Провадження: 2/484/949/23
Справа: 484/3091/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Закревського В.І.
секретар судових засідань Фартушняк Ю.М.
у відсутність сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську в порядку загального позовного проваження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 63 522,59 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума кредиту, 34200, 00 грн. - сума процентів за користування кредитом, також просить стягнути інфляційні втрати в сумі 12349,2 грн. та 3 % річних в сумі 1973, 39 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 4523467 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (25.08.2021) вказується в Графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. 24.10.2021 відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала та не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору. 21.06.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу 21-06/2022, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги відповідачку було повідомлено письмово. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, відповідачка має заборгованість в розмірі в сумі 63 522,59 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума кредиту, 34200, 00 грн. - сума процентів за користування кредитом, також просить стягнути інфляційні втрати в сумі 12349,2 грн. та 3 % річних в сумі 1973, 39 грн.
Ухвалою судді від 30.06.2023 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.
26.07.2023 позивачкою подано відзив на позов у котрому вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
07.08.2023 предсавник відповідача надав до суду відповідь на відзив у котрому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник позивача у заяві просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився надав заяви у котрих просить відкласти судовий розгляд, обгрунтовуючи тим, що позивачка(?) бажає особисто брати участь у судовому розгляді. З урахуванням того, що позиція відповідача щодо позовних вимог викладена у відзиві, беручи до уваги строк перебування справи в провадженні, суд розцінює клопотання представника відповідача про відкладення судового рогляду, як затягування строків рогляду справи, а тому вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачки та її представника.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір № 4523467 про надання споживчого. Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Після прийняття позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачці ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив їй пропозицію в особистому електронному кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладення.
Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 25.08.2021, що вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису, після чого відповідач отримав кредит в сумі 15 000, 00 грн. на свою платіжну карту, що підтверджується повідомленням про перерахування коштів.
Відтак, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 15 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідно до п.1.5.1 Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Таким чином відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
21.06.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» як фактором укладено договір факторингу № 21-06/2022, відповідно до умов якого, клієнт відступив фактору права вимоги за кредитним договором.
Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 15 000,00 грн. тіло кредиту, та 34 200,00 грн. проценти за користуванням кредиту, всього 63204 грн. 00 коп.
Доказів своєчасного виконання зобов'язань по поверненню кредиту відповідачка суду не надала та не спростувала.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, суд зазначає наступне.
На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано витяг з реєстру боржників № 21-06/2022 від 21.06.2022, відповідно до якого сума заборгованості складає 49 200,00 грн., з яких: тіло кредиту складає 15 000,00 грн., заборгованість за відсотками складає 34200,00 грн.
Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком відсотків з наступних підстав.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору від 26.07.2021 укладено на 30 днів, тобто до 25.08.2021 року. Доказів того факту, що кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом збільшено, матеріали справи не містять, а не сплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій).
Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за період з 26.07.2021 по 25.08.2021 в межах строку кредитування, що становить (285,00 грн. х 30 днів = 8550,00 грн.).
Таким чином, з огляду на встановлені судом конкретні обставини справи, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, той факт, що договір № 4523467 від 26.07.2021 було укладено строком на 30 днів із стандартною процентною ставкою 1,90% в день, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 23550,00 грн., з яких: 15 000, 00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 8550,00 грн. - сума заборгованості за процентами (стандартна процентна ставка 1,90% за період з 26.07.2021 по 25.08.2021) в межах строку кредитування.
Щодо вимоги ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року та розрахунок 3% річних за період 23.01.2022 року по 19.05.2023 року.
Таким чином, суд вважає, що у стягненні інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних. А тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню.
При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними висновками суду та доказами, які містяться в матеріалах справи
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (23550,00 грн.), а саме у розмірі 1073, 80 грн. слід покласти на відповідача .
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, адвокат Крюкова М.В. надала суду звіт про надання правничої (правової) допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 року у якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних останньою, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатом Крюковою М.В. та ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також копію платіжного доручення №434 від 19.05.2023 року, з якого встановлено, що на рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» надійшли грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, призначення платежу - оплата за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 4-13, 76-81, 89, 137, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за кредитним договором № 4523467 від 26.07.2021 в сумі 23 550, 00 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., з яких: 15 000, 00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 8550,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в сумі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., а всього 5 073,60 (п'ять тисяч сімдесят три) грн. 60 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Сторони по справі:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», зареєстроване місцезнаходженння: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2;
відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 12.12.2023.
Суддя