Справа № 462/1413/22
провадження 1-кп/462/148/23
УХВАЛА
11 грудня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12021141080000031 від 06.03.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження № 12021141080000031 від 06.03.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Прокурор у судовому засіданні подав письмові клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим із застосуванням застави у розмірі 681000 грн., з покладенням ряду обов'язків, оскільки спливає двомісячний строк тримання їх під вартою, підстав для звільнення обвинувачених з-під варти не має, ризики, які слугували обранню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Крім цього, в судовому засіданні було досліджено матеріали НСРД, з яких вбачається, що обвинувачені планувати продовжувати злочинні дії.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просить зменшити розмір застави, врахувати наявність на утриманні двох дітей, одна з яких малолітня, а інша страждає цукровим діабетом та батьків пенсійного віку, при цьому мати страждає хворобою Альцгеймера.
Адвокат ОСОБА_9 покликається на те, що ризики, які вказує прокурор, втратили актуальність зі спливом часу. Також, двоє потерпілих допитані, тому ризики впливу на них відсутні. Зазначає, що розмір застави, запропонований прокурором, є необгрунтований. Захисник просить зменшити розмір застави до мінімального або обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового дамашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просить визначити мінімальний розмір застави або змінити запобіжний захід на домашній арешт. Покликається на наявність двох дітей, дружину, яка у відпустці по догляду за дитиною і крім того доглядає за бабцею, яка втратила зір. Винуватість не доведена, тому немає підстав тримати його під вартою. Покликається на наявність спеціальності - майстер по пошиттю взуття, відтак може бути корисний суспільству.
Адвокат ОСОБА_8 заперечив проти клопотання прокурора, просить визначити мінімальний розмір застави, який буде достатній і прийнятний для ОСОБА_5 . Розмір застави, запропонований прокурором, суперечить практиці ЄСПЛ, є неприйнятний для ОСОБА_5 і становить надмірний тягар. Також зазначив, що з часу тримання його під вартою ризики суттєво знизилися. Його підзахисний має спеціальність, може працювати і матиме можливість відшкодувати шкоду потерпілим, якщо захоче. Крім того, ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення не доведений. Допитані потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дали показання, що не знають обвинувачених, викрадені речі не відшукані. Його підзахисний заінтересований у доведенні невинуватості, буде виконувати процесуальні обов'язки, неухильно з'являтися до суду. В клопотанні прокурор не зазначив, що ОСОБА_5 був виправданий, натомість зазначив про судимість. Але навіть під ча попереднього розгляду він не ухилявся від розгляду справи, ві явки до суду, не перебував у розшуку. ОСОБА_5 має сім'ю, постійне місце проживання. Тому, захисник просить врахувати наведені обставини і визначити мінімальний розмір застави або обрати цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просить зменшити розмір застави до мінімального або змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно її підзахисного обраний ухвалою слідчого судді 13.11.2021 р., по спливу часу, прокурор наводить ті ж ризики, які наводив при обранні запобіжного заходу. Також, прокурор до клопотання не долучив доказів про існування ризиків, наявність таких грунтується лише на припущеннях. Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 допитані, тому ризик впливу на них не доведений. Потерпіла ОСОБА_12 жодного разу не з'явилася в судові засідання, обвинуваченому така особа не відома, тому яким чином він впливатиме на потерпілу, прокурор також не доводить. Щодо ризику - продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, то такий грунтується на припущеннях. Вважає надвисоким і завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 розмір застави, який просить визначити прокурор і визначений раніше ухвалами суду, що свідчить про безальтернативінсть запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник просить або зменшити розмір застави до мінімального, який буде реальним або змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Заявлені прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.184 КПК України, такі вручені обвинуваченим не пізніше, ніж за три години до початку їх розгляду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання обвинуваченому строку тримання під вартою, судом враховуються положення ст. 178 КПК України, згідно з якими суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені даною статтею, зокрема вік обвинувачених, сімейний та матеріальний стан, рід занять, тяжкість злочину, в якому обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.11.2021 р. застосовано до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 січня 2022 року включно та визначено заставу, в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 681 000 грн., та у разі внесення застави покладено ряд обов'язків строком на 2 місяці. В подальшому, неодноразово ухвалами суду продовжувався строк запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Ухвалами Залізничного районного суду м. Львова від 09.05.2023 р., 03.07.2023 р., 25.08.2023 р. продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до 07.07.2023 р., до 01.09.2023 р., до 23.10.2023 р. відповідно, із визначенням розміру застави - 681000,00 грн. із покладенням на обвинувачених ряду обов'язків, у разі внесення застави.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Суд звертає увагу на те, що серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
