим органом правил надіслання його довірительці податкових рішень, адже такі надіслані не за місцем її реєстрації, то суд враховує наступне.
Порядок листування з платником податків встановлено статтею 42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Як вже зазначалося судом вище, за правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Окрім того, відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, ПК України встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
При цьому варто наголосити на тому, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 160/27532/21 та ряду інших.
Так, довідка про реєстрацію місця проживання вих. № 55686, видана Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради 14 листопада 2022 року, підтверджує те, що ОСОБА_1 з 24 липня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому у податкових повідомленнях-рішеннях як податкову адресу ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Відтак податкові повідомлення-рішення вважаються фактично врученими, оскільки надсилались на адресу, яка була відома податковому органу.
Суд зауважує, що у разі зміни місця реєстрації чи проживання платник податків повинен був подати заяву із зазначенням адреси для листування, чого ОСОБА_1 не зробила, а тому податкові повідомлення-рішення надсилалися на ту адресу, яка була відома контролюючому органу.
Окрему увагу слід звернути й на те, що податкова вимога № 127125-54 надіслана за адресою: АДРЕСА_1 , та отримана відповідачкою.
Водночас не заслуговують на увагу твердження представника позивача про те, що податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки подані відповідачкою всупереч вимогам пункту 50.2 статті 50 ПК України, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий період), який перевіряється контролюючим органом.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що платник податків не має права подавати уточнюючі податкові декларації до раніше поданих декларацій саме під час проведення документальних перевірок.
Натомість, суд установив, що документальна позапланова перевірка з питань дотримання ОСОБА_1 податкового законодавства проводилася з 24 лютого по 28 лютого 2020 року, за результатами якої 09 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення.
При цьому податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки подані ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області 09 квітня та 01 липня 2020 року відповідно.
Разом із тим відповідачкою не подавалися уточнюючі податкові декларації до поданих раніше податкових декларацій (про що йдеться у пункті 50.2 статті 50 ПК України).
Таким чином, встановлені обставини свідчать про незастосовність до спірних правовідносин положень пункту 50.2 статті 50 ПК України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у позові, частково знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 14315 (чотирнадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 23 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43968090)
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Рішення суду в повному обсязі складено 05.12.2023
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович