Справа № 490/1917/21
нп 2/490/153/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Рипа В.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на житло, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов АТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив: визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 ; зняти з реєстраційного обліку відповідачів за вказаною адресою; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2021 року відкрито прощене позовне провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за участі сторін у справі.
Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися.
У судове засідання сторони не з'явилися, не повідомивши про причини неявки. Від представника позивача надійшла заява з проханням справу розглядати без його участі.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») та ТОВ «Пріоритет-Агро» в особі директора Литвишкова І.В. 19 квітня 2006 року укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/2-52.
Задля забезпечення виконання сторонами умов цього договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») та ОСОБА_2 19 квітня 2006 року укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Оскільки кредитором умови договору виконувалися неналежним чином, АТ «Альфа Банк» звернув стягнення на предмет іпотеки відповідно до п. 4.5.3 Іпотечного договору.
Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку у АДРЕСА_1 є позивач у справі АТ «Альфа Банк».
Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на те, що він є власником житлового будинка по АДРЕСА_1 та має право розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд. Тому просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування цим житлом. В обґрунтування своїх вимог вказує на протиправну відмову відповідачів звільнити помешкання.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 383 Цивільного кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частина друга статті 405 ЦК України вказує на те, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Підстави для визнання особи такою, що втратила право користування житлом наведені і у частинах першій та другій статті 71 Житлового кодексу України, відповідно до яких при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
З наведених норм слідує, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом є не проживання цієї особи за відповідною адресою протягом визначеного законодавством строку (шість місяців або один рік) без поважних на те причин.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що доказів не проживання відповідачів за адресою АДРЕСА_1 суду без поважних причин не надано. Натомість позивач у своєму позові вказує на те, що відповідачі відмовляються добровільно звільняти житловий будинок за вказаною адресою, що створює перешкоди у його праві розпорядження належним йому майном.
Вказане твердження вказує на те, що відповідачі проживають за означеною адресою, відтак визначені законодавством підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житлом відсутні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та про необхідність відмовити у його задоволенні.
Судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Шолох