За наведеного, суд бере до уваги, що інкриміноване ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінальне правопорушення відноситься до особливо тяжкого злочину, за який чинним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, обставини обгрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 до вчинення вказаного кримінального правопорушення мають місце. Відтак з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що є достатньо даних вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 можуть переховуватись від суду, оскільки їм загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, а також узгоджувати показання між собою та створювати штучні докази непричетності до інкримінованих злочинів; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше притягалися до кримінальної відповідальності за корисливі майнові злочини, ніхто з обвинувачених ніде офіційно не працює, не мають постійного джерела доходу, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, враховуючи тяжкість інкримінованого їм кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність та спосіб вчинення, відсутність у таких соціально-стримуючих факторів, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо запобігти цим ризикам.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Слід зазначити, що з моменту взяття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення даних клопотань прокурора, не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких інших даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема і цілодобового домашнього арешту в судовому засіданні не встановлено.
В ході судового засідання будь-яких даних, що за станом здоров'я обвинувачених є перешкоди у застосуванні до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не представлено. Інших відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Покликання сторони захисту про наявність в обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійного місця проживання і міцних соціальних зв'язків, зокрема, наявність на утриманні ОСОБА_4 двох дітей, одна з яких малолітня, а інша страждає цукровим діабетом та батьків пенсійного віку, при цьому мати страждає хворобою Альцгеймера; наявність на утриманні ОСОБА_5 двох дітей, дружини та бабці, яка втратила зір; наявність на утриманні ОСОБА_6 батька пенсійного віку та непрацюючої дружини, на думку суду, не є визначальними обставинами, які давали б підстави змінити останнім запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, в тому числі на цілодобовий домашній арешт, оскільки такий, не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду даного кримінального провадження, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
Відтак, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинувачених, слід продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою жодним чином не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі "Летельє проти Франції").
Разом з тим, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заставу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України.
Суд не бере до уваги покликання обвинувачених та їх захисників щодо запропонованого прокурором розміру застави, яка на їх думку, є завищеною та непомірною для обвинувачених, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.3 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Водночас, ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував його наявні активи та поточні доходи, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Так, визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд враховує відомості про сімейний та майновий стан ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються. Також суд враховує репутацію обвинувачених, з яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за майнові корисливі злочини, те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачуються у вчиненні крадіжок у складі організованої групи, суми заподіяної шкоди, завданої потерпілим у злочинах, у яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 гривень, такий розмір застави пропонує визначити прокурор, такий розмір застави визначений ухвалою Галицького районного суду м. Львова та ухвалами Залізничного районного суду м. Львова, які неодноразово залишені без змін ухвалами Львівського апеляційного суду. Саме такий розмір застави, на переконання суду, є обґрунтованим, відповідним, не є непомірним для обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , буде вагомим та дієвим стримуючим фактором, водночас буде небажаним для втрати, здатним забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора.
Також, на обвинувачених слід покласти обов'язки, передбачені п.п.1-4, 8 ч.5 ст.191 КПК України, у разі внесення застави.
Керуючись ст. 176-178, 315 КПК України, суд-
постановив:
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, до 08 лютого 2024 року включно, з визначенням розміру застави 681000 грн. (шістсот вісімдесят одна тисяча гривень), визначеного ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.11.2021 р., а також покласти на обвинувачених обов'язки (в разі внесення застави), передбачені п.п.1-4, в ч. 5 ст. 191 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Львова без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими;
- утримуватися від спілкування із потерпілими у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали знаходиться у справі № 462/1413/22.
Суддя: ОСОБА_1