ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1091/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Лозинської І.В.,
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
- від позивача: Ведіщева А. П., довіреність від 23.06.2023, вих. №23/06-2 (в режимі
відеоконференції)
- від відповідача: Приведьон В. М., довіреність від 23.12.2020, вих. №08/15078
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про стягнення 21860998,05 грн
В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст .238 ГПК України.
ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з АТ "Житомиробленерго" 36480641,83 грн, з яких 32201758,94 грн основного боргу, 3667788,65 грн пені, 303354,44 грн 3% річних, 307739,80 грн інфляційних втрат, а також судовий збір.
Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0528-03041 від 23.05.2019.
Ухвалою від 16.08.2023 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду на 11.09.2023 о 10:30 (а. с. 187 у т. 1).
06.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині сплаченого боргу на суму 5000000,00 грн з копією платіжної інструкції (а. с. 219 - 221 у т. 1) та клопотання від 05.10.2023 про витребування доказів у Державної служби фінансового моніторингу України (вх. № г/с 01-44/3288/23) (а. с. 219 - 224 у т. 1).
Ухвалою від 09.10.2023 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 14.11.2023, призначив підготовче засідання на 03.11.2023 о 12:00 (а. с. 247 у т. 1).
01.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання від 01.11.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення 3619643,78 грн (а. с. 1 - 3 у т. 2).
02.11.2023 до суду від позивача надійшла заява від 01.11.2023, вих. №02-4-1/1013, про закриття провадження в частині стягнення 14619643,78 грн, клопотання про повернення судового збору та заперечення про витребування доказів (а. с. 5 - 31 у т. 2).
Відповідними ухвалами від 06.11.2023 господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14619643,78 грн боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору; постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 17582115,16 грн боргу, 3667788,65 грн пені, 303354,44 грн 3% річних, 307739,80 грн інфляційних; повернути позивачу з Державного бюджету України 219294,66 грн судового збору; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (а.с. 48-52 у т. 2).
09.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 1000000,00 грн з додатками у зв'язку із сплатою (а.с. 53-57 у т. 2).
10.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про звільнення від сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних за порушення зобов'язань по договору з підстав, у ньому зазначених, з висновком Рівненської торгово - промислової палати про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.11.2023, вих. №56.01/584 (а. с. 66 - 85 у т. 2).
23.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про заперечення на клопотання відповідача про звільнення від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних та заперечення проти долучення доказів, які подані з порушенням процесуальних строків (а. с. 88 - 94 у т. 2).
23.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині суми сплаченого боргу у розмірі 17582115,16 грн (а. с. 95-104 у т. 2) та про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду об'єднаною палатою КГС у складі Верховного суду справи №911/1359/22 (а. с. 106-115 у т. 2).
28.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання із запереченнями проти зупинення провадження у справі з підстав, у ньому викладених (а. с. 121 - 127 у т. 2).
04.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про повернення частини судового збору в сумі 263731, 73 грн (а. с. 136 - 139 у т. 2).
Відповідними ухвалами від 04.12.2023 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; відклав розгляд справи по суті на 08.12.2023 о 14:30 (а.с. 142- 145 у т.2).
В засіданні суду представник позивача в режимі відеоконференції підтримала заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 17 582 115,16 грн основного боргу, просила задоволити заяву про повернення частини судового збору у сумі 263 731,73 грн та підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про звільнення від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних.
Представник відповідача в засіданні суду просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних заперечив, просив відмовити у задоволенні позову; зазначив, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання через військову агресію рф проти України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") є юридичною особою, утвореною 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за наказом Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДП "НЕК "Укренерго" згідно із ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".
НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту, на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", далі - Закон).
23.05.2019 між ДП "НЕК "Укренерго" (виконавець/оператор системи передачі, позивач) та АТ "Житомиробленерго" (користувач/відповідач) був укладений договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління за № 0528-03041 та додаткову угоду від 23.05.2019 до договору, який викладено в новій редакції додатковою угодою від 07.08.2019, зі змінами внесеними додатковою угодою №3 від 17.09.2021, та в подальшому викладеного в нових редакціях додатковою угодою від 05.01.2023, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п. 1.1 договору), а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 2.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою .
За умовами п. 2.5 договору, розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;
до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;
до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості Послуги.
За п. 2.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує, функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу на в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
За умовами п.3.2.1, п.3.3.2 договору, позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу, а користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.
На виконання умов договору, протягом квітня - червня 2023 року, позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 56 378 008,47грн, частину вартості наданих послуг в розмірі 24176249,53грн відповідачем було сплачено, залишок заборгованості за вказаний період станом на 01.08.2023 становить 32 201 758,94грн.
За умовами п. 6.8 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 6.1 договору).
Згідно з розрахунком, який є в матеріалах справи, за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по договору, на підставі положень п. 6.1 договору позивач нарахував 3667788,65 грн пені.
За прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу в порядку ч.2 ст.625 ЦК України 307739,80 грн інфляційних втрат та 303354,44грн 3% річних.
2. Норми права, які застосував господарський суд.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За правилами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
3. Оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до таких висновків.
3.1. Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління за №0528-03041 від 23.05.2019, в редакціях додаткових угод до договору від 23.05.2019, 07.08.2019, 17.09.2021 та 05.01.2023.
Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
Судом встановлено та підтверджено позивачем, що відповідач станом на 08.12.2023, після пред'явлення позову до суду здійснив перерахунок боргу за надану позивачем послугу по договору у розмірі 17583689,02грн, що підтверджується такими платіжними інструкціями:
- №10335218 від 02.11.2023 - на суму 500000,00 грн;
- №10335513 від 06.11.2023 - на суму 500000,00 грн;
- №10335625 від 07.11.2023 - на суму 500000,00 грн;
- № 10335953 від 10.11.2023 - на суму 500000,00 грн;
- №10336339 від 15.11.2023 - на суму 1000000,00 грн;
- №10336376 від 16.11.2023 - на суму 1000000,00 грн;
- №10336470 від 17.11.2023 - на суму 1000000,00 грн;
- №10336707 від 20.11.2023 - на суму 2000000,00 грн;
- №10336845 від 21.11.2023 - на суму 2000000,00 грн;
- №10336988 від 22.11.2023 - на суму 2000000,00 грн;
- №10337059 від 23.11.2023 - на суму 3000000,00 грн;
- №10337058 від 23.11.2023 - на суму 3 000 000,00 грн;
- №103370060 від 23.11.2023 - на суму 583 689,02 грн (а. с. 98 - 104 у т. 2).
Відповідно положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, в частині вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 17 582 115,16 грн провадження у справі необхідно закрити за відсутністю предмету спору.
3.2. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 303354,44 грн та інфляційних втрат в сумі 307 739,80 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що здійснений позивачем розрахунок у цій частині є обґрунтованим, арифметично правильним.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 303354,44 грн та інфляційних втрат в сумі 307 739,80 грн.
3.3. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за прострочення оплати наданих послуг за період з 16.04.2023 по 01.08.2023 у загальному розмірі 3 667 788,65 грн, щодо якої слід зазначити таке.
Згідно з п. 6.1 договору за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
За п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо вони є наслідком непереборної сили, зокрема, стихійного лиха, воєнних дій, інших обставин непереборної сили, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на його виконання.
Відповідач не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, зазначаючи, що внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, країна знаходиться під постійною повітряною загрозою, повітряні атаки спрямовані на військові об'єкти та об'єкти критичної інфраструктури, що ускладнює виконання зобов'язань за договором.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Водночас, відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати штрафних санкцій.
Згідно з п. 10.3 договору доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою / регіональною Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом / установою
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci. org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"; ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що введення воєнного стану неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання зобов'язань та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності є загальновідомим та нормативно врегульованим.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Таким чином, судом приймається до уваги висновок Рівненської ТПП України від 06.11.2023 №56.01/584, виданим АТ "Житомиробленерго" та яким встановлено та підтверджено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в період з 01.04.2023, які тривають, по договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління за № 0528-03041 від 23.05.2019, укладеного між АТ "Житомиробленерго" та ПАТ "НЕК "Укренерго" (а. с. 74 - 77 у т. 2).
За викладеного, суд погоджується з позицією відповідача, що введення воєнного стану вплинуло на його спроможність своєчасного виконання зобов'язань за договором, а саме, своєчасну оплату послуг і ці обставини є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
З огляду на наведене, враховуючи неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором через дію обставин непереборної сили, суд з урахуванням приписів 617 ЦК України, засад законності, розумності, добросовісності та справедливості, відмовляє задоволенні позову про стягнення з відповідача 3 667 788,65 грн пені.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
4. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи є платіжна інструкція №АУ-4615 від 04.08.2023 про сплату судового збору у розмірі 547 209,63грн (а. с. 9 у т.1).
Ухвалою від 06.11.2023 господарський суд повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219294,65грн (а. с. 50 у т. 2).
Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 17 582 115,16 грн, суд дійшов висновку про те, що частина судового збору у розмірі 263731,73 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України, про що слід постановити відповідну ухвалу.
Витрати по сплаті судового збору у розмірі 64183,24 грн відповідно до ст. 129, 130 Господарського процесуального Кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження у справі №906/1091/23 в частині стягнення 17582115,16 грн основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227):
- 307739,80 грн інфляційних втрат;
- 303354,44 грн 3% річних;
- 64183,24 грн судового збору.
4. В частині стягнення 3667788,65 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.12.23
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу на ел. адреси: kanc@ndc.energy.gov.ua та nec-kanc@ua.energy
3 - відповідачу на електронну адресу: kanc@co.ztoe.com.ua